Большинство поэтов в своих произведениях стремятся передать то, что ощущают в момент их написания. поэтому неудивительно, что у признанных мастеров лирики нередко встречаются стихи философского или же политического содержания, а поэты с четко выраженной гражданской позицией нередко пишут о любви. борис пастернак в этом отношении не является исключением, и его авторству принадлежат стихи самой разнообразной тематики.сам поэт никогда не считал себя человеком, который способен изящно передавать словами чувства, и искренне мечтал о том, что когда-нибудь сможет этому научиться. однако именно по стихам бориса пастернака можно отслеживать наиболее значимые события его личной жизни. примером такого произведения является стихотворение «никого не будет в доме…», которое поэт посвятил своей второй зинаиде нейгауз. роман пастернака и нейгауз был окутан сплетнями и домыслами. однако ни для кого не было секретом, что поэт фактически увел свою будущую у лучшего друга. к тому моменту у пастернака уже была семья, да и сама зинаида нейгауз без малого 10 лет состояла в законном браке. однако это не помешало разорвать отношения со своими «половинками». о самом начале этого необычного романа и повествует стихотворение «никого не будет в доме…», созданное в 1931 году. начинается оно с того, что автор, любуясь зимним вечером «в сквозном проеме незадернутых гардин», вспоминает о том, как разрушил свою первую семью. автор испытывает острое чувство вины, и на него находит «прошлогоднее унынье и дела зимы иной», когда он расстался с первой евгенией лурье. пастернак сомневается, что поступил правильно и благоразумно. ведь на одной чаше весов оказалась семья и ребенок, а на другой – чувства, которые далеко не всегда являются залогом личного счастья. однако его сомнения развеивает та, которой он отдал свое сердце. «тишину шагами меря, ты, как будущность, войдешь», — именно так описывает поэт появление зинаиды нейгауз не только в квартире с покрытыми инеем окнами, но и в его жизни. рассказывая о наряде избранницы, пастернак отмечает, что он такой же белый, как и хлопья снега за окном, тем самым подчеркивая чистоту чувств этой женщины и бескорыстность ее поступков. образ зинаиды нейгауз окутан романтическим ореолом, но вместе с тем поэт изображает ее обычным земным человеком, который умеет любить и дарить счастье тому, кто предначертан ей судьбой. тема стихотворения совпадает с его названием: пастернак красочно и образно, любовно описывает месяц, знаменующий середину лета. основная идея заключается в показе красоты июля, искреннем восхищении поэта легкостью и свежестью этого летнего месяца.
У своєму творі «Міщанин у дворянстві» французький комедіограф Мольєр підняв актуальну на той час проблему – спробу заможних буржуа зайняти місце зубожілій аристократії. За свої гроші деякі панове могли купити дворянський титул, але змінити свою сутність вони не могли. Так і у випадку з головним героєм комедії – паном Журденом. Його батько був купцем, але він вважає за краще це приховувати. Сам він грубий, неотесаний і неосвічений, але сподівається наблизитися до світського суспільства, надівши маску дворянина. Для цього він наймає цілу армію працівників. Над ним працюють кравці, перукарі, вчителі, музиканти, щоб зробити зі звичайного міщанина «породистого» аристократа, але результати залишають бажати кращого.
Одержимість Журдена приносить багато клопоту і неприємностей його домочадцям: розсудливої пані Журден, дочки Люсіль. Однак працівники тільки й раді виманювати гроші у буржуа, який готовий заплатити за те, що похвалять його халат або назвуть його «Ваша світлість». Добротою Журдена користується не тільки прислужуючий персонал, а й самі аристократи. Так, наприклад, він заводить дружбу з графом Дорантом, який часто займає у нього гроші і не повертає. Його борг все зростає, а Журден лише радіє, що у нього в друзях справжні дворяни. Невгамовно щедро він поводиться і по відношенню до вдови маркізи Дорімени. Він обсипає її подарунками і увагою, в той час як хитрий Дорант приписує всі ці розтрати собі. В кінці комедії саме йому віддає перевагу Доримена.
У своїй гонитві за титулом, Журден мало не завадив щастю власної дочки. Коли коханий Люсіль прийшов до нього руки, він відразу ж йому відмовив, так як молода людина не була дворянських кровей. Пані Журден намагалася напоумити чоловіка, нагадуючи, що вони і самі з міщанського стану, але він і чути про це не хотів. Однак у цій комедії щасливий кінець. За до свого вірного слуги Ковьеля, Клеонт все ж домігся руки Люсіль. Не останню роль в цьому зіграло саме марнославство Журдена. Ковьель розповів йому, що він є колишнім другом його покійного батька, який, за його словами, був справжнім дворянином. Після цього Журдену можна було розповідати, що завгодно і він всьому охоче вірив. Так він повірив і у те, що переодягнений Клеонт син турецького султана. За таку людину він без сумнівів віддав свою дочку. Розв’язкою комедії стали два весілля.
ВІЗЬМИ ПРОЧИТАЙ. І ВИПИШИ З ЦИХ 3-ОХ АБЦАЗІВ . ПО ПАРУ РЕЧЕНЬ УДАДІ)Объяснение:
У своєму творі «Міщанин у дворянстві» французький комедіограф Мольєр підняв актуальну на той час проблему – спробу заможних буржуа зайняти місце зубожілій аристократії. За свої гроші деякі панове могли купити дворянський титул, але змінити свою сутність вони не могли. Так і у випадку з головним героєм комедії – паном Журденом. Його батько був купцем, але він вважає за краще це приховувати. Сам він грубий, неотесаний і неосвічений, але сподівається наблизитися до світського суспільства, надівши маску дворянина. Для цього він наймає цілу армію працівників. Над ним працюють кравці, перукарі, вчителі, музиканти, щоб зробити зі звичайного міщанина «породистого» аристократа, але результати залишають бажати кращого.
Одержимість Журдена приносить багато клопоту і неприємностей його домочадцям: розсудливої пані Журден, дочки Люсіль. Однак працівники тільки й раді виманювати гроші у буржуа, який готовий заплатити за те, що похвалять його халат або назвуть його «Ваша світлість». Добротою Журдена користується не тільки прислужуючий персонал, а й самі аристократи. Так, наприклад, він заводить дружбу з графом Дорантом, який часто займає у нього гроші і не повертає. Його борг все зростає, а Журден лише радіє, що у нього в друзях справжні дворяни. Невгамовно щедро він поводиться і по відношенню до вдови маркізи Дорімени. Він обсипає її подарунками і увагою, в той час як хитрий Дорант приписує всі ці розтрати собі. В кінці комедії саме йому віддає перевагу Доримена.
У своїй гонитві за титулом, Журден мало не завадив щастю власної дочки. Коли коханий Люсіль прийшов до нього руки, він відразу ж йому відмовив, так як молода людина не була дворянських кровей. Пані Журден намагалася напоумити чоловіка, нагадуючи, що вони і самі з міщанського стану, але він і чути про це не хотів. Однак у цій комедії щасливий кінець. За до свого вірного слуги Ковьеля, Клеонт все ж домігся руки Люсіль. Не останню роль в цьому зіграло саме марнославство Журдена. Ковьель розповів йому, що він є колишнім другом його покійного батька, який, за його словами, був справжнім дворянином. Після цього Журдену можна було розповідати, що завгодно і він всьому охоче вірив. Так він повірив і у те, що переодягнений Клеонт син турецького султана. За таку людину він без сумнівів віддав свою дочку. Розв’язкою комедії стали два весілля.
ВІЗЬМИ ПРОЧИТАЙ. І ВИПИШИ З ЦИХ 3-ОХ АБЦАЗІВ . ПО ПАРУ РЕЧЕНЬ УДАДІ)Объяснение: