А моя прекрасная и любимая россия как велика и необъятна как люблю я тебя всем сердцем мне близка твоя история я люблю твою культуру где живу огромное количество народов с которыми я дружу твои леса моря и реки наполняют мою фантазию прекрасными чувствами и мне хочется творить и писать стихи как дела ты великий пушкин фет гумилёв твоя литература навсегда вошла в историю мирового книгоиздания ты дала миру великих композиторов чайковского и прокофьева а я люблю великий русский язык которые очень сложно ты прекрасен для выражение чувств и эмоций моя россия я люблю твои города кострома городок. Великими домами москва с красными звездами вологда с красивыми крестами на церквях петербургского европейской таинственностью я люблю свою россию и сделаю все чтобы жить в нем было лучше моим детям и внукам
У людині все має бути прекрасним…» … і душа, і тіло, і думки…», — написав колись А. Чехов. Він розповів, якою, на його думку, має бути інтеліґентна людина. Це йе супермен із широкими плечима та досить прямолінійним розумом — а саме таким є сучасний герой.
Поняття краси в різних народів було різним. Давні греки оспівували красу людського тіла — його гармонію, силу, гнучкість. Тому головною подією життя грека стали Олімпійські ігри — ґрандіозне шоу краси й гармонії людини.
Канони краси завжди відображали економічний стан суспільства, його класовий розподіл, певне ставлення суспільства до жінок. Так, саме до жінок, бо навіть слово «мода» пов’язувалося саме з ними, жінками. Перші салони краси з’явилися вже у VI тисячолітті до нашої ери в долині річок Тигр та Євфрат. Єгиптяни серйозно переймалися проблемами жіночої краси. Про це свідчать знайдені в храмі Хатшепсут закам’янілі креми, туші, фарби для волосся. Уже в епоху Древнього Царства відомі плісировки та драпіровки тканини. Давні греки та римляни підкреслювали стійкість та суворість свого побуту. Одяг римлянина — тога, був ще й ознакою людини, яка мала громадянські права.
У середні віки церковні звичаї пропонували нехтувати тілом на догоду вихованню християнського духу. Отож оголювати частини тіла було гріхом, тому жінки мали вдягати безліч спідниць, накидок. Мусульманська релігія і сьогодні наказує жінці ховатися під паранджею — навіть її обличчя не повинен бачити ніхто, окрім її володаря-чоловіка. Бажання французьких кавалерів бачити в жінці тендітну Прекрасну Даму призвело до появи пишного вбрання — криноліну. Людські вади — лисина, крива шия і малий зріст спричинили появу перук, пишних комірців, високих підборів.
Розповсюдження моди у світі йшло через виникнення модних салонів, виробництво ляльок, видання цікавих журналів моди. Література, мистецтво, театр у свою чергу впливали на розвиток модного одягу. Театральна зала ставала подіумом, на якому демонструвалися вечірні туалети, ювелірні прикраси, чудернацькі капелюшки, парасольки, окуляри, навіть домашні тварини.
Іноді законодавцями модних дрібничок ставали літератори та діячі мистецтва. Французьких жінок навчила носити брюки письменниця Жорж Санд, якій було цікаво епатувати публіку своїм зовнішнім виглядом і у такий б давати зрозуміти, що в неї є такі самі права, як і в чоловіків. Краватки увійшли в моду у Франції завдяки перемогам принца Конде, який носив воєнний мундир хорватського полку. Краватки «а ля Конде» носили всі французи — і чоловіки, і жінки. Про те, як зав’язувати краватку, навіть друкували підручники! Автором одного з них був лорд Байрон, який вважав, що краватка ґенія має бути відповідного розміру та багряно-коралового кольору, бо пересічна людина навіть вузол краватки зав’яже без фантазії.
Двадцяте століття знову повернуло людину до культу гармонійно розвиненого тіла. Атол Бікіні, де 1946 року стався вибух під час випробування атомної бомби, дав назву пляжному одягу з уперше відкритими недозволеними раніше частинами людського тіла. Сьогодні назва «бікіні», якщо й асоціюється з вибухом, то скоріше із сексуальним. Першими вирішили відкрити торс зірки екрану — Б. Бордо, Д. Менсфілд. А нова мода «топлес» сьогодні сприймається як адекватна заміна одягу.
Сьогодні знову, як у часи давніх греків, людина може пишатися гарним тілом, розвинутим постійними фізичними вправами, вкритим гарною засмагою. Відродилося навіть мистецтво татуажу — картини, які вкривають тіло, сьогодні мають замінювати одяг, відображувати сутність душі, а не лякати ворога. Спорт, масаж, косметика — це цікаво й важливо, а одяг презирливо називають «ганчірками». Цінність має лише одяг «от кутюр»(від французького «висока мода»), виготовлений витонченим майстром із приводу якоїсь урочистої події.
У такій ситуації людина, яка не має можливості ходити до басейну, тренажерного залу, відвідувати курорти та салони модних кравців, мала б почувати себе якоюсь незграбною, неповноцінною. Але ж насправді зовнішній вигляд і одяг людини залежать від її смаку та наполегливості. Цікавий костюм можна зробити з речей, які навіть не пасують одна до одної, але їх може поєднати фантастична ідея господаря. Елітний басейн може замінити річка чи озеро, тренажерний зал ра кімната з килимком.
Не треба нехтувати собою. Зовнішній вигляд завжди є відбитком внутрішнього стану душі. То ж треба виглядати завжди елегантним, підтягнутим, здоровим, доброзичливим. Тоді й про тебе скажуть — яка красива людина!
У людині все має бути прекрасним…» … і душа, і тіло, і думки…», — написав колись А. Чехов. Він розповів, якою, на його думку, має бути інтеліґентна людина. Це йе супермен із широкими плечима та досить прямолінійним розумом — а саме таким є сучасний герой.
Поняття краси в різних народів було різним. Давні греки оспівували красу людського тіла — його гармонію, силу, гнучкість. Тому головною подією життя грека стали Олімпійські ігри — ґрандіозне шоу краси й гармонії людини.
Канони краси завжди відображали економічний стан суспільства, його класовий розподіл, певне ставлення суспільства до жінок. Так, саме до жінок, бо навіть слово «мода» пов’язувалося саме з ними, жінками. Перші салони краси з’явилися вже у VI тисячолітті до нашої ери в долині річок Тигр та Євфрат. Єгиптяни серйозно переймалися проблемами жіночої краси. Про це свідчать знайдені в храмі Хатшепсут закам’янілі креми, туші, фарби для волосся. Уже в епоху Древнього Царства відомі плісировки та драпіровки тканини. Давні греки та римляни підкреслювали стійкість та суворість свого побуту. Одяг римлянина — тога, був ще й ознакою людини, яка мала громадянські права.
У середні віки церковні звичаї пропонували нехтувати тілом на догоду вихованню християнського духу. Отож оголювати частини тіла було гріхом, тому жінки мали вдягати безліч спідниць, накидок. Мусульманська релігія і сьогодні наказує жінці ховатися під паранджею — навіть її обличчя не повинен бачити ніхто, окрім її володаря-чоловіка. Бажання французьких кавалерів бачити в жінці тендітну Прекрасну Даму призвело до появи пишного вбрання — криноліну. Людські вади — лисина, крива шия і малий зріст спричинили появу перук, пишних комірців, високих підборів.
Розповсюдження моди у світі йшло через виникнення модних салонів, виробництво ляльок, видання цікавих журналів моди. Література, мистецтво, театр у свою чергу впливали на розвиток модного одягу. Театральна зала ставала подіумом, на якому демонструвалися вечірні туалети, ювелірні прикраси, чудернацькі капелюшки, парасольки, окуляри, навіть домашні тварини.
Іноді законодавцями модних дрібничок ставали літератори та діячі мистецтва. Французьких жінок навчила носити брюки письменниця Жорж Санд, якій було цікаво епатувати публіку своїм зовнішнім виглядом і у такий б давати зрозуміти, що в неї є такі самі права, як і в чоловіків. Краватки увійшли в моду у Франції завдяки перемогам принца Конде, який носив воєнний мундир хорватського полку. Краватки «а ля Конде» носили всі французи — і чоловіки, і жінки. Про те, як зав’язувати краватку, навіть друкували підручники! Автором одного з них був лорд Байрон, який вважав, що краватка ґенія має бути відповідного розміру та багряно-коралового кольору, бо пересічна людина навіть вузол краватки зав’яже без фантазії.
Двадцяте століття знову повернуло людину до культу гармонійно розвиненого тіла. Атол Бікіні, де 1946 року стався вибух під час випробування атомної бомби, дав назву пляжному одягу з уперше відкритими недозволеними раніше частинами людського тіла. Сьогодні назва «бікіні», якщо й асоціюється з вибухом, то скоріше із сексуальним. Першими вирішили відкрити торс зірки екрану — Б. Бордо, Д. Менсфілд. А нова мода «топлес» сьогодні сприймається як адекватна заміна одягу.
Сьогодні знову, як у часи давніх греків, людина може пишатися гарним тілом, розвинутим постійними фізичними вправами, вкритим гарною засмагою. Відродилося навіть мистецтво татуажу — картини, які вкривають тіло, сьогодні мають замінювати одяг, відображувати сутність душі, а не лякати ворога. Спорт, масаж, косметика — це цікаво й важливо, а одяг презирливо називають «ганчірками». Цінність має лише одяг «от кутюр»(від французького «висока мода»), виготовлений витонченим майстром із приводу якоїсь урочистої події.
У такій ситуації людина, яка не має можливості ходити до басейну, тренажерного залу, відвідувати курорти та салони модних кравців, мала б почувати себе якоюсь незграбною, неповноцінною. Але ж насправді зовнішній вигляд і одяг людини залежать від її смаку та наполегливості. Цікавий костюм можна зробити з речей, які навіть не пасують одна до одної, але їх може поєднати фантастична ідея господаря. Елітний басейн може замінити річка чи озеро, тренажерний зал ра кімната з килимком.
Не треба нехтувати собою. Зовнішній вигляд завжди є відбитком внутрішнього стану душі. То ж треба виглядати завжди елегантним, підтягнутим, здоровим, доброзичливим. Тоді й про тебе скажуть — яка красива людина!