родина – это родная сторона, место где ты родился, где твой родной дом. недавно я познакомилась с произведением н.а. некрасова «железная дорога» и с произведением н.с. лескова «левша». в этих рассказах тоже говориться о любви к родине, к своему народу и это основная тема в творчестве н.а. некрасова и н.с. лескова.
в рассказе «железная дорога» люди были покорны графу, и не могли возразить ничего против, но они умели искренне радоваться, когда они достроили дорогу и купчина дал им бочку вина. или например в рассказе «левша» - косой оружейник, тульский мастер, лучший в «металлическом деле». он был скромен, никогда не хвалился тем то, что сделал, и был прост в общении. левша был настоящим патриотом : когда предлагали ему остаться в он не под каким предлогом не соглашался, старался доказать ,что в россии есть изобретение лучше, чем в и даже в последние минуты жизни думал не о себе, а о родине(он передал информацию, которую узнал от ).
Авторство слів пісні «Ой під вишнею…», як свідчить більшість літературних джерел, належить засновнику нової української літератури, авторові «Енеїди» та «Наталки Полтавки» Івану Котляревському.
Однак є цікаві літературознавчі розвідки, що свідчать про те, що І.П. Котляревський лише впорядкував один із варіантів народної пісні й увів його до свого безсмертного твору, а сама пісня є дійсно народною. Деякі натяки на авторство зашифровано в самому пісенному творі.
Якщо придивитися до перших літер початкових рядків – вийде ОСІП (Йосип). Ця пісня, найімовірніше, стала народною десь у ХVІІ- ХVІІІ столітті (доба Бароко). Такі словесні іграшки (акровірші тощо) були на той час дуже модними. Очевидно, автор розважився. Погодьтеся, дуже вдало! Пісня живе вже кілька століть.
родина – это родная сторона, место где ты родился, где твой родной дом. недавно я познакомилась с произведением н.а. некрасова «железная дорога» и с произведением н.с. лескова «левша». в этих рассказах тоже говориться о любви к родине, к своему народу и это основная тема в творчестве н.а. некрасова и н.с. лескова.
в рассказе «железная дорога» люди были покорны графу, и не могли возразить ничего против, но они умели искренне радоваться, когда они достроили дорогу и купчина дал им бочку вина. или например в рассказе «левша» - косой оружейник, тульский мастер, лучший в «металлическом деле». он был скромен, никогда не хвалился тем то, что сделал, и был прост в общении. левша был настоящим патриотом : когда предлагали ему остаться в он не под каким предлогом не соглашался, старался доказать ,что в россии есть изобретение лучше, чем в и даже в последние минуты жизни думал не о себе, а о родине(он передал информацию, которую узнал от ).
народ – это гордость!
Авторство слів пісні «Ой під вишнею…», як свідчить більшість літературних джерел, належить засновнику нової української літератури, авторові «Енеїди» та «Наталки Полтавки» Івану Котляревському.
Однак є цікаві літературознавчі розвідки, що свідчать про те, що І.П. Котляревський лише впорядкував один із варіантів народної пісні й увів його до свого безсмертного твору, а сама пісня є дійсно народною. Деякі натяки на авторство зашифровано в самому пісенному творі.
Якщо придивитися до перших літер початкових рядків – вийде ОСІП (Йосип). Ця пісня, найімовірніше, стала народною десь у ХVІІ- ХVІІІ столітті (доба Бароко). Такі словесні іграшки (акровірші тощо) були на той час дуже модними. Очевидно, автор розважився. Погодьтеся, дуже вдало! Пісня живе вже кілька століть.