Авторка знайомить нас з двома сусідськими хлопцями, які ворогують з дитинства. кактус (сашко смик) і клим джура були однакові на зріст, але з часом кактус став вище й накачав м’язи, як у шварценеґґера! тепер кактус часто підстерігав клима і давав тому стусанів. тому клим старався оминати кактуса, а побачивши його просто тікав, як звичайний боягуз. а кактус сміявся з переляканого хлопця і називав клима поганським паганіні ще відтоді, як уперше побачив сусіда зі скрипкою. одного разу тікаючи від кактуса з климом сталося незрозуміле… люк, на який він наступив, раптом почав м’яко вгинатися і він полетів у чорну прірву. розділ 2. я стаю піддослідним кроликом навколо була темрява, клим просувався вперед, і зовсім не боявся.світло спалахнуло зненацька і засліпило клима, він побачив, що стоїть посеред абсолютно порожньої зали. стіни були глухі, без жодного вікна, а підлога під ногами злегка вібрувала. зі стіни, немов на пружині, вискочила таця, на якій лежало кілька бутербродів і стояла склянка томатного соку.це була улюблена їжа клима. голос повідомив, що його вітають у секретній лабораторії ттб (таємне товариство боягузів).на великому екрані клим побачив себе, коли тікав від кактуса… йому було соромно, він мало не плакав з сорому. клима цікавило все — як він тут опинився? хто за ним спостерігав? до нього звернувся жіночий голос, климу запропонували взяти участь у таємному експерименті. але він не міг про це нікому розповідати. клим схрестивши пальці пообіцяв тримати таємницю. він зрозумів, що на ньому будуть випробовувати засіб від страху і погодився. розділ 3. знайомство з жуком та зайцем клим опинився серед незнайомої вулиці…люди озиралися на нього.вигляд у нього і справді був досить дурнуватий: волосся скуйовджене, сорочка розхристана, джинси в якихось іржавих плямах.він пішов вулицею, щоб знайти дорогу додому. клим не міг повірити у те, що з ним трапилося, йому здавалося, що це чийсь жарт, чи серія “прихованої камери”.клим відчув, що невидима сила підштовхує його у певному напрямку і опинився біля старого будинку з іржавою залізною брамою, на якій висів великий старовинний замок. пройшовши у двір, він почув як ворота за його спиною зачинилися. він почув знайомий жіночий голос з ттб, жінка сказала, що експеримент починається. молода білява жінка здавалася йому знайомою, але чому не міг зрозуміти.його відправили на перше тренування. двоє хлопців, приблизно також віку як і клим, гамселили один одного руками і ногами, вигукуючи тоді ще незрозумілі мені слова: він злякано дивився на божевільних хлопців, з якими він мав готуватися до вечірньої операції.
Рассмотрим содержание стихотворения. в нем описывается пруд в зеленой ряске, в котором качается и шумит тростник. на его берегу сидит милая девушка аленушка. на ней хоть и простой, но прекрасный венок, сплетенный из гвоздик и лилий. на девушке синее платье, на котором тополиный пух. на берегу мертвой воды растет трава и цветет дурман. кукушка кукует, тоскуя. к берегу ведет тропинка, а солнце кладет на воду свои золотые обручи. таким описанием наполнил свое произведение прокофьев («аленушка»). анализ стихотворения раскроет нам замысел автора. он укажет на источник, который сподвиг поэта написать это произведение. прокофьев, «аленушка»: анализ стихотворения поэт в своем произведении словно описал знаменитую картину васнецова. однако он добавил новые детали. в картине васнецова нет венка, который красочно описал прокофьев. платье девушки синее с тополиным пухом, тогда как у васнецова героиня в другом одеянии. читая произведение прокофьева, мы представляем милую девушку, которая сидит на берегу пруда. конечно, пейзаж рисуется немного мрачный. тем не менее описанная поэтом аленушка не кажется такой грустной, какой она изображена на картине виктора васнецова. образ девушки наполнен поистине печалью, тоской и одиночеством. выразительные средства в произведении много различных приемов использовал в своей лирике прокофьев. «аленушка» (анализ стихотворения показал нам, что поэт пытался описать картину васнецова и дополнить ее) описывает менее мрачную обстановку, чем на полотне художника. для этого использовались эпитеты: «зеленая ряска», «милая аленушка», «тополиный пух»; метафора «золотые обручи»; олицетворения: «пруд заглохший», «тростник шумит», «тропинка ведет», «солнце кладет». автор использовал цветопись. он изобразил бело-красный венок, синее платье, золотые обручи от солнца. этому стихотворение стало более ярким. прокофьев вдохновился картиной васнецова «аленушка». он создал одноименное лирическое произведение. он описал родные края, образ девушки. однако он не изобразил всю тоску, одиночество и печаль, которые ощущаются в картине васнецова. - читайте подробнее на
