Анализ сказки Салтыкова-Щедрина "Пропала совесть":
В сказке Салтыкова-Щедрина "Пропала совесть" рассказывается о чувстве нравственной ответственности. В один момент у всех людей пропала совесть, теперь они чувствуют себя свободными, ничем не скованными. Все выбрасывали совесть. А тот, кто ее находил, сразу же начинал испытывать чувство стыда и раскаяния за совершенные поступки.
В конце концов совесть устала от таких странствий и беспорядков.Последнему человеку она мне сказала: "Отыщи ты мне маленькое русское дитя, раствори ты передо мной его сердце чистое и схорони меня в нем!" И вместе с этим ребенком растет и совесть, которая сделает его великим человеком. Автор в своем произведении воспевает чувство нравственной ответственности за своё поведение, сообщает, что только совестливый человек может зваться большим человеком.
Глядіть на нього, на се знамено наше! З одного здорового пня вироблений весь той суцільний ланцюг, сильний і немов замкнутий у собі, а прецінь свобідний в кождім поєдинчім колісці, готовий приняти всякі зв'язки. Сей ланцюг — то наш руський рід, такий, який вийшов з рук добрих, творчих духів. Кожне колісце в тім ланцюзі — то одна громада, нерозривно, з самої природи зв'язана з усіма іншими, а проте свобідна сама в собі, немов замкнена сама в собі, живе своїм власним життям і вдоволяє свої потреби. Тілько така суцільність і свобода кождої поодинокої громади робить усю цілість суцільною й свобідною. Нехай тілько одно колісце трісне, розпадеться само в собі, то й цілий ланцюг розпадеться, одноцілий його зв'язок розірветься. От так і упадок вольних громадських порядків у одній громаді стає раною, котра приносить недугу, а то й заразу для цілого тіла нашої святої Русі. Горе громаді, котра добровільно станеться тою раною, котра не ужиє всіх сил в, щоб удержати себе при здоров'ю! Ліпше би було такій громаді щезнути з лиця землі, запастися в безодню!
Анализ сказки Салтыкова-Щедрина "Пропала совесть":
В сказке Салтыкова-Щедрина "Пропала совесть" рассказывается о чувстве нравственной ответственности. В один момент у всех людей пропала совесть, теперь они чувствуют себя свободными, ничем не скованными. Все выбрасывали совесть. А тот, кто ее находил, сразу же начинал испытывать чувство стыда и раскаяния за совершенные поступки.
В конце концов совесть устала от таких странствий и беспорядков.Последнему человеку она мне сказала: "Отыщи ты мне маленькое русское дитя, раствори ты передо мной его сердце чистое и схорони меня в нем!" И вместе с этим ребенком растет и совесть, которая сделает его великим человеком. Автор в своем произведении воспевает чувство нравственной ответственности за своё поведение, сообщает, что только совестливый человек может зваться большим человеком.
одного здорового пня вироблений весь той суцільний ланцюг, сильний і немов
замкнутий у собі, а прецінь свобідний в кождім поєдинчім колісці, готовий
приняти всякі зв'язки. Сей ланцюг — то наш руський рід, такий, який вийшов з рук
добрих, творчих духів. Кожне колісце в тім ланцюзі — то одна громада,
нерозривно, з самої природи зв'язана з усіма іншими, а проте свобідна сама в
собі, немов замкнена сама в собі, живе своїм власним життям і вдоволяє свої
потреби. Тілько така суцільність і свобода кождої поодинокої громади робить усю
цілість суцільною й свобідною. Нехай тілько одно колісце трісне, розпадеться
само в собі, то й цілий ланцюг розпадеться, одноцілий його зв'язок розірветься.
От так і упадок вольних громадських порядків у одній громаді стає раною, котра
приносить недугу, а то й заразу для цілого тіла нашої святої Русі. Горе громаді,
котра добровільно станеться тою раною, котра не ужиє всіх сил в, щоб
удержати себе при здоров'ю! Ліпше би було такій громаді щезнути з лиця землі,
запастися в безодню!