Землю у повісті Кобилянської можна вважати головним персоніфікаційним обзазом. З однієї сторони земля - це мати. Це та життєдайна сила, яка містить у собі енргію добра. Герої відносяться до неї, як до живої істоти, адже вона дарує життя. З іншої сторони, земля схожа на мачуху, бо вона диктує людині свою волю. Земля схожа на жінку. Завжди потребує туброти і праці, але не завжди віддає сторицею. Загалом важка праця на землі завжди винагороджується, а відступництво, розрив із землею тягне за собою жах і катастрофу. Земля може дарувати житття і процвітання, а може служити й домовиною, забираючи це життя. Усе залежить тільки від ставлення людини до землі.
Моя бабушка самая добрая,красивая и умная. Она мне когда я не понимаю уроки. Моя бабушка очень красивая. Я её очень люблю! Когда мне печально она поднимает мне настроение или она тоже будет грустить вместе со мной. Она играет,веселится,проводит со мной время. Я стараюсь радовать свою бабушку отличными результатами. Я сделаю все что бы она не грустила! Мы обычно с моей бабушкой ходим на прогулку. Особенно летом покупаем себе сок и мороженое и садимся на скамейку и едим.Я люблю проводить время со своей бабушкой. Она для меня все! Мы каждый день сбабушкой готовим завтрак или ужин вместе. Я своей бабушке. Моя бабушка самая лучшая!
З іншої сторони, земля схожа на мачуху, бо вона диктує людині свою волю. Земля схожа на жінку. Завжди потребує туброти і праці, але не завжди віддає сторицею.
Загалом важка праця на землі завжди винагороджується, а відступництво, розрив із землею тягне за собою жах і катастрофу. Земля може дарувати житття і процвітання, а може служити й домовиною, забираючи це життя. Усе залежить тільки від ставлення людини до землі.
Удачи тебе! Надеюсь тебе понравилось