Бунина жизнь и смерть вечные темы искусства, к ним возвращались и будут возвращаться писатели, особенно в кризисные, переходные эпохи, каким был рубеж х1х-хх веков в россии. Бунина жизнь и смерть не противоположны друг другу. Органичность, естественность жизни залог достойной смерти. Например, рассказ сосны повествует о смерти крестьянина охотника митрофана. Любовь и смерть соединяются в самой человеческой судьбе, где, по мысли писателя, происходит обязательная расплата за счастье. В истинной любви по бунину есть что-то общее с гармоничной природой. Прекрасно только естественное, невыдуманное чувство любви. Каждый писатель в своём творчестве затрагивает вечные вопросы бытия, по-своему осмысливая эти проблемы. Жизнь души в изображении бунина неизъяснима, она томится загадкой скрытого от смертных тайного смысла.
Тема смерти получат в творчестве бунина многообразное освещение. Это и гибель россии, и смерть отдельного человека. Безымянный господин из сан-франциско умирает только что, собравшись хорошо пообедать в ресторане первоклассного отеля на побережье теплого моря. Жизнь и смерть как естесственные стороны человеческого бытия в произведениях бунина. Писатель не скрывает, что возвышенная любовь приносит не только радость и счастье, но и разочарование, муки, а подчас горе и смерть. Вот почему бунин соединил в своем творчестве самое прекрасное и самое страшное. Именно такая таинственная любовь раскрывается в рассказе бунина грамматика любви (1915). Герой рассказа, некто ивлев, который заехал в дом недавно умершего помещика хвощинского. Любовь и смерть, по мнению писателя, всегда стоят где-то рядом. В цикле тёмные аллеи трагическая развязка закономерна, так как любовь, по мнению бунина, настоящая и всепрожигающая, неминуемо убивает влюблённых, избавляя их от разочарования. Именно поэтому бунин лишает своих.
Не было в ней любви, не было в ней огня, вот и принесла смерть радость. В темных аллеях генрих умирает, найдя свою любовь. Скачать сочинение на тему мотив любви и смерти в рассказах бунина по литературе на 5 страниц. Для бунина в истинной любви есть нечто общее с вечной красотой природы, поэтому прекрасна любовь, в которой нет ничего ложного, выдуманного. Как много слов, как много фраз посвящено ей, царице всех чувств - любви любовь - это дар свыше. Мы привыкаем к ней с детства: сначала любим родителей, игрушки, домашних животных. Потом, вырастая, находим в ней и иные грани: любовь к противоположному полу, к родине. Сочинение по произведению на тему: мотив любви и смерти в рассказах бунина. Бунина любовь становится точкой пересечения жизни и смерти писатель находит таинственную связь между ними. Чем пессимистичнее смотрит он на жизнь, тем чаще любовь в его изображении подводит человека к последней, роковой черте к смерти.
Чорнильне серце» — книга про книгу з аналогічною назвою. Написала її Корнелія Функе. Це початкова книга трилогії.
Головні герої: чоловік на ім’я Мо та його дочка-підліток Меггі. Виявляється, що у Мо є диво-здібності: коли він читає книгу, з неї «виходять» герої, але натомість до книги потрапляють люди з реального світу. Таким дивним чином, багато років тому, коли його донька ще була зовсім маленькою, Мо помістив до книжкового світу свою кохану дружину, а зі сторінок книги, яка називається «Чорнильне серце», зійшли лиходії: головний — Каприкорн (Козеріг), прислужник Баста та мандруючий артист, той, хто поїдає вогонь, Вогнерукий.
Після цього їм з донькою доводилося постійно переїздити з одного місця на інше. Дівчинка не розуміла, чому так відбувається. Насправді ж Мо хотів уберегти її та себе від Каприкорна, бо той бажав влади над його здібностями і хотів, аби Мо вичитував для нього з книжок усе, що йому заманеться. А найбільшою його метою було оживити, витягти у цей світ Тінь, яка може вбивати все і всіх.
Одного разу Меггі помітила, що до їхнього дому прийшов незнайомий чоловік. Виявилося, що це Вогнерукий хотів попередити її батька про те, що на його слід натрапив Козеріг. Вони змушені чимдуж втікати до маминої сестри на ймення Елінор. Вогнерукий їх не полишає і мандрує з ними.
По приїзду до тітки, Меггі звертає увагу на величезну кількість книг, які, як виявилося, тітка збирає до власної колекції. Батько просить родичку сховати книжку «Чорнильне серце». Служки Каприкорна беруть в полон Мо. Їх з Меггі підставив Вогннерукий. Виявилося, що Каприкорн дав обіцянку, що до йому повернутися у рідний світ за палітуркою.
Вогнерукий, Меггі та Елінор шукають Мо. Вони потрапляють до лап Басти. Той закриває їх у будівлі. Козеріг відбирає книжку у дівчинки. Лише тут вона дізнається правду про долю мами та про відсутність постійного дому.
Каприкорн має на меті залишити у світі тільки один примірник книги, щоб він був лише для нього. За його задумом, тоді його не вийде запроторити до книги, але він зможе визволити Тінь.
Мо з примусу вичитує з «Острова скарбів» багато золота, а з «1000 і 1 ночі» — Фаріда, хлопця-підлітка.
Вогнерукий розуміє, що був використаний і натомість нічого не отримає, тож, будучи людиною доброю, рятує з полону усіх. Мо, отримавши надію визволити кохану, вирушає зі всіма, крім Елінор, яка їде додому, на пошуки автора «Чорнильного серця», аби взяти у нього ще один примірник книги. Феноліо, з-під пера якого вийшла книжка, говорить, що не має більше навіть рукописів.
Пізніше письменника та Меггі бере в заручники Баста, сподіваючись, що Мо прийде рятувати доньку.
Виявляється, що Меггі теж володіє даром вичитування. У неї виходить витягти з книги фею Дінь-Дінь.
Каприкорну стає відомо про те, що дівчина теж може вичитати Тінь, тож Мо тепер йому не потрібний. Меггі за наказом вичитала олов’яного солдатика.
Козеріг вирішує вибрати день, коли Меггі матиме визволити Тінь, аби та вбила Вогнерукого за зраду та служку Резу. Останню дістав з книги Даріус, який недосконало володів умінням чарівного читання. Реза через його помилку була німою. Меггі стає зрозуміло, що служниця — її мати.
Феноліо та Мо вигадують нову кінцівку для книжки, яку Меггі має зачитати. Фарід разом з Мо відволікає лиходіїв підпалом будинку, а Меггі читає з аркуша, але щось робить невірно і запроторює до книги її автора і таки визволяє Тінь. Вона ж знищує Козерога та декого з його служок. Тінь стає життям всіх, хто втратив життя на сторінках. Баста втік.
Меггі обіймаю маму. Тепер вся їхня сім’я має остаточну оселю — помешкання Елінор, у садочку якої залишаються жити чарівні істоти, визволені з книги читанням.
Але на цьому історія не закінчується, адже дехто з лиходіїв блукає цим світом, а Феноліо, навпаки, мешкає в книзі.
Бунина жизнь и смерть вечные темы искусства, к ним возвращались и будут возвращаться писатели, особенно в кризисные, переходные эпохи, каким был рубеж х1х-хх веков в россии. Бунина жизнь и смерть не противоположны друг другу. Органичность, естественность жизни залог достойной смерти. Например, рассказ сосны повествует о смерти крестьянина охотника митрофана. Любовь и смерть соединяются в самой человеческой судьбе, где, по мысли писателя, происходит обязательная расплата за счастье. В истинной любви по бунину есть что-то общее с гармоничной природой. Прекрасно только естественное, невыдуманное чувство любви. Каждый писатель в своём творчестве затрагивает вечные вопросы бытия, по-своему осмысливая эти проблемы. Жизнь души в изображении бунина неизъяснима, она томится загадкой скрытого от смертных тайного смысла.
Тема смерти получат в творчестве бунина многообразное освещение. Это и гибель россии, и смерть отдельного человека. Безымянный господин из сан-франциско умирает только что, собравшись хорошо пообедать в ресторане первоклассного отеля на побережье теплого моря. Жизнь и смерть как естесственные стороны человеческого бытия в произведениях бунина. Писатель не скрывает, что возвышенная любовь приносит не только радость и счастье, но и разочарование, муки, а подчас горе и смерть. Вот почему бунин соединил в своем творчестве самое прекрасное и самое страшное. Именно такая таинственная любовь раскрывается в рассказе бунина грамматика любви (1915). Герой рассказа, некто ивлев, который заехал в дом недавно умершего помещика хвощинского. Любовь и смерть, по мнению писателя, всегда стоят где-то рядом. В цикле тёмные аллеи трагическая развязка закономерна, так как любовь, по мнению бунина, настоящая и всепрожигающая, неминуемо убивает влюблённых, избавляя их от разочарования. Именно поэтому бунин лишает своих.
Не было в ней любви, не было в ней огня, вот и принесла смерть радость. В темных аллеях генрих умирает, найдя свою любовь. Скачать сочинение на тему мотив любви и смерти в рассказах бунина по литературе на 5 страниц. Для бунина в истинной любви есть нечто общее с вечной красотой природы, поэтому прекрасна любовь, в которой нет ничего ложного, выдуманного. Как много слов, как много фраз посвящено ей, царице всех чувств - любви любовь - это дар свыше. Мы привыкаем к ней с детства: сначала любим родителей, игрушки, домашних животных. Потом, вырастая, находим в ней и иные грани: любовь к противоположному полу, к родине. Сочинение по произведению на тему: мотив любви и смерти в рассказах бунина. Бунина любовь становится точкой пересечения жизни и смерти писатель находит таинственную связь между ними. Чем пессимистичнее смотрит он на жизнь, тем чаще любовь в его изображении подводит человека к последней, роковой черте к смерти.
Объяснение:
Объяснение:
Чорнильне серце» — книга про книгу з аналогічною назвою. Написала її Корнелія Функе. Це початкова книга трилогії.
Головні герої: чоловік на ім’я Мо та його дочка-підліток Меггі. Виявляється, що у Мо є диво-здібності: коли він читає книгу, з неї «виходять» герої, але натомість до книги потрапляють люди з реального світу. Таким дивним чином, багато років тому, коли його донька ще була зовсім маленькою, Мо помістив до книжкового світу свою кохану дружину, а зі сторінок книги, яка називається «Чорнильне серце», зійшли лиходії: головний — Каприкорн (Козеріг), прислужник Баста та мандруючий артист, той, хто поїдає вогонь, Вогнерукий.
Після цього їм з донькою доводилося постійно переїздити з одного місця на інше. Дівчинка не розуміла, чому так відбувається. Насправді ж Мо хотів уберегти її та себе від Каприкорна, бо той бажав влади над його здібностями і хотів, аби Мо вичитував для нього з книжок усе, що йому заманеться. А найбільшою його метою було оживити, витягти у цей світ Тінь, яка може вбивати все і всіх.
Одного разу Меггі помітила, що до їхнього дому прийшов незнайомий чоловік. Виявилося, що це Вогнерукий хотів попередити її батька про те, що на його слід натрапив Козеріг. Вони змушені чимдуж втікати до маминої сестри на ймення Елінор. Вогнерукий їх не полишає і мандрує з ними.
По приїзду до тітки, Меггі звертає увагу на величезну кількість книг, які, як виявилося, тітка збирає до власної колекції. Батько просить родичку сховати книжку «Чорнильне серце». Служки Каприкорна беруть в полон Мо. Їх з Меггі підставив Вогннерукий. Виявилося, що Каприкорн дав обіцянку, що до йому повернутися у рідний світ за палітуркою.
Вогнерукий, Меггі та Елінор шукають Мо. Вони потрапляють до лап Басти. Той закриває їх у будівлі. Козеріг відбирає книжку у дівчинки. Лише тут вона дізнається правду про долю мами та про відсутність постійного дому.
Каприкорн має на меті залишити у світі тільки один примірник книги, щоб він був лише для нього. За його задумом, тоді його не вийде запроторити до книги, але він зможе визволити Тінь.
Мо з примусу вичитує з «Острова скарбів» багато золота, а з «1000 і 1 ночі» — Фаріда, хлопця-підлітка.
Вогнерукий розуміє, що був використаний і натомість нічого не отримає, тож, будучи людиною доброю, рятує з полону усіх. Мо, отримавши надію визволити кохану, вирушає зі всіма, крім Елінор, яка їде додому, на пошуки автора «Чорнильного серця», аби взяти у нього ще один примірник книги. Феноліо, з-під пера якого вийшла книжка, говорить, що не має більше навіть рукописів.
Пізніше письменника та Меггі бере в заручники Баста, сподіваючись, що Мо прийде рятувати доньку.
Виявляється, що Меггі теж володіє даром вичитування. У неї виходить витягти з книги фею Дінь-Дінь.
Каприкорну стає відомо про те, що дівчина теж може вичитати Тінь, тож Мо тепер йому не потрібний. Меггі за наказом вичитала олов’яного солдатика.
Козеріг вирішує вибрати день, коли Меггі матиме визволити Тінь, аби та вбила Вогнерукого за зраду та служку Резу. Останню дістав з книги Даріус, який недосконало володів умінням чарівного читання. Реза через його помилку була німою. Меггі стає зрозуміло, що служниця — її мати.
Феноліо та Мо вигадують нову кінцівку для книжки, яку Меггі має зачитати. Фарід разом з Мо відволікає лиходіїв підпалом будинку, а Меггі читає з аркуша, але щось робить невірно і запроторює до книги її автора і таки визволяє Тінь. Вона ж знищує Козерога та декого з його служок. Тінь стає життям всіх, хто втратив життя на сторінках. Баста втік.
Меггі обіймаю маму. Тепер вся їхня сім’я має остаточну оселю — помешкання Елінор, у садочку якої залишаються жити чарівні істоти, визволені з книги читанням.
Але на цьому історія не закінчується, адже дехто з лиходіїв блукає цим світом, а Феноліо, навпаки, мешкає в книзі.