Всю Великую Отечественную войну Твардовский был на фронте. В 1941-1942 годах работал в редакции газеты Юго-Западного фронта «Красная Армия», затем – в газете 3-го Белорусского фронта «Красноармейская правда». В годы ВОВ поэт создает свою самую знаменитую поэму «Василий Тёркин». Вот что пишет сам Твардовский в автобиографии: «Книга про бойца» в годы войны была для меня истинным счастьем: она дала мне ощущение очевидной полезности моего труда, чувство полной свободы обращения со стихом и словом в естественно сложившейся непринужденной форме изложения. «Тёркин» был для меня во взаимоотношениях поэта с его читателем – воюющим советским человеком – моей лирикой, моей публицистикой, песней и поучением, анекдотом и присказкой, разговором по душам и репликой к случаю». Победу Твардовский встретил в Тапиау Восточной Пруссии (сейчас Гвардейск Калининградской области), и тогда же на одном дыхании написал последнюю главу своей поэмы, ставшей атрибутом фронтовой жизни.
У головного героя гаряче і любляче серце. Він не терпить несправедливості, він відважний. Часом Міо дуже важко, часом він впадає у відчай і навіть плаче, але все ж таки здійснює свій подвиг і стає героєм. Образ Міо дано в розвитку. Спочатку це самий звичайний хлопчик, але думка про визначене йому подвиг (про нього розповідають в старій легенді, яку нашептав Міо казковий колодязь), про страждання людей надає йому мужності. До кінця твору Міо знаходить і батьківську любов і дружбу, домагається виконання всіх своїх заповітних бажань. Самовідданість, відвага, почуття обов’язку, підтримка друзів ведуть його до перемоги
Відповідь:
Всю Великую Отечественную войну Твардовский был на фронте. В 1941-1942 годах работал в редакции газеты Юго-Западного фронта «Красная Армия», затем – в газете 3-го Белорусского фронта «Красноармейская правда». В годы ВОВ поэт создает свою самую знаменитую поэму «Василий Тёркин». Вот что пишет сам Твардовский в автобиографии: «Книга про бойца» в годы войны была для меня истинным счастьем: она дала мне ощущение очевидной полезности моего труда, чувство полной свободы обращения со стихом и словом в естественно сложившейся непринужденной форме изложения. «Тёркин» был для меня во взаимоотношениях поэта с его читателем – воюющим советским человеком – моей лирикой, моей публицистикой, песней и поучением, анекдотом и присказкой, разговором по душам и репликой к случаю». Победу Твардовский встретил в Тапиау Восточной Пруссии (сейчас Гвардейск Калининградской области), и тогда же на одном дыхании написал последнюю главу своей поэмы, ставшей атрибутом фронтовой жизни.
У головного героя гаряче і любляче серце. Він не терпить несправедливості, він відважний. Часом Міо дуже важко, часом він впадає у відчай і навіть плаче, але все ж таки здійснює свій подвиг і стає героєм. Образ Міо дано в розвитку. Спочатку це самий звичайний хлопчик, але думка про визначене йому подвиг (про нього розповідають в старій легенді, яку нашептав Міо казковий колодязь), про страждання людей надає йому мужності. До кінця твору Міо знаходить і батьківську любов і дружбу, домагається виконання всіх своїх заповітних бажань. Самовідданість, відвага, почуття обов’язку, підтримка друзів ведуть його до перемоги