Если посмотреть на композицию романа в целом, то можно заметить, что Тургенев еще раз проведет героя по тому же кругу, по которому он совершил один раз свой жизненный путь.
Марьино (у Кирсановых) - Никольское (у Одинцовой гостит дважды) - родной дом. Но этот второй круг - имеет совсем иное смысловое значение, это круг прощаний... внутри Базарова зреет конфликт после того как Одинцова отвергла его... Он, отрицавший любовь, чувствует в себе нечто, что не может объяснить одной физиологией... терия вступает в противоречие с его натурой, душой... Он пытается вновь проверить свою теорию - целует Фенечку, но и она отвергает его... дуэль - прощание с Марьиным... заезжает к Одинцовой - попрощаться с Аркадием и Одинцовой... и затем - домой... заметьте: меняется его отношение к родителям "отставным людям"...может, он понимает, что любовь все-таки есть... и эту простую истину открывают в нем родители, любовь и жалость к ним... вроде бы циничное прощание с Одинцовой накануне смерти - не более, чем маска мужчины, не желающего показывать свою слабость и в то же время - посмотреть в последний раз на Одинцову.
Мы не узнаем прежнего Базарова: затухают его блистательные споры, догорает несчастная любовь. И лишь в финале, в могучей по своей поэтической силе сцене смерти Евгения Базарова, в последний раз вспыхнет ярким пламенем, чтобы угаснуть навек, его тревожная, но любящая жизнь душа.
1)Ровена – знатна саксонка, її опікав Седрік Ротервудський, вона онука короля Альфреда Великого. Опікун обожнює її, ні в чому їй не відмовляє і пов’язує з нею свої надії на відновлення влади саксів. Через це він навіть виганяє свого сина і позбавляє його спадку. Однак Ровена рішуче протистоїть шлюбові без любові з нащадком князівського роду Альтестаном. Леді Ровена гарна, знає собі ціну, але не пихата. Має почуття власної гідності, вона добра, розумна, вміє поводитися в товаристві Дівчину викрав Моріс де Брасі, щоб заволодіти її багатством. Потрапивши у полон, дівчина, яка звикла до загального поклоніння, втрачає свою волю, плаче. Тільки щасливий випадок рятує її, а потім доля знову посміхається їй і вона стає дружиною коханого лицаря Айвенго.
В ній автор втілює найкращі риси представниці англійських жінок свого класу. Вона вірна своєму коханому, в ній поєднані зовнішня та внутрішня краса: почуття гідності, вміння себе.
2)Образ Ребекки «Айвенго» — неординарний, вона і сильна і слабка, в ній поєднана зовнішня та внутрішня краса. «Айвенго» характеристика Ребекки Ребекка — дочка багатого єврея Ісаака. Її плем’я постійно зазнавало гонінь та принижень. І хоча дівчина виросла, не знаючи ні в чому відмови, все ж зрозуміла, що їй потрібна велика сила волі, знання, «щоб вижити в цьому жорсткому світі». Вона навчилася лікувати, допомагала всім, хто цього потребував. У критичні хвилини шукала виходу, і, не знайшовши його, віддала перевагу смерті, а не безчестю.
Ребекка надзвичайно сильна в душі, вона може скоритися долі. Не знайшовши відповіді на свої сердечні почуття, Ребекка вирішує зайнятися доброчинними справами: лікувати, допомагати страдникам. Вона й далі підтримуватиме честь і гідність свого народу, оберігатиме віру предків. Мета Ребекки — допомагати іншим, підтримувати слабких.
Риси характеру Ребекки Щирість і готовність до самопожертви. Надзвичайна мужність і витримка. Уміння вірити та сподіватися на краще
Если посмотреть на композицию романа в целом, то можно заметить, что Тургенев еще раз проведет героя по тому же кругу, по которому он совершил один раз свой жизненный путь.
Марьино (у Кирсановых) - Никольское (у Одинцовой гостит дважды) - родной дом. Но этот второй круг - имеет совсем иное смысловое значение, это круг прощаний... внутри Базарова зреет конфликт после того как Одинцова отвергла его... Он, отрицавший любовь, чувствует в себе нечто, что не может объяснить одной физиологией... терия вступает в противоречие с его натурой, душой... Он пытается вновь проверить свою теорию - целует Фенечку, но и она отвергает его... дуэль - прощание с Марьиным... заезжает к Одинцовой - попрощаться с Аркадием и Одинцовой... и затем - домой... заметьте: меняется его отношение к родителям "отставным людям"...может, он понимает, что любовь все-таки есть... и эту простую истину открывают в нем родители, любовь и жалость к ним... вроде бы циничное прощание с Одинцовой накануне смерти - не более, чем маска мужчины, не желающего показывать свою слабость и в то же время - посмотреть в последний раз на Одинцову.
Мы не узнаем прежнего Базарова: затухают его блистательные споры, догорает несчастная любовь. И лишь в финале, в могучей по своей поэтической силе сцене смерти Евгения Базарова, в последний раз вспыхнет ярким пламенем, чтобы угаснуть навек, его тревожная, но любящая жизнь душа.
Відповідь:
Образ Ровени і Ребеки:
1)Ровена – знатна саксонка, її опікав Седрік Ротервудський, вона онука короля Альфреда Великого. Опікун обожнює її, ні в чому їй не відмовляє і пов’язує з нею свої надії на відновлення влади саксів. Через це він навіть виганяє свого сина і позбавляє його спадку. Однак Ровена рішуче протистоїть шлюбові без любові з нащадком князівського роду Альтестаном. Леді Ровена гарна, знає собі ціну, але не пихата. Має почуття власної гідності, вона добра, розумна, вміє поводитися в товаристві Дівчину викрав Моріс де Брасі, щоб заволодіти її багатством. Потрапивши у полон, дівчина, яка звикла до загального поклоніння, втрачає свою волю, плаче. Тільки щасливий випадок рятує її, а потім доля знову посміхається їй і вона стає дружиною коханого лицаря Айвенго.
В ній автор втілює найкращі риси представниці англійських жінок свого класу. Вона вірна своєму коханому, в ній поєднані зовнішня та внутрішня краса: почуття гідності, вміння себе.
2)Образ Ребекки «Айвенго» — неординарний, вона і сильна і слабка, в ній поєднана зовнішня та внутрішня краса. «Айвенго» характеристика Ребекки Ребекка — дочка багатого єврея Ісаака. Її плем’я постійно зазнавало гонінь та принижень. І хоча дівчина виросла, не знаючи ні в чому відмови, все ж зрозуміла, що їй потрібна велика сила волі, знання, «щоб вижити в цьому жорсткому світі». Вона навчилася лікувати, допомагала всім, хто цього потребував. У критичні хвилини шукала виходу, і, не знайшовши його, віддала перевагу смерті, а не безчестю.
Ребекка надзвичайно сильна в душі, вона може скоритися долі. Не знайшовши відповіді на свої сердечні почуття, Ребекка вирішує зайнятися доброчинними справами: лікувати, допомагати страдникам. Вона й далі підтримуватиме честь і гідність свого народу, оберігатиме віру предків. Мета Ребекки — допомагати іншим, підтримувати слабких.
Риси характеру Ребекки Щирість і готовність до самопожертви. Надзвичайна мужність і витримка. Уміння вірити та сподіватися на краще
Пояснення: