Поэма Иоганна Вольфганга Гете «Фауст» принадлежит к величайшим творениям мировой литературы. Автор работал над ней на протяжении всей своей творческой жизни. «Фауст» - это не только история одного необычного человека, а и глубокий философский рассказ.Главный герой Фауст – ученый, знающий толк во многих науках. Но тем ни менее, он до сих пор считает, что как был, так и остался «дураком». Поэтому герой обращается к духам, чтобы они ему открыть все тайны бытия.Прототипом главного героя был средневековый доктор и маг Фауст. Он жил в 16 веке в Германии. Об этом человеке написано много легенд и художественных произведений. Современники считали Фауста уникальной личностью. Ведь он был одновременно, и астрономом, и астрологом, и доктором, и чародеем. Но сделало его знаменитым то, что он дерзнул заключить сделку с мистическими силами.Настоящий Фауст и художественный образ Фауста в трагедии Гете имеют одно существенное различие. Реального Фауста рассматривали до Гете, как несчастного ученого, дерзнувшего обратиться к мистике. Фауст великого Гете – это человек свободный духом, мудрый и неординарный.У главного героя в трагедии есть антипод – ученый Вагнер. Между ними огромная мировоззренческая пропасть. Вагнер является учеником Фауста, однако, его взгляда на жизнь он не перенял.Фауст представляется нам уже в своем первом монологе. Он говорит, что постиг многие науки, но до сих пор остался «дураком». Это не значит, что герой занимается самоуничижением, а просто смотрит на вещи глобально. Он понимает, что намного умнее большинства других ученых, но истинных тайн бытия так и не узнал.Вагнер вполне доволен собой и своей эрудицией. Герой читает тексты давних авторов, практикует риторику и актерское мастерство.И Фауст, и Вагнер стремятся к знаниям. Но в чем же их отличие? Вагнер считает, что познать жизнь можно, изучая древние книги. Он яркий пример «кабинетного» ученого. А Фауст не довольствуется только книжными знаниями. Он уверен, что истинная жизнь где-то там: среди природы, в толпе людей.Рассуждая о красоте природы, Фауст проявляет всю силу своего красноречия, а Вагнер считает это пустыми речами, капризом учителя.Именно Вагнер создает гомункула, искусственного человека в колбе, который наделен высоким интеллектом, но не имеет человеческой души. Он сопровождает Фауста в его странствиях. Скорее всего, этот гомункул является намеком на самого Вагнера, который тоже со своим «запыленным» книгами мировоззрением мало походит на настоящего человека.Вагнер словно живет изучая древние тексты, а Фауста привлекает настоящее. Он ищет свое «прекрасное мгновение», а его ученик просто изучает давно открытые знания.Знания Вагнера не имеют практического применения. Даже Мефистофель насмехается над ним, считая схоластику пустой тратой времени.Желание Фауста познать все тайны бытия, узнать, что же такое настоящее счастье, - вот что отличает его от большинства других героев в поэме.
Вікно моєї кімнати дивиться на схід. Тому з самого раннього ранку в нього заглядає сонце. Коли я прокидаюся, то перше, що бачу, це сонячні відблиски на стелі та стінах. Так приємно ще трохи полежати під теплою ковдрою, подумати про справи, які принесе сьогоднішній день, помилуватися на пилинки, що кружляють у тонкому сонячному промінні. Я встаю, потягуюся та, не поспішаючи, підходжу до вікна — за ним цілий світ. Вид з мого вікна відповідає висоті пташиного польоту.
Я завжди бачу зі свого вікна сквер. У ньому багатолюдно як у будні, так і у вихідні дні. Для всіх тут знайдеться куточок, щоб приємно провести час. Велосипедна доріжка петляє навколо дитячих майданчиків з гірками й гойдалками, де постійно дзвенить сміх невгамовної, щасливою дітвори. Старші хлопці вправляються в катанні на роликах і скейтбордах. Молоді мами везуть на прогулянку своїх малюків у колясках. Люди похилого віку неспішно прогулюються навколо ставка, розмовляють або кидають шматочки хліба в воду, підгодовуючи качок. Для охочих зберегти спортивну форму організовані спеціальні спортивні майданчики з тренажерами. Ще є майданчик для собак, де господарі тренують своїх улюбленців.
Объяснение:
Вікно моєї кімнати дивиться на схід. Тому з самого раннього ранку в нього заглядає сонце. Коли я прокидаюся, то перше, що бачу, це сонячні відблиски на стелі та стінах. Так приємно ще трохи полежати під теплою ковдрою, подумати про справи, які принесе сьогоднішній день, помилуватися на пилинки, що кружляють у тонкому сонячному промінні. Я встаю, потягуюся та, не поспішаючи, підходжу до вікна — за ним цілий світ. Вид з мого вікна відповідає висоті пташиного польоту.
Я завжди бачу зі свого вікна сквер. У ньому багатолюдно як у будні, так і у вихідні дні. Для всіх тут знайдеться куточок, щоб приємно провести час. Велосипедна доріжка петляє навколо дитячих майданчиків з гірками й гойдалками, де постійно дзвенить сміх невгамовної, щасливою дітвори. Старші хлопці вправляються в катанні на роликах і скейтбордах. Молоді мами везуть на прогулянку своїх малюків у колясках. Люди похилого віку неспішно прогулюються навколо ставка, розмовляють або кидають шматочки хліба в воду, підгодовуючи качок. Для охочих зберегти спортивну форму організовані спеціальні спортивні майданчики з тренажерами. Ще є майданчик для собак, де господарі тренують своїх улюбленців.