Давньогрецький поет Тіртей мав величезну популярність у Стародавній Греції. Майже повсюдно звучали його елегії. Мужні спартанські воїни виконували пісні Тіртея і навіть влаштовували співочі змагання. У добу героїчних походів він створив низку творів, які запалювали воїнів, кликали в бій, а деякі відігравали вирішальну роль у здобутті перемоги.
У своїх маршових піснях — ембатеріях — Тіртей створив образ ідеального воїна, для якого загинути на полі бою заради вітчизни — найвище щастя. Тіртей навіть ідеалізує сцену смерті хороброго воїна:
Добре вмирати тому, хто боронячи рідну країну,
Поміж хоробрих бійців падає в перших рядах.
(Переклад Г. Кочура)
Далі поет зазначає, що немає нічого гіршого, ніж під тиском ворога покидати своє місто, родючі поля і йти світом жебракувати. Такого втікача гнатимуть скрізь злидні і сором, навіть власна родина засуджуватиме. Тож краще померти гідно в бою, щоб не осоромити свій рід і вкрити себе безчестям:
Лихо і злидні тяжкі гнатимуть скрізь втікача.
Він осоромить свій рід і безчестям лице своє вкриє.
Горе й зневага за ним підуть усюди слідом.
Ідея переваги чесної смерті воїна в бою над безслав'ям боягуза стає провідною у багатьох елегіях Тіртея. Своїми творами він виховував передусім юнаків; надихав їх любити вітчизну, бути хоробрим, не боятися смерті і навіть відчувати до неї презирство:
Владимир Дубровский не добился ничего в карьере, так как у него к этому не было стремления и желания. Владимир не был целеустремленным. Владимир унаследовал от отца гордость и беспринципность. Он хотел Машу от брака по расчету, хотел противостоять решению ее отца. Владимир хотел счастья ей, у него было желание освободить ее, он хотел жениться на ней, так как они оба любили друг друга, но не смог быть с Машей, потому что он был честолюбив и благороден. Услышав слова Маши, о том, что она дала клятву быть с другим человеком, и что она теперь обручена, он смирился с этим, хотя он мог просто ее выкрасть, для него слова и поступки очень важны, он не может нарушить свое слово. Нравственность в их случае победила любовь.
Многое он делал в виде игры, он стал разбойником и стал грабить богатых, мстя этим Троекурову. Его гордость не позволила ему смириться с поступком врага, во всем он искал справедливости и честности и желал этого от других, он пытался восстановить это своими поступками. Он хотел стереть сословия и не позволять богатым руководствоваться бедными.
У него получилось только одно – он не дал Троекурову свой дом и имение. Он отомстил ему за смерть отца, обманул Троекурова и втерся к нему в доверие.
Давньогрецький поет Тіртей мав величезну популярність у Стародавній Греції. Майже повсюдно звучали його елегії. Мужні спартанські воїни виконували пісні Тіртея і навіть влаштовували співочі змагання. У добу героїчних походів він створив низку творів, які запалювали воїнів, кликали в бій, а деякі відігравали вирішальну роль у здобутті перемоги.
У своїх маршових піснях — ембатеріях — Тіртей створив образ ідеального воїна, для якого загинути на полі бою заради вітчизни — найвище щастя. Тіртей навіть ідеалізує сцену смерті хороброго воїна:
Добре вмирати тому, хто боронячи рідну країну,
Поміж хоробрих бійців падає в перших рядах.
(Переклад Г. Кочура)
Далі поет зазначає, що немає нічого гіршого, ніж під тиском ворога покидати своє місто, родючі поля і йти світом жебракувати. Такого втікача гнатимуть скрізь злидні і сором, навіть власна родина засуджуватиме. Тож краще померти гідно в бою, щоб не осоромити свій рід і вкрити себе безчестям:
Лихо і злидні тяжкі гнатимуть скрізь втікача.
Він осоромить свій рід і безчестям лице своє вкриє.
Горе й зневага за ним підуть усюди слідом.
Ідея переваги чесної смерті воїна в бою над безслав'ям боягуза стає провідною у багатьох елегіях Тіртея. Своїми творами він виховував передусім юнаків; надихав їх любити вітчизну, бути хоробрим, не боятися смерті і навіть відчувати до неї презирство:
О юнаки, у рядах тримайтесь разом серед бою,
Не утікайте ніхто, страхом душі не скверніть.
Владимир Дубровский не добился ничего в карьере, так как у него к этому не было стремления и желания. Владимир не был целеустремленным. Владимир унаследовал от отца гордость и беспринципность. Он хотел Машу от брака по расчету, хотел противостоять решению ее отца. Владимир хотел счастья ей, у него было желание освободить ее, он хотел жениться на ней, так как они оба любили друг друга, но не смог быть с Машей, потому что он был честолюбив и благороден. Услышав слова Маши, о том, что она дала клятву быть с другим человеком, и что она теперь обручена, он смирился с этим, хотя он мог просто ее выкрасть, для него слова и поступки очень важны, он не может нарушить свое слово. Нравственность в их случае победила любовь.
Многое он делал в виде игры, он стал разбойником и стал грабить богатых, мстя этим Троекурову. Его гордость не позволила ему смириться с поступком врага, во всем он искал справедливости и честности и желал этого от других, он пытался восстановить это своими поступками. Он хотел стереть сословия и не позволять богатым руководствоваться бедными.
У него получилось только одно – он не дал Троекурову свой дом и имение. Он отомстил ему за смерть отца, обманул Троекурова и втерся к нему в доверие.