Аналіз твору)«Дума про Марусю Богуславку» — твір, що належить до тематичної групи дум про турецьку неволю (XIV-XV ст., рання козацька доба).
Літературний рід: ліро-епос.
Жанр: дума.
Головне: дума розповідає про дівчину Марусю, яка потрапила в полон до загарбників, стала дружиною турецького пана, але, залишаючись вірною батьківщині, до багатьом козакам утекти з неволі.
Ідея: уславлення волелюбності козаків і сміливості Марусі; засудження жорстокого поводження з полоненими, висловлення співчуття їм.
Головні герої: Маруся, турецький пан (її чоловік), полонені козаки.
Значення в літературі: твір є яскравим прикладом народної думи. Образ головної героїні можна вважати символом героя-захисника рідної землі, а також символом людей, які залишили Україну, але мають з нею сильний духовний зв’язок.
Особливості: дума не має строф, складається з трьох частин: заспів («заплачка»), основна розповідь і закінчення («славословіє»).
Чому я маю прочитати цей твір: для допоповнення знань про життя українських бранців у турецькому полоні.
Додатково: дума не має конкретної історичної основи, але відомо чимало випадків, коли українки ставали дружинами турецьких вельмож, наприклад, дружина султана Сулеймана І, Роксолана.
Рассказ «бирюк», включённый писателем в цикл рассказов под общим названием «записки охотника», написан и. с. тургеневым. повествование в рассказе идёт от лица автора. один из главных героев рассказа – лесник фома кузьмич по прозвищу бирюк. первое знакомство с бирюком происходит на лесной дороге во время грозы, в кромешной темноте, неожиданно перед автором возникает подобно призраку силуэт, озаряемый сполохами молний. от такой неожиданности автор растерян, встревожен: «…как вдруг, при блеске молнии, на дороге почудилась мне высокая фигура. я стал пристально глядеть в ту сторону — та же фигура словно выросла из земли подле моих дрожек». после приглашения лесника переждать ненастье в его доме, волнение уступило место любопытству, которое перерастает, при ближайшем знакомстве с бытом бирюка, в неподдельное сочувствие и глубокое сострадание. это прослеживается в описании жилища – одна комната закоптелая низкая и пустая, без полатей и перегородок, изорванный тулуп на стене, в углу груда тряпок. «на лавке лежало одноствольное ружье,…» - т.е. всегда под рукой на случай самообороны от не прошеных визитёров. всё это освещалось то вспыхивающей, то гаснущей лучиной. «я посмотрел кругом — сердце во мне заныло: не весело войти ночью в мужицкую избу», вот оно то - неподдельное от которого хочется рыдать. как можно в таких условиях жить? совсем другое отношение автора к леснику мы встречаем при описании героя: «он был высокого роста, плечист и сложен на славу. из-под мокрой замашной рубашки выпукло выставлялись его могучие мышцы. чёрная курчавая борода закрывала до половины его суровое и мужественное лицо; из-под сросшихся широких бровей смело глядели небольшие карие глаза». с восхищением и уважением рисует рассказчик натуру фомы кузьмича. разворачивающиеся в дальнейшем события только усиливают эти чувства. острый слух, знание наизусть охраняемой территории, принципиальность, атлетическое телосложение позволяют леснику выследить и поймать вора, самовольно занимающегося порубкой деревьев. а затем, несмотря на угрозы, бирюк из-за сострадания, с чувством собственного достоинства отпускает вора, возвращает ему топор, лошадь и при этом проявляет заботу, нахлобучивая на голову крестьянина шапку. фома кузьмич сочувствует другим мужикам. он понимает их. жалеет. но разрывается между принципами, долгом и этими чувствами. " ну, бирюк, удивил ты меня; ты, я вижу, славный малый", - с этими словами барин прощается с лесником и они звучат, словно гимн человеку из народа. несмотря на горе и страдания, унижения и обиды, в народе сохранились такие удивительные черты, как терпение и милосердие, сострадание и чувство долга за порученное , ответственность и достоинство, трудолюбие и бескорыстие, всеми этими качествами обладает фома кузьмич, что вызывает восхищение у тургенева. за то короткое время, проведённое в обществе лесника, автор испытал разный спектр чувств в отношении героя от настороженности и тревоги, до сочувствия и уважения. такое неординарное отношение к личности является свидетельством талантливости самого автора
Аналіз твору)«Дума про Марусю Богуславку» — твір, що належить до тематичної групи дум про турецьку неволю (XIV-XV ст., рання козацька доба).
Літературний рід: ліро-епос.
Жанр: дума.
Головне: дума розповідає про дівчину Марусю, яка потрапила в полон до загарбників, стала дружиною турецького пана, але, залишаючись вірною батьківщині, до багатьом козакам утекти з неволі.
Ідея: уславлення волелюбності козаків і сміливості Марусі; засудження жорстокого поводження з полоненими, висловлення співчуття їм.
Головні герої: Маруся, турецький пан (її чоловік), полонені козаки.
Значення в літературі: твір є яскравим прикладом народної думи. Образ головної героїні можна вважати символом героя-захисника рідної землі, а також символом людей, які залишили Україну, але мають з нею сильний духовний зв’язок.
Особливості: дума не має строф, складається з трьох частин: заспів («заплачка»), основна розповідь і закінчення («славословіє»).
Чому я маю прочитати цей твір: для допоповнення знань про життя українських бранців у турецькому полоні.
Додатково: дума не має конкретної історичної основи, але відомо чимало випадків, коли українки ставали дружинами турецьких вельмож, наприклад, дружина султана Сулеймана І, Роксолана.