«Бесы». Композиционно его можно поделить на три части, каждая из которых начинается одинаково:
Мчатся тучи, вьются тучи;
Невидимкою луна
Освещает снег летучий;
Мутно небо, ночь мутна.
Эти строки создают жуткую картину бурана, сильнейшей вьюги. По мере развития стихотворения это описание погодного ненастья перерастает в мистическую картину. Уже в первой части ямщик, везущий лирического героя, упоминает о черте:
В поле бес нас сводит, видно,
Да кружит по сторонам.
Именно поэтому путники сбились с пути и оказались в самом сердце разгула стихии: «Все дороги занесло; / Хоть убей, следа не видно…»
А бес все не успокаивается, дразнит и пугает людей. Первым на него обратил внимание ямщик. Я думаю, это неслучайно: ямщику, как человеку из народа, более близок и понятен мистический мир, он глубоко верит в него. Поэтому за природным ненастьем ямщик видит разгул дьявольских сил:
Посмотри: вон, вон играет,
Дует, плюет на меня;
Вон - теперь в овраг толкает
Одичалого коня...
Лирический герой, который едет в чистом поле один-одинешенек, без спутников, признается, что ему очень страшно: «Страшно, страшно поневоле, / Средь неведомых равнин».
Вторую часть стихотворения можно назвать кульминационной. Ее вступление «Мчатся тучи, вьются тучи…» еще более усиливает напряжение, доводя его в конце части до наивысшей точки. Теперь уже и лирический герой замечает беса: «Вот уж он далече скачет; Лишь глаза во мгле горят». Испуганные лошади снова понесли. Герой становится свидетелем какого-то шабаша, разгула нечистой силы:
Бесконечны, безобразны,
В мутной месяца игре
Закружились бесы разны,
Будто листья в ноябре...
В третьей, итоговой части, лирический герой передает свои
чувства от всего, что он увидел и пережил: «Визгом жалобным и воем / Надрывая сердце мне...» Здесь уже герой испытывает страх, ужас, панику.
Знаменательно выражение «надрывают душу…» Следовательно, герою горько и мучительно смотреть на разгул нечистой силы, он переживает по этому поводу.
Дари волхвів» (англ. The Gift of the Magi) — це одне з найпопулярніших новел відомого американського письменника О. Генрі, написане у 1905 році. Автор зворушливо розповів про найкращі подарунки на Різдво, які зробило один одному закохане подружжя Янгів, про їхню щирість почуттів, здатність на самопожертвО. Генрі написав новелу «Дари волхвів» у 1905 році у місті Нью-Йорк. Воно стало окрасою його першої збірки оповідань «Чотири мільйони» (1906 рік), присвяченої місту-гіганту Нью-Йорк, яке тоді нараховувало чотири мільйони жителів. Ця збірка подарувала її автору, який став відомим тільки у сорок років, шалений успіх і популярність.
Для своєї новели «Дари волхвів» автор обрав досить символічну назву з біблійним підтекстом. Волхви ― це мудреці, які прийшли з подарунками привітати Ісуса Христа у день його народження. За переказами їхні дари ― це дорогоцінні пахощі. З цієї події бере свій початок звичай на Різдво дарувати своїм близьким подарунки, що й намагалося зробити молоде подружжя у новелі О. Генрі. Обидва герої твору змогли відмовитись кожен від свого скарбу заради коханого. Автор називає їх справжніми мудрецями-волхвами, оскільки їхня мудрість не в матеріальних подарунках, а в їхній любові і відданості один одному, здатності на самопожертву заради кохання.
Також слід зауважити, що цей твір видатного автора має автобіографічні моменти. По-перше, зовнішність героїні новели Делли він списав зі своєї коханої дружини Етол. По-друге, у його житті була схожа ситуація. Коли дружина О. Генрі тяжко захворіла, сам він перебував далеко від дому, закордоном, переховуючись від загрози ув'язнення. Не маючи грошей на ліки, за крок до смерті, вона продала свою мережану шаль і купила чоловіку різдвяний подарунок ― золотий ланцюжок для годинника, який вислала йому поштою. Однак такий подарунок дружини вже був нідочого О. Генрі. Отримавши звістку про тяжкий стан коханої дружини, він продав свого годинника і купив квиток на поїзд, щоб повернутись до неї і підтримати в тяжку хвилину, попри реальну загрозу потрапити до в'язниці.
«Дари волхвів» стало одним із найкращих і найпопулярніших новел О. Генрі. У ньому відчувається душа автора, проглядаються найпоказовіші риси його таланту, воно дарує людям віру в любов.
«Бесы». Композиционно его можно поделить на три части, каждая из которых начинается одинаково:
Мчатся тучи, вьются тучи;
Невидимкою луна
Освещает снег летучий;
Мутно небо, ночь мутна.
Эти строки создают жуткую картину бурана, сильнейшей вьюги. По мере развития стихотворения это описание погодного ненастья перерастает в мистическую картину. Уже в первой части ямщик, везущий лирического героя, упоминает о черте:
В поле бес нас сводит, видно,
Да кружит по сторонам.
Именно поэтому путники сбились с пути и оказались в самом сердце разгула стихии: «Все дороги занесло; / Хоть убей, следа не видно…»
А бес все не успокаивается, дразнит и пугает людей. Первым на него обратил внимание ямщик. Я думаю, это неслучайно: ямщику, как человеку из народа, более близок и понятен мистический мир, он глубоко верит в него. Поэтому за природным ненастьем ямщик видит разгул дьявольских сил:
Посмотри: вон, вон играет,
Дует, плюет на меня;
Вон - теперь в овраг толкает
Одичалого коня...
Лирический герой, который едет в чистом поле один-одинешенек, без спутников, признается, что ему очень страшно: «Страшно, страшно поневоле, / Средь неведомых равнин».
Вторую часть стихотворения можно назвать кульминационной. Ее вступление «Мчатся тучи, вьются тучи…» еще более усиливает напряжение, доводя его в конце части до наивысшей точки. Теперь уже и лирический герой замечает беса: «Вот уж он далече скачет; Лишь глаза во мгле горят». Испуганные лошади снова понесли. Герой становится свидетелем какого-то шабаша, разгула нечистой силы:
Бесконечны, безобразны,
В мутной месяца игре
Закружились бесы разны,
Будто листья в ноябре...
В третьей, итоговой части, лирический герой передает свои
чувства от всего, что он увидел и пережил: «Визгом жалобным и воем / Надрывая сердце мне...» Здесь уже герой испытывает страх, ужас, панику.
Знаменательно выражение «надрывают душу…» Следовательно, герою горько и мучительно смотреть на разгул нечистой силы, он переживает по этому поводу.
Объяснение:
Дари волхвів» (англ. The Gift of the Magi) — це одне з найпопулярніших новел відомого американського письменника О. Генрі, написане у 1905 році. Автор зворушливо розповів про найкращі подарунки на Різдво, які зробило один одному закохане подружжя Янгів, про їхню щирість почуттів, здатність на самопожертвО. Генрі написав новелу «Дари волхвів» у 1905 році у місті Нью-Йорк. Воно стало окрасою його першої збірки оповідань «Чотири мільйони» (1906 рік), присвяченої місту-гіганту Нью-Йорк, яке тоді нараховувало чотири мільйони жителів. Ця збірка подарувала її автору, який став відомим тільки у сорок років, шалений успіх і популярність.
Для своєї новели «Дари волхвів» автор обрав досить символічну назву з біблійним підтекстом. Волхви ― це мудреці, які прийшли з подарунками привітати Ісуса Христа у день його народження. За переказами їхні дари ― це дорогоцінні пахощі. З цієї події бере свій початок звичай на Різдво дарувати своїм близьким подарунки, що й намагалося зробити молоде подружжя у новелі О. Генрі. Обидва герої твору змогли відмовитись кожен від свого скарбу заради коханого. Автор називає їх справжніми мудрецями-волхвами, оскільки їхня мудрість не в матеріальних подарунках, а в їхній любові і відданості один одному, здатності на самопожертву заради кохання.
Також слід зауважити, що цей твір видатного автора має автобіографічні моменти. По-перше, зовнішність героїні новели Делли він списав зі своєї коханої дружини Етол. По-друге, у його житті була схожа ситуація. Коли дружина О. Генрі тяжко захворіла, сам він перебував далеко від дому, закордоном, переховуючись від загрози ув'язнення. Не маючи грошей на ліки, за крок до смерті, вона продала свою мережану шаль і купила чоловіку різдвяний подарунок ― золотий ланцюжок для годинника, який вислала йому поштою. Однак такий подарунок дружини вже був нідочого О. Генрі. Отримавши звістку про тяжкий стан коханої дружини, він продав свого годинника і купив квиток на поїзд, щоб повернутись до неї і підтримати в тяжку хвилину, попри реальну загрозу потрапити до в'язниці.
«Дари волхвів» стало одним із найкращих і найпопулярніших новел О. Генрі. У ньому відчувається душа автора, проглядаються найпоказовіші риси його таланту, воно дарує людям віру в любов.