Лицарство – це явище, для якого характерне виключно позитивна забарвлення. Практично у кожної людини це слово асоціюється з чимось хорошим і правильним. Навряд чи я міг би вважатися виключенням з цього правила. Я прочитав безліч різних творів, в яких стає очевидно, що лицарі являють собою добрих людей і воїнів, які дійсно здатні безкорисливо і щиро захищати інтереси інших людей, в той час ризикуючи власним життям задля такого захисту.
Відповідати на питання про те, чи потрібні лицарі в даний час, одночасно важко і просто. Відповідь на кожне питання має бути хоча б приблизно реалістичною, відповідною очікуванням. Який сенс вважати, що лицарі потрібні, якщо їх поява неможлива? Однак, все-таки, я вважаю, що в сучасному світі інститут лицарства не був би зайвим. Безліч людей в нашому світі, на жаль, позбавлені можливості до собі самі. Далеко не завжди держава виконує свої функції належним чином, нерідко люди не можуть покластися на власну країну, в якій вони платять податки. Лицарі змогли б витрачати свій час і сили, щоб до тим, хто найбільше потребує такої до з якоїсь причини не може скористатися послугами власної держави. Яким б розвиненим не був світ, не можна сказати, що всі проблеми вирішуються. Залишається багато проблем, які самі люди не можуть вирішити. Саме для цього і знадобилися б лицарі.
Але варто розуміти, що сучасний світ влаштований зовсім по-іншому. Він стоїть на позиціях вільного ринку. А на ринку, як відомо, нічого не буває просто так і безкоштовно. Жодну послугу, в тому числі і до будь-якого роду, неможливо отримати безоплатно, за все доведеться платити. Саме тому поява таких лицарів, які будуть допомагати людям безкоштовно і просто так, порушить багато життєвих процесів, звичайний життєвий уклад людей буде істотно змінений. Саме з цієї причини я не можу вірити в те, що такі лицарі дійсно можуть з’явитися. Про це можна тільки мріяти, а на практиці за все доведеться платити.
Минулі часи, коли у світі існували такі лицарі, не дарма сприймаються з часткою романтики. Дійсно, надати сьогодні до просто так і незнайомій людині ніхто не зважиться. І навіть якщо сама людина захоче стати лицарем, вона навряд чи ним стане, тому що все оточуюче суспільство відверне її від такого рішення. Втім, я все одно буду вірити в те, що лицарі зможуть з’явитися, адже навіть в сучасному світі вони дуже потрібні.
По жанру данное произведение относится к повести. На это указывает средний объем, большое число героев, длительное повествование, состоящее из множества эпизодов. Позднее книга была переработана в более короткую форму — рассказ, который получил название «Дети подземелья».
Тема и идея повести
Повесть охватывает множество тем, но главной идеей произведения является социальное неравенство. Владимир Короленко показал эту проблему детскими глазами, ведь дети совсем по-другому видят взрослые проблемы. Главный герой, мальчик Вася, рос в богатой семье. Ему не были знакомы проблемы. Но он знакомиться с Валеком и Марусей, которые были нищими. Мальчик не понимает, почему одним достается все, а другим ничего.
С этой темой связана и тема взаимоотношения между детьми и родителями. Вася не был близок с отцом, так как он удалился от его воспитания. Мальчик был предан самому себе. А Валек и Маруся имели любящего отца, пана Тыбурция. Он заботился о своих детях. Их семья была очень дружной, в отличии от семьи Васи.
Раскрывает автор и тему преступлений. Валек украл булку для Маруси. Вася его сначала осуждал, а потом задумался, ведь они голодают. Можно ли считать преступлением кражу еды во время голода? Писатель дает возможность читателю поразмышлять над этим.
Главный герой
Главный герой повести — мальчик Вася. Он умный и ловкий. У него есть отец, который работает судьей. После смерти жены он не участвует в воспитании сына, а только занимается дочерью Соней. Соня — капризная, избалованная девочка. Она любит играть в подвижные игры, у нее много нарядов и кукол. Вася во время прогулки знакомится с Валеком, который вместе с отцом и сестрой живет в старом подвале. Валек — смелый мальчик, который готов на все ради своей сестры Маруси. Маруся больна чахоткой, а от сырости ей становится все хуже. Они голодают, у Маруси нет игрушек. Девочка не любит играть. Тыбурций воспитывает этих детей как своих, хотя они ему не родные.
Лицарство – це явище, для якого характерне виключно позитивна забарвлення. Практично у кожної людини це слово асоціюється з чимось хорошим і правильним. Навряд чи я міг би вважатися виключенням з цього правила. Я прочитав безліч різних творів, в яких стає очевидно, що лицарі являють собою добрих людей і воїнів, які дійсно здатні безкорисливо і щиро захищати інтереси інших людей, в той час ризикуючи власним життям задля такого захисту.
Відповідати на питання про те, чи потрібні лицарі в даний час, одночасно важко і просто. Відповідь на кожне питання має бути хоча б приблизно реалістичною, відповідною очікуванням. Який сенс вважати, що лицарі потрібні, якщо їх поява неможлива? Однак, все-таки, я вважаю, що в сучасному світі інститут лицарства не був би зайвим. Безліч людей в нашому світі, на жаль, позбавлені можливості до собі самі. Далеко не завжди держава виконує свої функції належним чином, нерідко люди не можуть покластися на власну країну, в якій вони платять податки. Лицарі змогли б витрачати свій час і сили, щоб до тим, хто найбільше потребує такої до з якоїсь причини не може скористатися послугами власної держави. Яким б розвиненим не був світ, не можна сказати, що всі проблеми вирішуються. Залишається багато проблем, які самі люди не можуть вирішити. Саме для цього і знадобилися б лицарі.
Але варто розуміти, що сучасний світ влаштований зовсім по-іншому. Він стоїть на позиціях вільного ринку. А на ринку, як відомо, нічого не буває просто так і безкоштовно. Жодну послугу, в тому числі і до будь-якого роду, неможливо отримати безоплатно, за все доведеться платити. Саме тому поява таких лицарів, які будуть допомагати людям безкоштовно і просто так, порушить багато життєвих процесів, звичайний життєвий уклад людей буде істотно змінений. Саме з цієї причини я не можу вірити в те, що такі лицарі дійсно можуть з’явитися. Про це можна тільки мріяти, а на практиці за все доведеться платити.
Минулі часи, коли у світі існували такі лицарі, не дарма сприймаються з часткою романтики. Дійсно, надати сьогодні до просто так і незнайомій людині ніхто не зважиться. І навіть якщо сама людина захоче стати лицарем, вона навряд чи ним стане, тому що все оточуюче суспільство відверне її від такого рішення. Втім, я все одно буду вірити в те, що лицарі зможуть з’явитися, адже навіть в сучасному світі вони дуже потрібні.
Жанр
По жанру данное произведение относится к повести. На это указывает средний объем, большое число героев, длительное повествование, состоящее из множества эпизодов. Позднее книга была переработана в более короткую форму — рассказ, который получил название «Дети подземелья».
Тема и идея повести
Повесть охватывает множество тем, но главной идеей произведения является социальное неравенство. Владимир Короленко показал эту проблему детскими глазами, ведь дети совсем по-другому видят взрослые проблемы. Главный герой, мальчик Вася, рос в богатой семье. Ему не были знакомы проблемы. Но он знакомиться с Валеком и Марусей, которые были нищими. Мальчик не понимает, почему одним достается все, а другим ничего.
С этой темой связана и тема взаимоотношения между детьми и родителями. Вася не был близок с отцом, так как он удалился от его воспитания. Мальчик был предан самому себе. А Валек и Маруся имели любящего отца, пана Тыбурция. Он заботился о своих детях. Их семья была очень дружной, в отличии от семьи Васи.
Раскрывает автор и тему преступлений. Валек украл булку для Маруси. Вася его сначала осуждал, а потом задумался, ведь они голодают. Можно ли считать преступлением кражу еды во время голода? Писатель дает возможность читателю поразмышлять над этим.
Главный герой
Главный герой повести — мальчик Вася. Он умный и ловкий. У него есть отец, который работает судьей. После смерти жены он не участвует в воспитании сына, а только занимается дочерью Соней. Соня — капризная, избалованная девочка. Она любит играть в подвижные игры, у нее много нарядов и кукол. Вася во время прогулки знакомится с Валеком, который вместе с отцом и сестрой живет в старом подвале. Валек — смелый мальчик, который готов на все ради своей сестры Маруси. Маруся больна чахоткой, а от сырости ей становится все хуже. Они голодают, у Маруси нет игрушек. Девочка не любит играть. Тыбурций воспитывает этих детей как своих, хотя они ему не родные.
Объяснение: