Тарас Бульба — человек большого, острого ума, суровый и непреклонный.
Жизнь Тараса проходит в бесконечных военных походах. Беспощадный к врагу, с ненавистью карает он польских магнатов, защищая угнетенных и слабых.
Тарас привык к простым условиям жизни, ему не по сердцу роскошь и слуги. Он презирает казаков, которые стали перенимать польские обычаи. Вырастив в строгости двух сыновей, Остапа и Андрия, Бульба только и мечтает о том, как будет гордиться их ратными подвигами.
В трагическом конфликте с Андрием полковник показал всю силу своего характера. Андрий, полюбивший панночку, дочку польского воеводы, перебегает на сторону врага. И несмотря на отцовские чувства, Тарас выносит приговор изменнику: «Я тебя породил, я тебя и убью» . Не чувствуя жалости, он казнит Андрия, считая, что именно такой позорной смерти достоин предатель. Тарас ничем не может оправдать измену Родине, не может простить такой поступок даже родному сыну.
Однако это не значит, что казаку неведомо чувство любви. Когда Остап попал в плен, Тарас пробрался во вражеский город для того, чтобы увидеть сына в последний раз. Остапу будет легче расстаться с жизнью, если кто-то будет знать, что он не посрамил казацкой чести. И Тарас окликом дает знать Остапу, что он присутствует на площади, где проходит казнь. За смерть сына Тарас отомстил полякам. Много их полегло в бою, но врагам удалось-таки окружить казацкое войско. Разъяренные неуловимостью и отчаянной храбростью Тараса, поляки, поймав его, придумали страшную смерть. Приковали казака к дереву цепями и подожгли. Но даже горя в огне, Тарас думает только о своих товарищах, о том, удалось ли им выйти из окружения. Видя с высоты холма челны на Днестре, он из последних сил кричит друзьям, чтобы они пробивались к реке. Казаки так и поступили и от погони поляков. А атаман-герой погиб.
Это был настоящий патриот, для которого главная цель — освободить Отчизну от порабощения и бесправия.
Создавая героический образ Тараса Бульбы, Н. В. Гоголь не пытается идеализировать его. В нем перемешаны нежность и грубость, серьезное и смешное, великое и малое. Гоголь мечтал о сильном, героическом характере. Именно таким является образ Тараса.
Герої твору “Альпійська балада”: Іван Терешка – білоруський солдат, італійка Джулія Новеллі; командо-фюрер Зандлер, божевільний гефтлінг – ув’язнений, австрієць-лісник. “Альпійська балада” образ Джулії Джулія Новеллі – італійка; скориставшись вибухом, як і Іван, вона втікає з табору. Письменник з любов’ю змальовує Джулію, підкреслюючи її красу, тендітність, витонченість: у неї чорні виразні очі, густе волосся, гнучка і струнка фігура, дзвінкий сміх. Завдяки образу Джулії Новеллі автор спонукає свого героя пройти перевірку коханням. “Альпійська балада” образ Івана В центрі розповіді – звичайний рядовий боєць Іван Терешка. Він родом з Білорусії, це фізично міцний 25-річний хлопець; знайома з дитинства селянська праця загартувала його, зробила сильним і витривалим. В полку він нічим не виділявся серед інших піхотинців, за колишні бої отримав три подяки від командування та дві медалі «За відвагу» і думав, що на більше не здатний. Волею випадку Іван опинився в полоні у німців. Епізод полонення постійно переслідує його в нічних кошмарах (адже тоді, за законом військового часу, здатися в полон автоматично означало стати на бік ворога, тобто зрадити Батьківщині. Не можна допустити, щоб тебе взяли живим в полон. Недарма письменник загострює увагу на цій проблемі. “Нельзя срывать злость на пленных, – з гіркотою думає Іван, – плен – не проступок их, а несчастье, они не сдались в плен – их взяли, а некоторых даже сдали, предали – было и такое”. Івана Терешко, який і в таборі не дозволив себе затоптати, роздавити в нім людину, а після того, як ковтнув повітря свободи і любові, що став ще сильніше, твердіше духом, — він готовий до смертельної сутички з фашистами. Доля підготувала цій людині щось страшніше за смерть: «вибір» Івана, можливо, найнестерпніший для людини, найстрашніший з усіх, які є в повістях Бикова.
Тарас Бульба — человек большого, острого ума, суровый и непреклонный.
Жизнь Тараса проходит в бесконечных военных походах. Беспощадный к врагу, с ненавистью карает он польских магнатов, защищая угнетенных и слабых.
Тарас привык к простым условиям жизни, ему не по сердцу роскошь и слуги. Он презирает казаков, которые стали перенимать польские обычаи. Вырастив в строгости двух сыновей, Остапа и Андрия, Бульба только и мечтает о том, как будет гордиться их ратными подвигами.
В трагическом конфликте с Андрием полковник показал всю силу своего характера. Андрий, полюбивший панночку, дочку польского воеводы, перебегает на сторону врага. И несмотря на отцовские чувства, Тарас выносит приговор изменнику: «Я тебя породил, я тебя и убью» . Не чувствуя жалости, он казнит Андрия, считая, что именно такой позорной смерти достоин предатель. Тарас ничем не может оправдать измену Родине, не может простить такой поступок даже родному сыну.
Однако это не значит, что казаку неведомо чувство любви. Когда Остап попал в плен, Тарас пробрался во вражеский город для того, чтобы увидеть сына в последний раз. Остапу будет легче расстаться с жизнью, если кто-то будет знать, что он не посрамил казацкой чести. И Тарас окликом дает знать Остапу, что он присутствует на площади, где проходит казнь. За смерть сына Тарас отомстил полякам. Много их полегло в бою, но врагам удалось-таки окружить казацкое войско. Разъяренные неуловимостью и отчаянной храбростью Тараса, поляки, поймав его, придумали страшную смерть. Приковали казака к дереву цепями и подожгли. Но даже горя в огне, Тарас думает только о своих товарищах, о том, удалось ли им выйти из окружения. Видя с высоты холма челны на Днестре, он из последних сил кричит друзьям, чтобы они пробивались к реке. Казаки так и поступили и от погони поляков. А атаман-герой погиб.
Это был настоящий патриот, для которого главная цель — освободить Отчизну от порабощения и бесправия.
Создавая героический образ Тараса Бульбы, Н. В. Гоголь не пытается идеализировать его. В нем перемешаны нежность и грубость, серьезное и смешное, великое и малое. Гоголь мечтал о сильном, героическом характере. Именно таким является образ Тараса.
Объяснение:
Герої твору “Альпійська балада”: Іван Терешка – білоруський солдат, італійка Джулія Новеллі; командо-фюрер Зандлер, божевільний гефтлінг – ув’язнений, австрієць-лісник. “Альпійська балада” образ Джулії Джулія Новеллі – італійка; скориставшись вибухом, як і Іван, вона втікає з табору. Письменник з любов’ю змальовує Джулію, підкреслюючи її красу, тендітність, витонченість: у неї чорні виразні очі, густе волосся, гнучка і струнка фігура, дзвінкий сміх. Завдяки образу Джулії Новеллі автор спонукає свого героя пройти перевірку коханням. “Альпійська балада” образ Івана В центрі розповіді – звичайний рядовий боєць Іван Терешка. Він родом з Білорусії, це фізично міцний 25-річний хлопець; знайома з дитинства селянська праця загартувала його, зробила сильним і витривалим. В полку він нічим не виділявся серед інших піхотинців, за колишні бої отримав три подяки від командування та дві медалі «За відвагу» і думав, що на більше не здатний. Волею випадку Іван опинився в полоні у німців. Епізод полонення постійно переслідує його в нічних кошмарах (адже тоді, за законом військового часу, здатися в полон автоматично означало стати на бік ворога, тобто зрадити Батьківщині. Не можна допустити, щоб тебе взяли живим в полон. Недарма письменник загострює увагу на цій проблемі. “Нельзя срывать злость на пленных, – з гіркотою думає Іван, – плен – не проступок их, а несчастье, они не сдались в плен – их взяли, а некоторых даже сдали, предали – было и такое”. Івана Терешко, який і в таборі не дозволив себе затоптати, роздавити в нім людину, а після того, як ковтнув повітря свободи і любові, що став ще сильніше, твердіше духом, — він готовий до смертельної сутички з фашистами. Доля підготувала цій людині щось страшніше за смерть: «вибір» Івана, можливо, найнестерпніший для людини, найстрашніший з усіх, які є в повістях Бикова.