если вы меня спросите, какую пору года я люблю больше всего, отвечу — конечно, весну.
закончились суровые морозы, и везде ощущается дыхание весны. все пробуждается к новой жизни, дышит свежестью и молодостью. еще островками лежит снег, а солнышко припекает, и появляются первые вестники весны – ручейки. бегут ручейки и поют свою песенку, весело сообщая всем о приходе весны: «весна идет! весна идет! мы молодой весны гонцы, она нас выслала вперед! »
и хотя ночью все еще морозно, но весна вступает в свои права. звонче звучат птичьи голоса, от их щебетания за окном я просыпаюсь по утрам. на отдохнувших за зиму деревьях набухли почки. дунет легкий ветерок, зашумят деревья, весну.
а вслушивались ли вы в пение весенней капели? это же настоящий хор с разными голосами и тональностью: где-то тише, где-то громче, а то и вовсе басом.
я люблю наблюдать весной за природой, смотреть, как вокруг все обновляется. люблю проводить выходные в весеннем лесу. идешь по лесу и ощущаешь, что на душе становится легко и радостно. вот солнечные зайчики пляшут на поляне, – они как будто хотят рассказать всему живому в лесу, что пора просыпаться. между деревьями от первых солнечных лучиков появились подснежники. они еще совсем маленькие, хрупкие, но сколько упорства в этих нежных цветах: настойчиво пробивает он толстый ковер прошлогоднего снега. голубые лепесточки, словно усмехаясь, тянутся к солнышку.
набредешь на полянку подснежников – и глаз отвести не можешь: кажется, будто земля и небо одного цвета – ярко-голубого. цветы такие нежные, что и срывать их жалко и даже стыдно.
наверное, нет никого мудрее матушки-природы, потому что как объяснить, что одна пора года сменяется другой, и непременно приходит самая долгожданная – весна.
фантастичний сюжет оповідання г. веллса "чарівна крамниця"
герберт веллс (1866-1946) — один із найпопулярніших письменників-фантастів. достатньо згадати такі його твори, як "машина часу", "війна світів", "людина-невидимка", "їжа богів", які викликають неабиякий інтерес у шанувальників науково-фантастичної літератури.
оповідання г. веллса "чарівна крамниця" зображує чистий, барвистий світ дитинства, у якому немає нічого неможливого. його сюжет, на перший погляд, досить звичайний: батько з сином відвідують крамницю, в якій хлопчик побажав купити декілька речей. а крамниця виявилася незвичайною: одразу за її порогом почалися дива. крамниця була заповнена чарівними речами. тут був тигр із пап'є-маше, "який розмірено киває головою", кришталеві кульки, "порцелянова рука з колодою чарівних карт" і багато інших чарівних речей. на підлозі стояло кілька чарівних дзеркал, які звужували й видовжували, приплющували голови й скрадали ноги. та справжні дива почалися, коли з'явився продавець. він почав діставати кришталеві кульки зі своєї голови та кишені хлопчика. з-під пальців продавця сипали різнобарвні іскри, шворку він дістав зі свого рота, а палець, якого продавець потримав над вогнем, обернувся на паличку червоного сургучу. продавець знав не тільки те, що хотів би придбати собі джип, йому відомо було навіть ім'я хлопчика та його адреса.
батько джипа раптом виявив у своєму капелюсі скуйовдженого голуба, два чи три яйця, мармурову кульку, годинника, чималу кипу паперу. прилавок раптом витягнувся й загородив дорогу до дверей.
1. наступила весна.
2. ручейки – первые посланцы весны.
3. весенняя капель.
если вы меня спросите, какую пору года я люблю больше всего, отвечу — конечно, весну.
закончились суровые морозы, и везде ощущается дыхание весны. все пробуждается к новой жизни, дышит свежестью и молодостью. еще островками лежит снег, а солнышко припекает, и появляются первые вестники весны – ручейки. бегут ручейки и поют свою песенку, весело сообщая всем о приходе весны: «весна идет! весна идет! мы молодой весны гонцы, она нас выслала вперед! »
и хотя ночью все еще морозно, но весна вступает в свои права. звонче звучат птичьи голоса, от их щебетания за окном я просыпаюсь по утрам. на отдохнувших за зиму деревьях набухли почки. дунет легкий ветерок, зашумят деревья, весну.
а вслушивались ли вы в пение весенней капели? это же настоящий хор с разными голосами и тональностью: где-то тише, где-то громче, а то и вовсе басом.
я люблю наблюдать весной за природой, смотреть, как вокруг все обновляется. люблю проводить выходные в весеннем лесу. идешь по лесу и ощущаешь, что на душе становится легко и радостно. вот солнечные зайчики пляшут на поляне, – они как будто хотят рассказать всему живому в лесу, что пора просыпаться. между деревьями от первых солнечных лучиков появились подснежники. они еще совсем маленькие, хрупкие, но сколько упорства в этих нежных цветах: настойчиво пробивает он толстый ковер прошлогоднего снега. голубые лепесточки, словно усмехаясь, тянутся к солнышку.
набредешь на полянку подснежников – и глаз отвести не можешь: кажется, будто земля и небо одного цвета – ярко-голубого. цветы такие нежные, что и срывать их жалко и даже стыдно.
наверное, нет никого мудрее матушки-природы, потому что как объяснить, что одна пора года сменяется другой, и непременно приходит самая долгожданная – весна.
ответ:
фантастичний сюжет оповідання г. веллса "чарівна крамниця"
герберт веллс (1866-1946) — один із найпопулярніших письменників-фантастів. достатньо згадати такі його твори, як "машина часу", "війна світів", "людина-невидимка", "їжа богів", які викликають неабиякий інтерес у шанувальників науково-фантастичної літератури.
оповідання г. веллса "чарівна крамниця" зображує чистий, барвистий світ дитинства, у якому немає нічого неможливого. його сюжет, на перший погляд, досить звичайний: батько з сином відвідують крамницю, в якій хлопчик побажав купити декілька речей. а крамниця виявилася незвичайною: одразу за її порогом почалися дива. крамниця була заповнена чарівними речами. тут був тигр із пап'є-маше, "який розмірено киває головою", кришталеві кульки, "порцелянова рука з колодою чарівних карт" і багато інших чарівних речей. на підлозі стояло кілька чарівних дзеркал, які звужували й видовжували, приплющували голови й скрадали ноги. та справжні дива почалися, коли з'явився продавець. він почав діставати кришталеві кульки зі своєї голови та кишені хлопчика. з-під пальців продавця сипали різнобарвні іскри, шворку він дістав зі свого рота, а палець, якого продавець потримав над вогнем, обернувся на паличку червоного сургучу. продавець знав не тільки те, що хотів би придбати собі джип, йому відомо було навіть ім'я хлопчика та його адреса.
батько джипа раптом виявив у своєму капелюсі скуйовдженого голуба, два чи три яйця, мармурову кульку, годинника, чималу кипу паперу. прилавок раптом витягнувся й загородив дорогу до дверей.
подробнее - на -
объяснение: