Чому невдачу у пошуках філософського каменя Алхімік пояснює тим, що люди шукали лише золото; що вони шукали скарб своєї Персональної Легенди, але не хотіли прожити власну Легенду.
«Он был лет сорока, росту среднего, худощав и широкоплеч. В черной бороде его показывалась проседь; живые большие глаза так и бегали. Лицо его имело выражение довольно приятное, но плутовское. Волосы были обстрижены в кружок; на нем был оборванный армяк и татарские шаровары» . Это портрет Пугачева при его первой встрече с Гриневым. А вот одеяние Пугачева как мятежника и бунтовщика: «… На нем был красивый казацкий кафтан, обшитый галунами. Высокая соболья шапка с золотыми кистями была надвинута на его сверкающие глаза» . По его одежде видно, как он богат, что он уже не тот простой дорожный, глаза не плутовские, а сверкающие, решительные, готовые ко всему.
«Пугачёв сидел в креслах на крыльце комендант- ского дома. На нем был красный казацкий кафтан, обшитый галунами. Высокая соболья шапка с золотыми кистями была надвинута на его сверкающие глаза». Я думаю, что Пугачёв в этом одеянии олицетворял смерть (красный кафтан) и страх народа. Кто не подчинится ему, того постигнет казнь беглого грешника
Однією із основних ідей роману є те, що естетизм — лише абстрактне поняття і що він приводить тільки до розчарування, а не до звеличення понять про красу. В романі втілений заклик поклонятися красі в усіх її виявах на противагу бездуховній реальності. Оскар Уайльд іронізував над багатьма речами, але в ставленні до мистецтва завжди залишався серйозним, вірив у його могутність. Однак передмову до роману він завершує словами, що давно стали крилатими: «Будь-яке мистецтво не дає жодної користі». Ця думка з погляду естетичної теорії Уайльда не така вже й парадоксальна. Зрозуміти твір мистецтва може лише людина, яка тонко відчуває прекрасне, а для неї моральний урок не потрібен, бо вона живе за законами краси (наприклад, лорд Генрі). Для інших же таке мистецтво буде недосяжним. Автор показує, що на початку роману для його героя найголовнішою є саме краса мистецтва. Таким чином, у сюжеті роману закладена головна ідея естетизму — ідея безумовного панування мистецтва над реальним життям.
«Пугачёв сидел в креслах на крыльце комендант- ского дома. На нем был красный казацкий кафтан, обшитый галунами. Высокая соболья шапка с золотыми кистями была надвинута на его сверкающие глаза». Я думаю, что Пугачёв в этом одеянии олицетворял смерть (красный кафтан) и страх народа. Кто не подчинится ему, того постигнет казнь беглого грешника
Однією із основних ідей роману є те, що естетизм — лише абстрактне поняття і що він приводить тільки до розчарування, а не до звеличення понять про красу. В романі втілений заклик поклонятися красі в усіх її виявах на противагу бездуховній реальності. Оскар Уайльд іронізував над багатьма речами, але в ставленні до мистецтва завжди залишався серйозним, вірив у його могутність. Однак передмову до роману він завершує словами, що давно стали крилатими: «Будь-яке мистецтво не дає жодної користі». Ця думка з погляду естетичної теорії Уайльда не така вже й парадоксальна. Зрозуміти твір мистецтва може лише людина, яка тонко відчуває прекрасне, а для неї моральний урок не потрібен, бо вона живе за законами краси (наприклад, лорд Генрі). Для інших же таке мистецтво буде недосяжним. Автор показує, що на початку роману для його героя найголовнішою є саме краса мистецтва. Таким чином, у сюжеті роману закладена головна ідея естетизму — ідея безумовного панування мистецтва над реальним життям.
Объяснение:
прости я особо не знаю украинский