В сегодняшнем мире не осталось настоящих истинных праведных людей. Реальный мир полон интриг, коварства, преступности, лицемерия и лжи. Здесь больше не обитает правда. В этом мире нет совершенно честных и верных людей. Они были в древности, а сейчас - настоящего праведного не встретишь. В древности праведным был Авель, Ной, Авраам, Иов и многие другие люди, указанные в Библии. А сейчас есть те, кто стремится быть на стороне истины, быть верным и поступать праведно с другими. Таких мало, в основном, их не любят и считают их "белыми воронами". Они отличаются от безликой серой массы, которая идет путем обмана и нечестия. Некоторые их ненавидят, над ними насмехаются и их даже преследуют. Есть люди, которые считаются праведными. Это те, кто занимается благотворительностью, проявляют сострадание, милосердие, добродеятельность. Но живя в таком мире невозможно быть полностью праведным, так как обстоятельства жизни и разные ситуации не позволяют проявлять праведность в полной мере. То приходится обмануть другого, то проявить равнодушие, игнорируя страдания людей, то взять то, что плохо лежит, то не платить налоги государству. Жизнь трудна и воспитывает в нас эгоизм и жестокосердие. Какая уж тут праведность! Мы все далеко от нее стоим и нам не достать даже краешка ее! И это печально и горько. Хочется творить добро, а приходится порой делать нехорошие поступки. Хочется сказать ласковое слово, а вылетает грубость и язвительность. и ты сам себя стыдишься. Настоящих праведных людей просто не отыскать в сегодняшнем мире, как не старайся. Можно лишь найти тех, кто хоть как-то стремится стать лучше и чище. Например, главную героиню Матрену из произведения А.И. Солженицина "Матренин двор", называют праведницей эпохи коллективизации. Да, она имела много положительных черт характера и силу духа, волю и желание ближнему. И поэтому ее так назвали - праведница. Наверное, сегодня за это и называют человека праведным. Словарь С.И. Ожегова говорит нам о том, что такое праведность - "праведничество как благочестивость, безгрешность, соответствие религиозным правилам, справедливость". Что же говорит Ф. Ф. Ушаков про праведность? "Праведничество - жизнь согласно заповедям, моральным предписаниям какой-либо религии, соблюдение требований нравственности". Мы живем в такое время, когда стерты четкие границы нормы добра и зла, все перемешано, слилось и трудноразличимо. Поэтому, для многих людей праведник - это тот, кто несет правду и живет по ней, кто с уважением относится к людям, соблюдает нормы морали и нравственности, проявляет веру и делает мир лучше. по нынешним меркам, это действительно так. Можно ли волонтеров назвать праведными? Волонтеры - те, кто бескорыстно в хосписах, больницах, в опасных зонах. Получается, они тоже проявляют доброту сердца и людям, их тоже называют праведными людьми. По нынешним меркам , это так. И это похвально, когда творится вокруг такое безобразие, некоторые хоть как-то пытаются делать стоящие поступки, дарить радость другим, оказывать проявлять милосердие. Может, смотря на их действия, другие тоже захотят стать чуточку лучше и чуточку добрее. И тогда в мире станет больше тех, кто стремиться делать праведные бескорыстные поступки на благо других.
Як варіант, можна схарактеризувати Софі з твору "Мандрівний замок Хаула" у такий б: Юна дівчина Софі – найстарша із трьох дітей у своїй родині. Окрім неї батьки мають ще двох доньок. Софі – справжня майстриня, «вона дуже спритно вправлялася з голкою» Дівчина начитана, сумлінно доглядає за своїми сестричками, яких завдяки своїй майстерності у шитті ще й гарно вдягає: «...вона пошила для Летті темно-рожевий костюмчик, про який Фанні сказала, що він виглядає так, ніби куплений у найдорожчій крамниці у Кінгсбері». Проте з Софі трапляється нещастя – чаклунка перетворює її на стару за помилкою. Так починаються її пригоди у чарівному місті. Дівчина наділена особливим вмінням наділяти предмети душею. Саме це допомагало їй вийти цілою із різних ситуацій, не заподіявши нікому шкоди. З дівчини знялось закляття старості й вона знову стала молодою. Не зважаючи на те, що вона думала, що залишиться самотньою, дівчина зустріла своє кохання – Хаула. І фінал твору натякає на те, що закохані залишились разом: «Вона знала, що довге і щасливе життя з Хаулом може виявитися значно багатшим на пригоди, ніж будь-яка казка, яка закінчується цими словами, але твердо вирішила спробувати». Софі – щира та мудра дівчина, наділена позитивними рисами. Вона працьовита та сумлінна, має чимало талантів та містить у серці сподівання на диво.
Юна дівчина Софі – найстарша із трьох дітей у своїй родині. Окрім неї батьки мають ще двох доньок. Софі – справжня майстриня, «вона дуже спритно вправлялася з голкою»
Дівчина начитана, сумлінно доглядає за своїми сестричками, яких завдяки своїй майстерності у шитті ще й гарно вдягає: «...вона пошила для Летті темно-рожевий костюмчик, про який Фанні сказала, що він виглядає так, ніби куплений у найдорожчій крамниці у Кінгсбері».
Проте з Софі трапляється нещастя – чаклунка перетворює її на стару за помилкою. Так починаються її пригоди у чарівному місті. Дівчина наділена особливим вмінням наділяти предмети душею. Саме це допомагало їй вийти цілою із різних ситуацій, не заподіявши нікому шкоди. З дівчини знялось закляття старості й вона знову стала молодою. Не зважаючи на те, що вона думала, що залишиться самотньою, дівчина зустріла своє кохання – Хаула. І фінал твору натякає на те, що закохані залишились разом: «Вона знала, що довге і щасливе життя з Хаулом може виявитися значно багатшим на пригоди, ніж будь-яка казка, яка закінчується цими словами, але твердо вирішила спробувати».
Софі – щира та мудра дівчина, наділена позитивними рисами. Вона працьовита та сумлінна, має чимало талантів та містить у серці сподівання на диво.