Олександр Грін Справжнє ім’я — Олександр Степанович Гриневський. Народився у Слободському — повітовому містечку В'ятської губернії, у сім'ї службовця-поляка. Через деякий час родина переїхала у В'ятку. Отримавши початкову освіту вдома, Олександр продовжив навчання в реальному училщі.
Коли Гріну було 14 років, від туберкульозу померла його мама, а батько через чотири місяці одружився вдруге. Відносини з мачухою у Саші не складалися, тому він став жити окремо. 16-тирічним мрійливим юнаком Сашком Гриневським, ще не письменником, Олександр Грін приїхав до Одеси.
На Олександрові була сіра учнівська курточка й великий капелюх, який здавався йому схожим на мексиканське сомбреро. Побачивши його в такому вигляді, капітани одразу розуміли, що він новачок, і відмовляли йому. Сашко цілодобово тинявся у порту, скрізь пропонуючи свої послуги: спочатку матросом за зарплатню, потім — без платні або за саме харчування. Капітаном він так і не став, і далекі країнах залишилися лише в його мріях.
Крим — чарівна країна, де романтик О. Грін знайшов утілення своїх мрій. Пишна природа Криму, синє море, яскраве сонце — усе це збуджувало натхнення.
Уперше Грін приїхав у Крим у 1923 році. За надрукований роман «Сяючий світ» письменник одержав гонорар, який з дружиною витратив на подорож. Побували в Севастополі, Ялті, Алупці, Гурзуфі. Чотири роки потому знову приїхали в Крим. Шість років митець разом із дружиною прожив у Феодосії.
За цей час з'явилися романи «Золотий ланцюг», «Та, що біжить хвилями», «Дорога в нікуди» та інші. Напевне, не менше половини доробку Гріна створено у феодосійський період його життя
Однак останні дні письменника пройшли не у Феодосії, а в Старому Криму. Тут йому було затишно, разом із ним були книги, море і сонце.
ответ:Сирітство, нестатки, самостійність, відповідальність вплинули на раннє дорослішання Климка. Хлопець умів доглядати за собою. Щоб до учительці, вирішує піти за сіллю, знаходить вихід зі скрутних ситуацій у важкій дорозі. Допомагає врятувати дівчину від поліцаїв на базарі. Не ховається від голоду в тітки Марини, а повертається зі сіллю додому.
«Доглядати за собою — зварити їсти, прибрати в хаті, випрати одежину — він умів і сам. Давно вже вмів...»
«Найдужче боліли ноги зранку після ночівлі. Але Климко вже знав, що бити їх не слід, а треба легенько розтерти, поляскати долонями і перші кілька кілометрів іти помаленьку»
«До обіду Климко накопав п'ятдесят сім картоплин — великих, менших і зовсім дрібних».
«Що, що в нас картоплі є трохи та сала? Цього хоч би на два місяці хватило. А скоро зима. Зараз, коли тепло, треба йти. Харчів наміняємо по дорозі назад, молока, може... ».
«А мене держати нікому... ».
«Навибирав, де цілішої, сухої соломи, поробив товстенькі устілки і примірив їх до ступні, щоб ні великі були, ні малі. Потім туго обмотав ноги разом з вустілками плащ-палатяними клаптями і позав'язував кінці вище кісточок».
«А Климко висмикнув з торби надірвану плащ-палатку, розіпнув її в руках так, щоб затулити дівчину, і став роздивлятися»
«Треба ж роботу якусь зробити тітці, а то тільки набалакав: і те зроблю, і те...»
«Як тільки не стане в нас голоду, так і прийду або приїду. А зараз треба мені назад, мене там ждуть...»
Объяснение:
Олександр Грін Справжнє ім’я — Олександр Степанович Гриневський. Народився у Слободському — повітовому містечку В'ятської губернії, у сім'ї службовця-поляка. Через деякий час родина переїхала у В'ятку. Отримавши початкову освіту вдома, Олександр продовжив навчання в реальному училщі.
Коли Гріну було 14 років, від туберкульозу померла його мама, а батько через чотири місяці одружився вдруге. Відносини з мачухою у Саші не складалися, тому він став жити окремо. 16-тирічним мрійливим юнаком Сашком Гриневським, ще не письменником, Олександр Грін приїхав до Одеси.
На Олександрові була сіра учнівська курточка й великий капелюх, який здавався йому схожим на мексиканське сомбреро. Побачивши його в такому вигляді, капітани одразу розуміли, що він новачок, і відмовляли йому. Сашко цілодобово тинявся у порту, скрізь пропонуючи свої послуги: спочатку матросом за зарплатню, потім — без платні або за саме харчування. Капітаном він так і не став, і далекі країнах залишилися лише в його мріях.
Крим — чарівна країна, де романтик О. Грін знайшов утілення своїх мрій. Пишна природа Криму, синє море, яскраве сонце — усе це збуджувало натхнення.
Уперше Грін приїхав у Крим у 1923 році. За надрукований роман «Сяючий світ» письменник одержав гонорар, який з дружиною витратив на подорож. Побували в Севастополі, Ялті, Алупці, Гурзуфі. Чотири роки потому знову приїхали в Крим. Шість років митець разом із дружиною прожив у Феодосії.
За цей час з'явилися романи «Золотий ланцюг», «Та, що біжить хвилями», «Дорога в нікуди» та інші. Напевне, не менше половини доробку Гріна створено у феодосійський період його життя
Однак останні дні письменника пройшли не у Феодосії, а в Старому Криму. Тут йому було затишно, разом із ним були книги, море і сонце.
ответ:Сирітство, нестатки, самостійність, відповідальність вплинули на раннє дорослішання Климка. Хлопець умів доглядати за собою. Щоб до учительці, вирішує піти за сіллю, знаходить вихід зі скрутних ситуацій у важкій дорозі. Допомагає врятувати дівчину від поліцаїв на базарі. Не ховається від голоду в тітки Марини, а повертається зі сіллю додому.
«Доглядати за собою — зварити їсти, прибрати в хаті, випрати одежину — він умів і сам. Давно вже вмів...»
«Найдужче боліли ноги зранку після ночівлі. Але Климко вже знав, що бити їх не слід, а треба легенько розтерти, поляскати долонями і перші кілька кілометрів іти помаленьку»
«До обіду Климко накопав п'ятдесят сім картоплин — великих, менших і зовсім дрібних».
«Що, що в нас картоплі є трохи та сала? Цього хоч би на два місяці хватило. А скоро зима. Зараз, коли тепло, треба йти. Харчів наміняємо по дорозі назад, молока, може... ».
«А мене держати нікому... ».
«Навибирав, де цілішої, сухої соломи, поробив товстенькі устілки і примірив їх до ступні, щоб ні великі були, ні малі. Потім туго обмотав ноги разом з вустілками плащ-палатяними клаптями і позав'язував кінці вище кісточок».
«А Климко висмикнув з торби надірвану плащ-палатку, розіпнув її в руках так, щоб затулити дівчину, і став роздивлятися»
«Треба ж роботу якусь зробити тітці, а то тільки набалакав: і те зроблю, і те...»
«Як тільки не стане в нас голоду, так і прийду або приїду. А зараз треба мені назад, мене там ждуть...»
Объяснение: