Роман «Злочин і кара» Федора Достоєвського один із самих відомих у всьому світі. Реакція на цей твір може бути різною, як позитивною, так і негативною, проте байдужим цей роман нікого точно не залишить. Перше, що можна сказати після його прочитання, це те, що автор дуже майстерно поєднав детективний сюжет з надзвичайно глибоким реалізмом і психологізмом.
Питання, які підіймає цей роман, це одвічні образи добра і зла, а також ті поняття, які кожна людина вкладає в ці образи. Для когось це абсолютно різні категорії, між якими не може бути нічого
спільного, а для когось межа між добром і злом буває досить тонкою.
Раскольніков постає як персонаж, який не хоче просто сидіти і чекати, він обирає активність, дієвість. Проблеми накривають героя одна за одною: закинуте навчання в університеті, відсутність роботи, прохання матері про матеріальну до а також улюблена сестра, яка зради родини готова провести усе життя з ненависною людиною.
Борги та злидні оточують Раскольніков на кожному кроці: родина Мармеладова, доля Соні, що продає себе заради добробуту родини, та багатьох інших, що втратили будь-яку надію на краще життя. Увесь цей біль і розпач
приводить Раскольнікова до думки, що один злочинний вчинок можна пробачити, якщо він коштуватиме сотні добрих справ. Саме такі ідеї штовхають його на вбивство лихварки.
Думки та дії виявилися нетотожні: реальній вчинок – вбивство – змінив усе. Гроші уже не здаються такими необхідними, але головне, що герой стратив і те, що мав раніше – самоповагу, спокій, розуміння самого себе. Проти Раскольнікова не висунуто обвинувачень, кроте його самокатування гірші за в’язницю, врешті-решт змушує його здатися.
Роман змушує задуматися над пріоритетами у житті, вічними цінностями, моральними принципами та межею між дозволеним та недозволеним, яку кожна людина визначає для себе сама.
ответ:«Знать природу, знать ее законы должны все люди, чем бы они не занимались, где бы ни жили. Человек, не разбирающийся в природе, не понимающий как все в ней зависит одно от другого, может наделать много бед» .
Я полностью разделяю эту точку зрения автора. Действительно, в наше время вопрос об охране природы встает очень остро, потому что люди, вторгаясь в естественный ход событий, порой не зная законы природы, а порой просто игнорируя их, приносят невосполнимый вред всему окружающему и себе в том числе.
Например, многие промышленные предприятия строятся на берегах рек, поэтому они иногда сбрасывают разные отходы, в том числе и вредные, в воду; тем самым загрязняя ее и нанося огромный вред всем, кто обитает в реке. Гибнет рыба – люди лишаются этого продукта питания. В некоторых местностях река является единственным источником, откуда жители берут питьевую воду. После того, как на берегу реки появится то или иное предприятие, люди лишаются этой возможности. Также из-за сильного загрязнения река может обмелеть и стать несудоходной, если она была такова.
Или, например, желая избавиться от вредных насекомых, люди часто применяют ядохимикаты в неумеренных количествах. И своими действиями порой губят не только этих вредных насекомых, но и птиц, которые могут съесть их, губят растительность: траву, деревья. А ведь именно деревья являются основным источником кислорода в природе, которым дышит человек.
Таким образом, человек является частью природы, поэтому нанося вред ей, он наносит вред и себе. Вот почему надо беречь природу, знать ее законы.
Роман «Злочин і кара» Федора Достоєвського один із самих відомих у всьому світі. Реакція на цей твір може бути різною, як позитивною, так і негативною, проте байдужим цей роман нікого точно не залишить. Перше, що можна сказати після його прочитання, це те, що автор дуже майстерно поєднав детективний сюжет з надзвичайно глибоким реалізмом і психологізмом.
Питання, які підіймає цей роман, це одвічні образи добра і зла, а також ті поняття, які кожна людина вкладає в ці образи. Для когось це абсолютно різні категорії, між якими не може бути нічого
спільного, а для когось межа між добром і злом буває досить тонкою.
Раскольніков постає як персонаж, який не хоче просто сидіти і чекати, він обирає активність, дієвість. Проблеми накривають героя одна за одною: закинуте навчання в університеті, відсутність роботи, прохання матері про матеріальну до а також улюблена сестра, яка зради родини готова провести усе життя з ненависною людиною.
Борги та злидні оточують Раскольніков на кожному кроці: родина Мармеладова, доля Соні, що продає себе заради добробуту родини, та багатьох інших, що втратили будь-яку надію на краще життя. Увесь цей біль і розпач
приводить Раскольнікова до думки, що один злочинний вчинок можна пробачити, якщо він коштуватиме сотні добрих справ. Саме такі ідеї штовхають його на вбивство лихварки.
Думки та дії виявилися нетотожні: реальній вчинок – вбивство – змінив усе. Гроші уже не здаються такими необхідними, але головне, що герой стратив і те, що мав раніше – самоповагу, спокій, розуміння самого себе. Проти Раскольнікова не висунуто обвинувачень, кроте його самокатування гірші за в’язницю, врешті-решт змушує його здатися.
Роман змушує задуматися над пріоритетами у житті, вічними цінностями, моральними принципами та межею між дозволеним та недозволеним, яку кожна людина визначає для себе сама.
https://ukrtvory.ru/mo%D1%97-rozdumi-nad-romanom-zlochin-i-kara.html
ответ:«Знать природу, знать ее законы должны все люди, чем бы они не занимались, где бы ни жили. Человек, не разбирающийся в природе, не понимающий как все в ней зависит одно от другого, может наделать много бед» .
Я полностью разделяю эту точку зрения автора. Действительно, в наше время вопрос об охране природы встает очень остро, потому что люди, вторгаясь в естественный ход событий, порой не зная законы природы, а порой просто игнорируя их, приносят невосполнимый вред всему окружающему и себе в том числе.
Например, многие промышленные предприятия строятся на берегах рек, поэтому они иногда сбрасывают разные отходы, в том числе и вредные, в воду; тем самым загрязняя ее и нанося огромный вред всем, кто обитает в реке. Гибнет рыба – люди лишаются этого продукта питания. В некоторых местностях река является единственным источником, откуда жители берут питьевую воду. После того, как на берегу реки появится то или иное предприятие, люди лишаются этой возможности. Также из-за сильного загрязнения река может обмелеть и стать несудоходной, если она была такова.
Или, например, желая избавиться от вредных насекомых, люди часто применяют ядохимикаты в неумеренных количествах. И своими действиями порой губят не только этих вредных насекомых, но и птиц, которые могут съесть их, губят растительность: траву, деревья. А ведь именно деревья являются основным источником кислорода в природе, которым дышит человек.
Таким образом, человек является частью природы, поэтому нанося вред ей, он наносит вред и себе. Вот почему надо беречь природу, знать ее законы.
Объяснение: