Українська природа, народні образи і традиції в повісті "Сліпий музикант":
Володимир Галактіонович оспівував чарівну красу природи України, з теплотою ставився до українського народу, виділяв його працьовитість, співучість, гостинність, прагнення незалежності. У творі «Сліпий музикант» автор описує українську природу, змальовує народні образи, традиції та обряди. До народних можна віднести таких персонажів, як слуга Іохім, старий козак, Хведько, Кандима.
Звертається письменник і до історії України, згадуючи Запорізьку Січ, зображуючи кошового, убогих співців, бандуристів, поета-козака Юрка. Не оминає стороною Короленко і українські традиції: «…а тиха пісня, сумна українська думка дзвеніла та плакала в темних кімнатах, розм’якшуючи материнське серце». Автор змальовує «Козачок», згадує пісні України:
«Ой, там на горi тай женцi жнуть,
А по-пiд горою, по-пiд зеленою
Козаки iдуть!..»
З особливим теплом він описує корчму,вечорниці, сопілку з верби, чуприну, що говорить про сум автора за Україною та особливе ніжне ставлення до неї.
Баро́кко ( barocco) — характеристика европейской культуры XVII-XVIII веков, центром которой была Италия. Барокко — один из самых многозначных терминов в истории и теории художественной культуры. Словом «барокко» обозначают художественное направление (компендиум идей, философских концепций, эстетических норм и правил), противопоставляемое классицизму, исторический художественный стиль XVII—XVIII веков, ряд историко-региональных художественных стилей, течений и школ, а также эпоху в развитии культуры. В отдельных регионах эта эпоха имеет различную хронологию и периодизацию. Этим же термином называют «последние, критические стадии развития других стилей, тенденцию беспокойного, романтического мироощущения, мышления в экспрессивных, неуравновешенных формах». Поэтому слово «барокко» используют в качестве метафоры в смелых историко-культурных обобщениях: «эпоха барокко, мир барокко, человек барокко, жизнь барокко
Объяснение:
Українська природа, народні образи і традиції в повісті "Сліпий музикант":
Володимир Галактіонович оспівував чарівну красу природи України, з теплотою ставився до українського народу, виділяв його працьовитість, співучість, гостинність, прагнення незалежності. У творі «Сліпий музикант» автор описує українську природу, змальовує народні образи, традиції та обряди. До народних можна віднести таких персонажів, як слуга Іохім, старий козак, Хведько, Кандима.
Звертається письменник і до історії України, згадуючи Запорізьку Січ, зображуючи кошового, убогих співців, бандуристів, поета-козака Юрка. Не оминає стороною Короленко і українські традиції: «…а тиха пісня, сумна українська думка дзвеніла та плакала в темних кімнатах, розм’якшуючи материнське серце». Автор змальовує «Козачок», згадує пісні України:
«Ой, там на горi тай женцi жнуть,
А по-пiд горою, по-пiд зеленою
Козаки iдуть!..»
З особливим теплом він описує корчму,вечорниці, сопілку з верби, чуприну, що говорить про сум автора за Україною та особливе ніжне ставлення до неї.
Баро́кко ( barocco) — характеристика европейской культуры XVII-XVIII веков, центром которой была Италия. Барокко — один из самых многозначных терминов в истории и теории художественной культуры. Словом «барокко» обозначают художественное направление (компендиум идей, философских концепций, эстетических норм и правил), противопоставляемое классицизму, исторический художественный стиль XVII—XVIII веков, ряд историко-региональных художественных стилей, течений и школ, а также эпоху в развитии культуры. В отдельных регионах эта эпоха имеет различную хронологию и периодизацию. Этим же термином называют «последние, критические стадии развития других стилей, тенденцию беспокойного, романтического мироощущения, мышления в экспрессивных, неуравновешенных формах». Поэтому слово «барокко» используют в качестве метафоры в смелых историко-культурных обобщениях: «эпоха барокко, мир барокко, человек барокко, жизнь барокко