Проблема поет і суспільство є однією з найгостріших для людей із творчим потенціалом і загостреним світовідчуттям — для митців слова. Як почуватиметься талановита високоінтелектуальна людина, наприклад, у товаристві обмежених міщан? Чи .оцінять вони духовні й творчі надбання такої людини? Чого варті всі прекрасні душевні поривання, усі вияви натхнення для брутальної нечулої юрби? Ці питання ставить видатний французький поет XIX століття Шарль Бодлер у своїй поезії "Альбатрос".
Як представник символізму в літературі, Шарль Бодлер віддавав перевагу асоціативному мисленню. Важливим для нього був символ як уособлення певного явища, філософського поняття. Вірш "Альбатрос" — яскравий тому доказ.
Автор говорить про гордих морських птахів, альбатросів, які вільно ширяють над водними глибинами. їхні білосніжні крила, плавний політ не можуть не викликати захоплення. Та ось альбатроса для розваги ловлять матроси й кладуть його на палубу. Що бачимо далі? Величезні крила, які так добре тримали в повітрі, не дають злетіти з палуби й тільки безпомічно волочаться за тілом, ноги ледве ступають — і птах виглядає смішно й незграбно.
Обратимся к «светлана» и посмотрим, как в ней проявляется романтическое двоемирие. само заглавие знаменательно, оно несет в себе свет, создает определенное настроение. отнюдь не мрачное. с самого начала автор погружает нас в сказочный мир гаданий, ворожбы, и сам ритм стихотворения соответствуют заданной теме. раз в крещенский вечерок девушки гадали… но после описания веселых гаданий в тексте появляются печальные нотки: тускло светится луна в сумерках тумана – молчалива и грустна милая светлана далее возникает мистический сюжет сна. жуковский использует характерный для ход – встреча с миром мертвых. светлана ждала своего жениха, а во сне она встречает его, но в странном виде. потом она поймет, что это была встреча с мертвым женихом. однако выяснится это не сразу. постепенно автор нагнетает атмосферу страха. мы еще не понимаем, что происходит, вместе со светланой нам что-то чудится, мы видим кого-то с «яркими глазами» и этот «кто-то» зовет девушку в путь. жуковский подробно описывает сцену скачки с мертвым женихом, все время усугубляя ощущение тревоги, страха. этому способствует и определенный ряд образов: «вдруг метелица кругом…», «черный вран», кричащий «печаль! », «темная даль». потом жених светланы куда-то внезапно исчезает, она остается одна в страшных местах, видит избушку, открывает дверь и перед ней гроб. но, в конце концов, светлану спасает ее молитва. для жуковского тема веры важна, она звучит не только в этой . «верой был вожатый мой» говорится в «путешественнике». и именно она указывает путь многим героям поэта. так происходит и «светлана». сон оказывается лишь отражением страхов светланы. за ним следует пробуждение, и все сразу меняется. мир снова залит светом, девушка встречается со своим женихом, который возвращается к ней живым и здоровым.
Проблема поет і суспільство є однією з найгостріших для людей із творчим потенціалом і загостреним світовідчуттям — для митців слова. Як почуватиметься талановита високоінтелектуальна людина, наприклад, у товаристві обмежених міщан? Чи .оцінять вони духовні й творчі надбання такої людини? Чого варті всі прекрасні душевні поривання, усі вияви натхнення для брутальної нечулої юрби? Ці питання ставить видатний французький поет XIX століття Шарль Бодлер у своїй поезії "Альбатрос".
Як представник символізму в літературі, Шарль Бодлер віддавав перевагу асоціативному мисленню. Важливим для нього був символ як уособлення певного явища, філософського поняття. Вірш "Альбатрос" — яскравий тому доказ.
Автор говорить про гордих морських птахів, альбатросів, які вільно ширяють над водними глибинами. їхні білосніжні крила, плавний політ не можуть не викликати захоплення. Та ось альбатроса для розваги ловлять матроси й кладуть його на палубу. Що бачимо далі? Величезні крила, які так добре тримали в повітрі, не дають злетіти з палуби й тільки безпомічно волочаться за тілом, ноги ледве ступають — і птах виглядає смішно й незграбно.
Объяснение: