Андрей Курылюк г. Черновцы» — повесть Николая Васильевича Гоголя, входящая в цикл «Миргород».
События произведения происходят в среде запорожских казаков, в первой половине XVII века[1]. История казацкого восстания 1637—1638 годов, подавленного гетманом Николаем Потоцким, легла в основу повести Н. В. Гоголя «Тарас Бульба» и дала конкретные примеры драматических судеб героев. Одним из прообразов Тараса Бульбы является предок известного путешественника Н. Н. Миклухо-Маклая, родившийся в Стародубе в начале XVII века куренной атаман Войска Запорожского Охрим Макуха, сподвижник Богдана Хмельницкого, который имел троих сыновей: Назара, Хому (Фому) и Омелька (Емельяна). Назар предал своих товарищей казаков и перешёл на сторону поляков из-за любви к польской паночке, Хома (прототип гоголевского Остапа) погиб, пытаясь доставить Назара отцу, a Емельян стал предком Николая Миклухо-Маклая и его дяди Григория Ильича Миклухи, учившегося вместе с Николаем Гоголем и рассказавшего ему семейное предание. Прообразом является также Иван Гонта, которому ошибочно приписывалось убийство двоих сыновей от жены-полячки, хотя его жена — русская, а история — вымышленная.
При подготовке черновой рукописи к печати Гоголем были внесены многочисленные правки. Большая небрежность черновой рукописи «Тараса Бульбы», пропуски отдельных слов, неразборчивый почерк, незаконченный вид отдельных фраз — всё это привело к тому, что в состав публикации сборника «Миргород», опубликованного в 1835 году, вкралось множество погрешностей. К 1842 году у Гоголя появилась новая переработка «Тараса Бульбы», где появились новые эпизоды, а объём повести увеличился вдвое. Уехав в 1842 году за границу, Гоголь поручил все заботы о печатавшемся собрании всех своих сочинений Николаю Яковлевичу Прокоповичу, подчеркнув, что в его повести «Тарас Бульба» много погрешностей. В 1842 году вышла её вторая, переработанная редакция с изменениями Гоголя и Прокоповича, где Прокопович внимательно отнёсся ко всем Гоголя, и большая часть правок пришлась на долю слов и словосочетаний, которые не соответствовали нормам русского литературного языка (например, местоимение «сей» заменено на «этот»
Не було б книг, не було більшої частини нашого оточення. Навіть якщо не брати до уваги підручники та посібники, а тільки художню літературу.
Багато письменників давали ідеї вченим, мислителям, ораторам, правителям і т.д. це тісний зв'язок одного з іншим.
Навіть банальне кіно частіше буває хорошим, коли його сценарій написаний за оповіданням.
Та й потім, книги розвивають абстрактне мислення, а куди творчим людям без цього?
Як мені здається, якщо це вирвати з контексту розвитку ми ні до чого тлумачного не прийшли. Завжди приємніше усвідомлювати, що ти читаєш підручник з загальної фізики Льюїса Фрая Річардсона, ніж слухаєш теж саме від сумнівної людини, який напевно що-небудь упустив або забув.
Причину, наслідок, плюси і мінуси можна писати скільки завгодно. Їх нескінченна безліч. Якби не було літератури, ми б не дізналися прекрасні твори, створювані різними авторами різних часів.
Без лірики, ми б не пізнали ідеальну любов.
Без казок, діти б не вірили в диво. Якщо не було б книг, то всі люди були дурними.Вони б нічого не знали.
Література відкриває нам двері в чарівний світ, в якому багато таємниць і загадок, доброти і чарівництва. Без неї життя було б нудним і буденним
Андрей Курылюк г. Черновцы» — повесть Николая Васильевича Гоголя, входящая в цикл «Миргород».
События произведения происходят в среде запорожских казаков, в первой половине XVII века[1]. История казацкого восстания 1637—1638 годов, подавленного гетманом Николаем Потоцким, легла в основу повести Н. В. Гоголя «Тарас Бульба» и дала конкретные примеры драматических судеб героев. Одним из прообразов Тараса Бульбы является предок известного путешественника Н. Н. Миклухо-Маклая, родившийся в Стародубе в начале XVII века куренной атаман Войска Запорожского Охрим Макуха, сподвижник Богдана Хмельницкого, который имел троих сыновей: Назара, Хому (Фому) и Омелька (Емельяна). Назар предал своих товарищей казаков и перешёл на сторону поляков из-за любви к польской паночке, Хома (прототип гоголевского Остапа) погиб, пытаясь доставить Назара отцу, a Емельян стал предком Николая Миклухо-Маклая и его дяди Григория Ильича Миклухи, учившегося вместе с Николаем Гоголем и рассказавшего ему семейное предание. Прообразом является также Иван Гонта, которому ошибочно приписывалось убийство двоих сыновей от жены-полячки, хотя его жена — русская, а история — вымышленная.
При подготовке черновой рукописи к печати Гоголем были внесены многочисленные правки. Большая небрежность черновой рукописи «Тараса Бульбы», пропуски отдельных слов, неразборчивый почерк, незаконченный вид отдельных фраз — всё это привело к тому, что в состав публикации сборника «Миргород», опубликованного в 1835 году, вкралось множество погрешностей. К 1842 году у Гоголя появилась новая переработка «Тараса Бульбы», где появились новые эпизоды, а объём повести увеличился вдвое. Уехав в 1842 году за границу, Гоголь поручил все заботы о печатавшемся собрании всех своих сочинений Николаю Яковлевичу Прокоповичу, подчеркнув, что в его повести «Тарас Бульба» много погрешностей. В 1842 году вышла её вторая, переработанная редакция с изменениями Гоголя и Прокоповича, где Прокопович внимательно отнёсся ко всем Гоголя, и большая часть правок пришлась на долю слов и словосочетаний, которые не соответствовали нормам русского литературного языка (например, местоимение «сей» заменено на «этот»
Не було б книг, не було більшої частини нашого оточення. Навіть якщо не брати до уваги підручники та посібники, а тільки художню літературу.
Багато письменників давали ідеї вченим, мислителям, ораторам, правителям і т.д. це тісний зв'язок одного з іншим.
Навіть банальне кіно частіше буває хорошим, коли його сценарій написаний за оповіданням.
Та й потім, книги розвивають абстрактне мислення, а куди творчим людям без цього?
Як мені здається, якщо це вирвати з контексту розвитку ми ні до чого тлумачного не прийшли. Завжди приємніше усвідомлювати, що ти читаєш підручник з загальної фізики Льюїса Фрая Річардсона, ніж слухаєш теж саме від сумнівної людини, який напевно що-небудь упустив або забув.
Причину, наслідок, плюси і мінуси можна писати скільки завгодно. Їх нескінченна безліч. Якби не було літератури, ми б не дізналися прекрасні твори, створювані різними авторами різних часів.
Без лірики, ми б не пізнали ідеальну любов.
Без казок, діти б не вірили в диво. Якщо не було б книг, то всі люди були дурними.Вони б нічого не знали.
Література відкриває нам двері в чарівний світ, в якому багато таємниць і загадок, доброти і чарівництва. Без неї життя було б нудним і буденним