Провідний мотив: Патріотичні почуття відповідальності за батьківщину.
Тема “Мені однаково”: відтворення почуття громадянської мужності, духовної стійкості і незламності, відданості Батьківщині й народові, роздум поета над важкою долею власного рідного краю.
Ідея “Мені однаково”: віра письменника у неминучість повалення царського гніту, відродження України.
Основна думка: Т. Шевченко не байдужий до страждань українців, до їх майбутнього; осмислення своєї недолі як частки страждань уярмленого народу.
Епітети – люди злії, лукавії, славній Україні, окраденую (Україну), метафора – злії люди Україну присплять,
оксиморон – Малого сліду не покину // На нашій славній Україні, На нашій — не своїй землі
ответ:Рік написання: 1847
Літературний рід: Лірика.
Жанр “Мені однаково”: Ліричний вірш (медитація).
Вид лірики: Громадянська (медитативна).
Провідний мотив: Патріотичні почуття відповідальності за батьківщину.
Тема “Мені однаково”: відтворення почуття громадянської мужності, духовної стійкості і незламності, відданості Батьківщині й народові, роздум поета над важкою долею власного рідного краю.
Ідея “Мені однаково”: віра письменника у неминучість повалення царського гніту, відродження України.
Основна думка: Т. Шевченко не байдужий до страждань українців, до їх майбутнього; осмислення своєї недолі як частки страждань уярмленого народу.
Епітети – люди злії, лукавії, славній Україні, окраденую (Україну), метафора – злії люди Україну присплять,
оксиморон – Малого сліду не покину // На нашій славній Україні, На нашій — не своїй землі
Объяснение:
Все смешалось в историческом романе Пушкина – честность,
благородство, предательство, подлость, любовь.
А Пугачевский бунт, который лег в основу произведения, оказался
настоящим испытанием для главных героев – Петра Гринева и
Алексея Швабрина.
Именно этот момент в повести является ключевым для сравнительной
характеристики двух героев "Капитанской дочки" - Гринева и Швабрина.
Отношение к чести и долгу окончательно развело их во время
пугачевского бунта.
Швабрин, чтобы себя от смерти, он становится на сторону
Пугачева, бывшего противника, и без сожаления готов вершить суд
над теми, кто еще недавно был ему если не товарищем, то сослуживцем
и добрым знакомым.
Он присягает на верность самозванцу и с радостью соглашается
присоединиться к мятежному войску.
Гринев же, невзирая на смертельную опасность, не изменяет воинской
присяге и осмеливается вступиться за осиротевшую Машу Миронову.
Таким образом, соперники в любви и противники на дуэли встают по
разные стороны баррикад.
Положение Швабрина все-таки менее выгодно: присоединившись к Пугачеву,
он тем самым раз и навсегда поставил себя вне закона.
Гринев, которого Пугачев помнит по встрече в пути, рассказывает самозванцу
правду о своей возлюбленной, надеясь на снисхождение со стороны
предводителя. Этот психологический бой Гринев выигрывает,
себя и Машу.
Два офицера российской армии - Петр Гринев и Алексей Швабрин ведут
себя совершенно по-разному: первый следует законам офицерской чести
и хранит верность воинской присяге, второй с легкостью становится
предателем.
Но как только Швабрин оказался предателем, перешёл на сторону
самозванца, а когда Пугачёв и все его сподвижники попали в руки
властей, Швабрин ещё и оклеветал Гринёва.
Гринева арестовали и обвинили в сговоре с самозванцем.
После сцены с вызволением Маши Мироновой читатель уже
не сомневается, что Швабрин не только предатель, но и мерзавец,
для которого главное – достижение своих целей любой ценой.
В итоге герои повести предстают перед военным трибуналом,
который честного офицера оправдывает, а предателя приговаривает
к повешению.