1. Який художній засіб вживає М. Рильський у рядках поезії «Осінь-маляр із палітрою пишною…». Осінь-маляр із палітрою пишною… Ніжно сміється до вітру. В. Персоніфікація. 2. Чому Григір Тютюнник дав своєму оповіданню таку назву (як це пов'язано з головним героєм)?. В. Поводився не так, як усі його однолітки. 3. У якому творі хижак урятував людині життя? В. «Сіроманець» М. Вінграновського. 4. Чого навчала Надія Петрівна своїх учнів (твір «Сіроманець»)? А. Оберігати треба і воду, і землю, і звірів.
5. Куди Сашко, герой твору М. Вінграновського, повіз свого друга вовка? Б. В одеський зоопарк, до ветеринарів. 6. Який висновок можна зробити, прочитавши твір М. Вінграновського «Сіроманець»? Г. Друзі пізнаються в біді, люди відповідальні за тих, кого приручили. 7. Що називають невеликим прозовим твором про якусь подію з життя одного чи кількох героїв протягом короткого проміжку часу? Б. Оповідання. 8. Установіть відповідність між героями і вчинками, які вони здійснили. 1. Сашко А. Рятує в снігу Сіроманця 2. Олесь Б. Замість горщечка намалював дятла 3. Федько Токайло В. Намагається вилікувати вовка 4. Петро Лях Г. тримає на спині в снігах Андрійка. Д. Пригостив Олеся пир.огом.
9. Який твір, відрізняється ідейно-тематичним змістом від інших? А. "Сіроманець". 10. Як називається герой, що «…вигрібся на берег, плюнув у руки й кинувся на вовка. Сіроманець збив його своїми старими грудьми назад, у воду…» (за твором М. Вінграновського)? А. Василь Чепіжний.
11. Як Вовк віддячив рятувальникам (за твором М. Вінграновського «Сіроманець»)? В. Врятувавши в лісі хлопчика
12. Запишіть головних і другорядних героїв повісті М. Вінграновського «Сіроманець». Сашко, Сіроманець, мама Сашка, Чепіжний, Андрійко, пілоти, Петро Лях,
Петр Гринев занимает особое место в произведении. Он «автор записок, повествователь. Это выходец из старого, знатного, но обедневшего дворянского рода, оппозиционно настроенного к правительству» .
На лобном месте погиб дальний предок Гринева, а дед его пострадал вместе с Волынским и Хрущевым. Отец Гринева также с осуждением относится к светским петербургским нравам. Придворный календарь напоминает ему о карьеризме и безнравственности, царящих при дворе. Поэтому сына Петрушу он отправляет не в Семеновский полк, а в армию далекого Оренбургского края: «Нет, пускай послужит он в армии, да потянет лямку, да понюхает пороху… » Гринев-отец — типичный помещик. Застой и однообразие жизни рисует Пушкин, изображая семейство Гриневых. Убожество ее для писателя искупается тем, что старый помещик хотя и строг, деспотичен, но справедлив. Вспомним, как он напутствует сына: «Прощай, Петр. Служи верно, кому присягнешь; слушайся начальников; за их лаской не гоняйся; на службу не напрашивайся; и помни пословицу: береги платье снову, а честь смолоду» .
Среда, в которой рос Петр Гринев, не могла развить в нем интеллектуальных Я жил недорослем, гоняя голубей и играя в чехарду с дворовыми мальчишками») . По части образованности, он, конечно же, уступает своему антиподу — Швабрину. Но крепкие нравственные принципы, которые ему внушил отец ему выйти из труднейших ситуаций.
Образ Гринева Пушкин показал в развитии: безумный мальчишка, утверждающий независимость юноша, мужественный и стойкий взрослый человек. События, в круговорот которых он попадает, делают его таким быстро. Для Петра Гринева честь — это верность служебному и сословному делу. В знаменитой беседе с Пугачевым мы видим смелого дворянина. Очутившись среди врагов в мятежной слободе, он держится с большим достоинством. По отношению к себе со стороны Пугачева он не допускает даже насмешливого тона. Ему не нужна жизнь, купленная ценой унижения дворянского звания. Любит Гринев тоже по-настоящему. Он жизнь Маши Мироновой, подвергая опасности свою собственную. На суде Петр не называет имя девушки, предпочитая быть осужденным. Ссора с Швабриным говорит о благородстве Гринева, вступающегося за честь Маши, о любви которой к себе и не знает. Пошлость Швабрина его возмущает. Петр старается скрыть свое торжество над побежденным Швабриным. Сталкивая в различных жизненных ситуациях Гринева и Швабрина, писатель показывает, что самое главное в человеке не образование и внешний блеск ума, а преданность убеждениям и благородство.
1. Який художній засіб вживає М. Рильський у рядках поезії «Осінь-маляр із палітрою пишною…». Осінь-маляр із палітрою пишною… Ніжно сміється до вітру. В. Персоніфікація. 2. Чому Григір Тютюнник дав своєму оповіданню таку назву (як це пов'язано з головним героєм)?. В. Поводився не так, як усі його однолітки. 3. У якому творі хижак урятував людині життя? В. «Сіроманець» М. Вінграновського. 4. Чого навчала Надія Петрівна своїх учнів (твір «Сіроманець»)? А. Оберігати треба і воду, і землю, і звірів.
5. Куди Сашко, герой твору М. Вінграновського, повіз свого друга вовка? Б. В одеський зоопарк, до ветеринарів. 6. Який висновок можна зробити, прочитавши твір М. Вінграновського «Сіроманець»? Г. Друзі пізнаються в біді, люди відповідальні за тих, кого приручили. 7. Що називають невеликим прозовим твором про якусь подію з життя одного чи кількох героїв протягом короткого проміжку часу? Б. Оповідання. 8. Установіть відповідність між героями і вчинками, які вони здійснили. 1. Сашко А. Рятує в снігу Сіроманця 2. Олесь Б. Замість горщечка намалював дятла 3. Федько Токайло В. Намагається вилікувати вовка 4. Петро Лях Г. тримає на спині в снігах Андрійка. Д. Пригостив Олеся пир.огом.
9. Який твір, відрізняється ідейно-тематичним змістом від інших? А. "Сіроманець". 10. Як називається герой, що «…вигрібся на берег, плюнув у руки й кинувся на вовка. Сіроманець збив його своїми старими грудьми назад, у воду…» (за твором М. Вінграновського)? А. Василь Чепіжний.
11. Як Вовк віддячив рятувальникам (за твором М. Вінграновського «Сіроманець»)? В. Врятувавши в лісі хлопчика
12. Запишіть головних і другорядних героїв повісті М. Вінграновського «Сіроманець». Сашко, Сіроманець, мама Сашка, Чепіжний, Андрійко, пілоти, Петро Лях,
Объяснение:
Петр Гринев занимает особое место в произведении. Он «автор записок, повествователь. Это выходец из старого, знатного, но обедневшего дворянского рода, оппозиционно настроенного к правительству» .
На лобном месте погиб дальний предок Гринева, а дед его пострадал вместе с Волынским и Хрущевым. Отец Гринева также с осуждением относится к светским петербургским нравам. Придворный календарь напоминает ему о карьеризме и безнравственности, царящих при дворе. Поэтому сына Петрушу он отправляет не в Семеновский полк, а в армию далекого Оренбургского края: «Нет, пускай послужит он в армии, да потянет лямку, да понюхает пороху… » Гринев-отец — типичный помещик. Застой и однообразие жизни рисует Пушкин, изображая семейство Гриневых. Убожество ее для писателя искупается тем, что старый помещик хотя и строг, деспотичен, но справедлив. Вспомним, как он напутствует сына: «Прощай, Петр. Служи верно, кому присягнешь; слушайся начальников; за их лаской не гоняйся; на службу не напрашивайся; и помни пословицу: береги платье снову, а честь смолоду» .
Среда, в которой рос Петр Гринев, не могла развить в нем интеллектуальных Я жил недорослем, гоняя голубей и играя в чехарду с дворовыми мальчишками») . По части образованности, он, конечно же, уступает своему антиподу — Швабрину. Но крепкие нравственные принципы, которые ему внушил отец ему выйти из труднейших ситуаций.
Образ Гринева Пушкин показал в развитии: безумный мальчишка, утверждающий независимость юноша, мужественный и стойкий взрослый человек. События, в круговорот которых он попадает, делают его таким быстро. Для Петра Гринева честь — это верность служебному и сословному делу. В знаменитой беседе с Пугачевым мы видим смелого дворянина. Очутившись среди врагов в мятежной слободе, он держится с большим достоинством. По отношению к себе со стороны Пугачева он не допускает даже насмешливого тона. Ему не нужна жизнь, купленная ценой унижения дворянского звания. Любит Гринев тоже по-настоящему. Он жизнь Маши Мироновой, подвергая опасности свою собственную. На суде Петр не называет имя девушки, предпочитая быть осужденным. Ссора с Швабриным говорит о благородстве Гринева, вступающегося за честь Маши, о любви которой к себе и не знает. Пошлость Швабрина его возмущает. Петр старается скрыть свое торжество над побежденным Швабриным. Сталкивая в различных жизненных ситуациях Гринева и Швабрина, писатель показывает, что самое главное в человеке не образование и внешний блеск ума, а преданность убеждениям и благородство.