Тарас Бульба — герой повести Н. В. Гоголя Всё давало ему перевес перед другими: и пре¬клонные лета, и опытность, и умение дви¬гать своим войском, и сильнейшая нена¬висть к врагам. Н. В. Гоголь Тарас Бульба — главный герой повести Н. В. Гоголя — был «один из чис¬ла коренных, старых полковников» и смысл своей жизни видел в борьбе за независимость родины. В своих товарищах, казаках, он ценил храбрость, смелость. Когда сыновья Тараса, Остап и Андрий, вернулись домой из бур¬сы, Тарас, не дав им погулять вволю, побыть с матерью, поспешил отпра¬вить их на Сечь. Будучи по характеру упрямым и запальчивым, Тарас был твёрдо убеждён, что настоящим казаком, настоящим воином можно стать только в Запорожской Сечи, только там можно постичь науку, пройти во-инскую школу. Очень горько Тарасу, что один из его сыновей, Андрий, стал предателем. А ведь как гордился он сыновьями! И красивы, и бесстрашны, и умелы! Но не увидел храбрый атаман червоточинки в своём сыне. А узнав об измене Андрия, сам его и убил. Тарас Бульба — смелый и предусмотрительный атаман. Он заботится о быте казаков своего куреня и даже в последние минуты своей жизни думает о них.
Поспішила Аля до свого сусіда Сашка. Довго розповідала йому про свою пригоду, пояснювала чому треба доробляти справи. Та хлопчик не повірив жодному слову дівчинки. Тільки глузливо усміхався.
День добігав до кінця. Добре, що сьогодні не задавали домашнього завдання по математиці. Адже була контрольна робота і Сашкові знову повезло списати у Марічки. Сусідка по парті – дівчинка добра, вона не могла не до порада виконувати самому задачі, вже вкотре не вплинула на хлопця.
Наступного дня після школи кинув Сашко портфель і гайда у двір кататися на санчатах. Короткий зимовий день наближався до завершення. Сашко сидів за столом. На столі лежав розкритий підручник з математики, зошит та ручка. Три задачі із книжки дивилися на хлопчика, а він замріяно дивився у вікно. І тут раптом побачив маленького карлика. Той видався йому знайомим. Ну звичайно, він був точнісіньким із розповіді Алі. Недочеревик люб’язно усміхався, стукав у кватирку, просив щоб хлопчик впустив його у середину, радісно потирав руки і аж підскакував від задоволення.
Сашко миттєво взявся читати умову задачі. Із кожним вирішеним завданням лице карлика все смутнішало, воно ставало дедалі злим та роздратованим. Невже соту справу завершить Сашко? Адже карлик так довго чекав на майбутнього недоладянина, рахував його невиконані справи. Коли всі задачі були розв’язані, розчарований Недочеревик надягнув свій величезний зелений черевик і за мить зник за вікном.
Всё давало ему перевес перед другими: и пре¬клонные лета, и опытность, и умение дви¬гать своим войском, и сильнейшая нена¬висть к врагам.
Н. В. Гоголь
Тарас Бульба — главный герой повести Н. В. Гоголя — был «один из чис¬ла коренных, старых полковников» и смысл своей жизни видел в борьбе за независимость родины. В своих товарищах, казаках, он ценил храбрость, смелость. Когда сыновья Тараса, Остап и Андрий, вернулись домой из бур¬сы, Тарас, не дав им погулять вволю, побыть с матерью, поспешил отпра¬вить их на Сечь. Будучи по характеру упрямым и запальчивым, Тарас был твёрдо убеждён, что настоящим казаком, настоящим воином можно стать только в Запорожской Сечи, только там можно постичь науку, пройти во-инскую школу.
Очень горько Тарасу, что один из его сыновей, Андрий, стал предателем. А ведь как гордился он сыновьями! И красивы, и бесстрашны, и умелы! Но не увидел храбрый атаман червоточинки в своём сыне. А узнав об измене Андрия, сам его и убил.
Тарас Бульба — смелый и предусмотрительный атаман. Он заботится о быте казаков своего куреня и даже в последние минуты своей жизни думает о них.
Поспішила Аля до свого сусіда Сашка. Довго розповідала йому про свою пригоду, пояснювала чому треба доробляти справи. Та хлопчик не повірив жодному слову дівчинки. Тільки глузливо усміхався.
День добігав до кінця. Добре, що сьогодні не задавали домашнього завдання по математиці. Адже була контрольна робота і Сашкові знову повезло списати у Марічки. Сусідка по парті – дівчинка добра, вона не могла не до порада виконувати самому задачі, вже вкотре не вплинула на хлопця.
Наступного дня після школи кинув Сашко портфель і гайда у двір кататися на санчатах. Короткий зимовий день наближався до завершення. Сашко сидів за столом. На столі лежав розкритий підручник з математики, зошит та ручка. Три задачі із книжки дивилися на хлопчика, а він замріяно дивився у вікно. І тут раптом побачив маленького карлика. Той видався йому знайомим. Ну звичайно, він був точнісіньким із розповіді Алі. Недочеревик люб’язно усміхався, стукав у кватирку, просив щоб хлопчик впустив його у середину, радісно потирав руки і аж підскакував від задоволення.
Сашко миттєво взявся читати умову задачі. Із кожним вирішеним завданням лице карлика все смутнішало, воно ставало дедалі злим та роздратованим. Невже соту справу завершить Сашко? Адже карлик так довго чекав на майбутнього недоладянина, рахував його невиконані справи. Коли всі задачі були розв’язані, розчарований Недочеревик надягнув свій величезний зелений черевик і за мить зник за вікном.
Тепер Сашко завжди виконуватиме завдання.