Через підступність святих отців молодий Гурон потрапляє до в’язниці, саме там він знайомиться з Гордоном, який навчив його мислити, розуміти суть речей. Юнак ніби губка всотував знання і мав природній дар не тільки розуміти, але й аналізувати їх, пропускаючи через усвідомлення добра, доброчесності. Після тривалих бесід, обговорень Гордон дійшов висновку: «…я зміцнював лише забобони, а він слухає лиш голос природи». Та це й зрозуміло, бо слова Простака «Я народився вільним, як вітер…» — тому підтвердження.Простак — головний герой твору, юнак, вихований у племені гуронів, який з дитинства ввібрав простоту ставлення до навколишнього світу, бо закони природи були законами його життя. Він зауважує: «Я завжди щиросердно кажу те, що думаю, як і роблю все, що захочу». Безперечно, що він знає ціну слова, розуміє, що за словом має бути відповідний вчинок, але він не може осягнути тих умовностей, що панували у французькому суспільстві. Щиро покохавши Сент-Ів, Простак не розуміє тих перешкод, що стають на його шляху, адже все просто: вони кохають одне одного і повинні бути разом.
В эпоху Просвещения происходил отказ от религиозного миропонимания и обращение к разуму как к единственному критерию познания человека и общества. Впервые в истории был поставлен вопрос о практическом использовании достижений науки в интересах общественного развития. Общеевропейское значение в XVIII в. получила французская просветительная литература в лице Вольтера, Монтескьё, Руссо, Дидро и др. писателей. Общая их черта — господство рационализма, направившего свою критику во Франции на вопросы политического и социального характера, тогда как немецкие просветители этой эпохи были более заняты разрешением вопросов религиозных и моральных. Современная европейская философская и политическая мысль, например, либерализм, во многом берет свои основания из эпохи Просвещения. . Среди известных философов, придерживающихся подобных взглядов — Берлин и Хабермас.
Общеевропейское значение в XVIII в. получила французская просветительная литература в лице Вольтера, Монтескьё, Руссо, Дидро и др. писателей. Общая их черта — господство рационализма, направившего свою критику во Франции на вопросы политического и социального характера, тогда как немецкие просветители этой эпохи были более заняты разрешением вопросов религиозных и моральных.
Современная европейская философская и политическая мысль, например, либерализм, во многом берет свои основания из эпохи Просвещения. . Среди известных философов, придерживающихся подобных взглядов — Берлин и Хабермас.