Отчасти народный характер поэмы воплощен в произведении за счет того, что образ главного героя является собирательным. Даже имя его – Василий – простое и одно из самых распространенных в России, делает персонажа максимально приближенным к народу. Теркин добр и отзывчив, весел и трудолюбив. Именно эти качества всегда ценились в русском человеке и советском солдате.
Наделенный этими качествами, Василий стал близким и родным каждому русскому человеку. Вобрав в себя лучшие черты множества поколений, персонаж-труженик являлся примером для солдат, вселял в них надежду, придавал им силы идти дальше. Сопровождая реального солдата на войне, Теркин явился своеобразной музой, быть похожим на него стремился каждый воин советской армии.
(function(w, n) {
w[n] = w[n] || [];
w[n].push({
ownerId: 326810,
containerId: 'adfox_sochineniya_300x250_2',
params: {
pp: 'h',
ps: 'eizi',
p2: 'gznd',
pk: __clADF__.state,
}
});
})(window, 'adfoxAsyncParams');
Народность «Василия Теркина» выражена и тем, что образ был изначально придуман не одним человеком, а целым коллективом. Образ был придуман вместе с коллегами, когда Твардовский работал в газете еще до начала войны. Уже в последствии Александр Трифонович доработал героя и написал целую поэму, восхваляя русского солдата.
(function(w, n) {
w[n] = w[n] || [];
w[n].push({
ownerId: 326810,
containerId: 'adfox_sochineniya_300x250_3',
params: {
pp: 'h',
ps: 'eizi',
p2: 'gzne',
pk: __clADF__.state,
}
});
})(window, 'adfoxAsyncParams');
Простота изложения
Твардовский писал свою поэму на протяжении всей войны. Поддерживая дух народа, он старался сделать слог максимально простым и доступным. В тяжелое военное время на чтение вряд ли оставалось много времени. Но «Василий Теркин» неизменно находил своего читателя. За счет простого слога, легкой рифмы, интересного сюжета произведение читается легко и быстро. Это именно то, что нужно было народу.
Иногда Твардовский использует слова, которые не принято употреблять в литературном языке. «На сердце маята, «тыща танков», «не видит ни черта» – такие выражения делают произведение еще ближе к народу. Слова, используемые простым человеком в повседневной речи, имеют волшебный эффект, ведь народ сразу начинает чувствовать близость автора и героя, ассоциирует себя с ним.
Идеология
Интересно то, что во время войны писатель практически не пользуется советской идеологией, отдавая предпочтение человеческим качествам. За это он был подвержен гонению власти в послевоенное время. Но признание читателя стоит гораздо большего, ведь именно дает настоящую оценку произведению. Признание массы читателей простого происхождения также делает произведение поистине народным.
(function(w, n) {
w[n] = w[n] || [];
w[n].push({
ownerId: 326810,
containerId: 'adfox_sochineniya_300x250_4',
params: {
pp: 'h',
ps: 'eizi',
p2: 'gznf',
pk: __clADF__.state,
}
});
})(window, 'adfoxAsyncParams');
Поэма Твардовского не только о солдате – она обо всем народе. В ней автор подчеркивает качества человека, которые ценились русским человеком испокон веков. В произведении читатель может увидеть воплощение целого народа – веселого, трудолюбивого, неунывающего, но при необходимости – упорного и готового к сражениями. В персонаже Теркина мы видим не только образ русского солдата, но и простого, русского человека. Василий Теркин – образ целого народа, непоколебимого на протяжении многих веков.
Так, сопровождая русского человека в самые сложные для народа годы, поэма «Василий Теркин» стала выражением народного духа, образа русского солдата и русского человека
Жанр «Євшан-зілля»: ліро-епічний твір, поема. Тема «Євшан-зілля»: зображення перебування у Володимира Мономаха ханського сина , який потрапив до Русі разом з ясиром; повернення хлопця на Батьківщину за до вшан-зілля. Ідея «Євшан-зілля»: возвеличення любові до рідного краю, його безмежних просторів, природи, народу; засудження тих, хто занедбав свою країну і відцурався від неї. Основна думка: 1) щастя можна знайти тільки на рідній землі; 2) «…хто матір забуває, того бог карає, того діти цураються, в хату не пускають». 3) Краще в ріднім краї милім Полягти кістьми, сконати, ніж в землі чужій, ворожій в славі й шані пробувати. Композиція «Євшан-зілля» • Експозиція: пророкування, суть якого буде розкриватися у творі. Критика тих, хто край свій рідний «…зацурали, занедбали…». • Зав’язка: ханський син потрапив з ясиром до князя Володимира; бажання половецького хана за до гудця повернути єдину дитину на Батьківщину. • Кульмінація: хлопець згадав рідний край за до вшан-зілля. • Розв’язка: роздуми автора над складною долею українського народу, який потрапив у полон до хана і не має вже шляху вороття додому. Художні засоби “Євшан-зілля” епітети:слова гучні і мальовничі; пісня рідна, половецька, невпинна; вчинки войовничі; спів ніжний, колисковий любий, сильний, дужий; рідний степ, вільний, пишнобарвний квітчастий; край веселий: в землі чужій, ворожій; кохана дитина; вдача молодецька; походи молодецькі; він сидить німий, байдужий;чарівне зілля; метафори: оповідання зворушує почування, таїться пророкування;сну не знають його очі; кров’ю з серця слово точиться; виглядають очі; ти шугаєш соколом. Вовком скачеш порівняння: наче вітер у негоду, загула пісня, мов скажена хуртовина, мов страшні громи стогнали струни і той спів; Риторичні питання і звертання: Україно! Мамо рідна! Чи не те ж з тобою сталось? Чи синів твоїх багато на степах твоїх зосталось? синоніми: зажурився, засмутився; улещає, намовляє; йде, приходить; шугаєш. Короткий зміст «Євшан-зілля» Горе тій людині, яка відцуралась від свого і, потрапивши на чужу землю, забула рідне слово, блиск материнських очей та мозолисті руки батька. Йдеться в поемі про взятого в полон сина половецького хана, якого, хоч він і був у неволі, оточили розкошами, і він став забувати рідний степ, бо вже звик до чужини. Хан страждає від розлуки з сином, і тоді він посилає старого віщуна, щоб той повернув додому юнака. Але це доручення виявилося дуже складним. Бо на юнака не подіяли ні розповіді про батькові сльози, ні половецькі пісні: «…де пустка замість серця, порятунку вже не буде!» Тоді посланець дав понюхати зав’язане у вузлику зілля, привезене з батьківщини. Сталося диво: перед очима хлопця постав рідний степ — «широкий, пишнобарвний і квітчастий». Історія написання «Євшан-зілля» Доля України, проблема історичної пам’яті її народу турбувала поета повсякчас, у 1895 році він написав прекрасну зворушливу поему «Євшан-зілля». Цей твір — авторська інтерпретація дуже давньої легенди, про яку М. Вороний дізнався з Іпатського літопису. Автор її не просто переповідає, а переосмислює поему в науку своїм сучасникам, які зневажливо ставилися до рідного краю. Поема переносить нас у часи існування Київської Русі, під час князювання Володимира Мономаха. В поемі «Євшан-зілля» проблема, яку піднімає автор, є актуальною і сьогодні, бо розкидала мачуха-доля українців по різних куточках земної кулі. І є нашого цвіту та й по всьому світу. Але хочеться, щоб кожен завжди пам’ятав предковічну, прадідівську землю, що відома всюди своїми рясними щедротами: хлібом-сіллю і піснею, чесною звитягою і милосердям до скривджених.
Отчасти народный характер поэмы воплощен в произведении за счет того, что образ главного героя является собирательным. Даже имя его – Василий – простое и одно из самых распространенных в России, делает персонажа максимально приближенным к народу. Теркин добр и отзывчив, весел и трудолюбив. Именно эти качества всегда ценились в русском человеке и советском солдате.
Наделенный этими качествами, Василий стал близким и родным каждому русскому человеку. Вобрав в себя лучшие черты множества поколений, персонаж-труженик являлся примером для солдат, вселял в них надежду, придавал им силы идти дальше. Сопровождая реального солдата на войне, Теркин явился своеобразной музой, быть похожим на него стремился каждый воин советской армии.
(function(w, n) {
w[n] = w[n] || [];
w[n].push({
ownerId: 326810,
containerId: 'adfox_sochineniya_300x250_2',
params: {
pp: 'h',
ps: 'eizi',
p2: 'gznd',
pk: __clADF__.state,
}
});
})(window, 'adfoxAsyncParams');
Народность «Василия Теркина» выражена и тем, что образ был изначально придуман не одним человеком, а целым коллективом. Образ был придуман вместе с коллегами, когда Твардовский работал в газете еще до начала войны. Уже в последствии Александр Трифонович доработал героя и написал целую поэму, восхваляя русского солдата.
(function(w, n) {
w[n] = w[n] || [];
w[n].push({
ownerId: 326810,
containerId: 'adfox_sochineniya_300x250_3',
params: {
pp: 'h',
ps: 'eizi',
p2: 'gzne',
pk: __clADF__.state,
}
});
})(window, 'adfoxAsyncParams');
Простота изложения
Твардовский писал свою поэму на протяжении всей войны. Поддерживая дух народа, он старался сделать слог максимально простым и доступным. В тяжелое военное время на чтение вряд ли оставалось много времени. Но «Василий Теркин» неизменно находил своего читателя. За счет простого слога, легкой рифмы, интересного сюжета произведение читается легко и быстро. Это именно то, что нужно было народу.
Иногда Твардовский использует слова, которые не принято употреблять в литературном языке. «На сердце маята, «тыща танков», «не видит ни черта» – такие выражения делают произведение еще ближе к народу. Слова, используемые простым человеком в повседневной речи, имеют волшебный эффект, ведь народ сразу начинает чувствовать близость автора и героя, ассоциирует себя с ним.
Идеология
Интересно то, что во время войны писатель практически не пользуется советской идеологией, отдавая предпочтение человеческим качествам. За это он был подвержен гонению власти в послевоенное время. Но признание читателя стоит гораздо большего, ведь именно дает настоящую оценку произведению. Признание массы читателей простого происхождения также делает произведение поистине народным.
(function(w, n) {
w[n] = w[n] || [];
w[n].push({
ownerId: 326810,
containerId: 'adfox_sochineniya_300x250_4',
params: {
pp: 'h',
ps: 'eizi',
p2: 'gznf',
pk: __clADF__.state,
}
});
})(window, 'adfoxAsyncParams');
Поэма Твардовского не только о солдате – она обо всем народе. В ней автор подчеркивает качества человека, которые ценились русским человеком испокон веков. В произведении читатель может увидеть воплощение целого народа – веселого, трудолюбивого, неунывающего, но при необходимости – упорного и готового к сражениями. В персонаже Теркина мы видим не только образ русского солдата, но и простого, русского человека. Василий Теркин – образ целого народа, непоколебимого на протяжении многих веков.
Так, сопровождая русского человека в самые сложные для народа годы, поэма «Василий Теркин» стала выражением народного духа, образа русского солдата и русского человека
Подробнее: https://obrazovaka.ru/sochinenie/vasiliy-terkin/narodnyy-harakter.html
Жанр «Євшан-зілля»: ліро-епічний твір, поема. Тема «Євшан-зілля»: зображення перебування у Володимира Мономаха ханського сина , який потрапив до Русі разом з ясиром; повернення хлопця на Батьківщину за до вшан-зілля. Ідея «Євшан-зілля»: возвеличення любові до рідного краю, його безмежних просторів, природи, народу; засудження тих, хто занедбав свою країну і відцурався від неї. Основна думка: 1) щастя можна знайти тільки на рідній землі; 2) «…хто матір забуває, того бог карає, того діти цураються, в хату не пускають». 3) Краще в ріднім краї милім Полягти кістьми, сконати, ніж в землі чужій, ворожій в славі й шані пробувати. Композиція «Євшан-зілля» • Експозиція: пророкування, суть якого буде розкриватися у творі. Критика тих, хто край свій рідний «…зацурали, занедбали…». • Зав’язка: ханський син потрапив з ясиром до князя Володимира; бажання половецького хана за до гудця повернути єдину дитину на Батьківщину. • Кульмінація: хлопець згадав рідний край за до вшан-зілля. • Розв’язка: роздуми автора над складною долею українського народу, який потрапив у полон до хана і не має вже шляху вороття додому. Художні засоби “Євшан-зілля” епітети:слова гучні і мальовничі; пісня рідна, половецька, невпинна; вчинки войовничі; спів ніжний, колисковий любий, сильний, дужий; рідний степ, вільний, пишнобарвний квітчастий; край веселий: в землі чужій, ворожій; кохана дитина; вдача молодецька; походи молодецькі; він сидить німий, байдужий;чарівне зілля; метафори: оповідання зворушує почування, таїться пророкування;сну не знають його очі; кров’ю з серця слово точиться; виглядають очі; ти шугаєш соколом. Вовком скачеш порівняння: наче вітер у негоду, загула пісня, мов скажена хуртовина, мов страшні громи стогнали струни і той спів; Риторичні питання і звертання: Україно! Мамо рідна! Чи не те ж з тобою сталось? Чи синів твоїх багато на степах твоїх зосталось? синоніми: зажурився, засмутився; улещає, намовляє; йде, приходить; шугаєш. Короткий зміст «Євшан-зілля» Горе тій людині, яка відцуралась від свого і, потрапивши на чужу землю, забула рідне слово, блиск материнських очей та мозолисті руки батька. Йдеться в поемі про взятого в полон сина половецького хана, якого, хоч він і був у неволі, оточили розкошами, і він став забувати рідний степ, бо вже звик до чужини. Хан страждає від розлуки з сином, і тоді він посилає старого віщуна, щоб той повернув додому юнака. Але це доручення виявилося дуже складним. Бо на юнака не подіяли ні розповіді про батькові сльози, ні половецькі пісні: «…де пустка замість серця, порятунку вже не буде!» Тоді посланець дав понюхати зав’язане у вузлику зілля, привезене з батьківщини. Сталося диво: перед очима хлопця постав рідний степ — «широкий, пишнобарвний і квітчастий». Історія написання «Євшан-зілля» Доля України, проблема історичної пам’яті її народу турбувала поета повсякчас, у 1895 році він написав прекрасну зворушливу поему «Євшан-зілля». Цей твір — авторська інтерпретація дуже давньої легенди, про яку М. Вороний дізнався з Іпатського літопису. Автор її не просто переповідає, а переосмислює поему в науку своїм сучасникам, які зневажливо ставилися до рідного краю. Поема переносить нас у часи існування Київської Русі, під час князювання Володимира Мономаха. В поемі «Євшан-зілля» проблема, яку піднімає автор, є актуальною і сьогодні, бо розкидала мачуха-доля українців по різних куточках земної кулі. І є нашого цвіту та й по всьому світу. Але хочеться, щоб кожен завжди пам’ятав предковічну, прадідівську землю, що відома всюди своїми рясними щедротами: хлібом-сіллю і піснею, чесною звитягою і милосердям до скривджених.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/yevshan-zillya-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua