Дайте развёрнутый ответ на вопрос: почему пушкин называет онегина "притворным чудаком, или печальным сумасбродом, иль сатаническим уродом, иль даже демоном моим" и что вкладывает в эти понятия?
Любов” це дуже цікаве слово. Ми досить часто його вимовляємо. “Я люблю шоколад”. “Я не люблю вівсянку”. “Я люблю Сашу”. “Я люблю маму”. “Я не люблю дощ”. Але якщо нас запитати, що таке “любити”, “любов”, навряд чи ми зможемо дати швидку і чітку відповідь. І вже точно, різні люди дадуть найрізноманітніші відповіді. Можливо, ви і не думали ніколи на цю тему. “Що тут думати? Невже я не знаю, що таке любов?”
З одного боку, ви праві. Любов властива всім нам, любов – це природний стан людини. З іншого боку, середня сучасна людина настільки далеко пішла від свого природного стану, що і любові в ній залишилося мало. А слово “любов” у мові збереглося. От і називають ним будь-яку прихильність.
Втім, це проблема не лише сучасної людини. Помилки існували завжди. Пам’ятаєте історію про Ромео і Джульєтту? У давнину вигадана ця історія, але вже тоді автор називав стосунки героїв любов’ю. Але чи дійсно в стосунках Ромео і Джульєтти була любов?
На жаль, мистецтво має властивість переконливо видавати брехню за правду. Довіряючи красі мистецтва, ми мимоволі довіряємо і думкам автора. А автор зовсім не зобов’язаний бути мудрецем і всезнайкою. Щоб ми пам’ятали його через віки, він повинен бути геніальним художником, не більше того. Скільки ж художників усіх часів і народів вводять нас в оману, поетизуючи свої хиби молодості!
Геніям давніх часів вторить і сучасна “попса” усіх жанрів, яка буде забута швидше, ніж висихають брудні калюжі в сонячну погоду. Але ми і цій піні довіряємо. А як не повірити, якщо всі співають одне і те ж?
Давайте розвіємо цей романтичний туман і поговоримо про любов тверезо і серйозно.
Любов” це дуже цікаве слово. Ми досить часто його вимовляємо. “Я люблю шоколад”. “Я не люблю вівсянку”. “Я люблю Сашу”. “Я люблю маму”. “Я не люблю дощ”. Але якщо нас запитати, що таке “любити”, “любов”, навряд чи ми зможемо дати швидку і чітку відповідь. І вже точно, різні люди дадуть найрізноманітніші відповіді. Можливо, ви і не думали ніколи на цю тему. “Що тут думати? Невже я не знаю, що таке любов?”
З одного боку, ви праві. Любов властива всім нам, любов – це природний стан людини. З іншого боку, середня сучасна людина настільки далеко пішла від свого природного стану, що і любові в ній залишилося мало. А слово “любов” у мові збереглося. От і називають ним будь-яку прихильність.
Втім, це проблема не лише сучасної людини. Помилки існували завжди. Пам’ятаєте історію про Ромео і Джульєтту? У давнину вигадана ця історія, але вже тоді автор називав стосунки героїв любов’ю. Але чи дійсно в стосунках Ромео і Джульєтти була любов?
На жаль, мистецтво має властивість переконливо видавати брехню за правду. Довіряючи красі мистецтва, ми мимоволі довіряємо і думкам автора. А автор зовсім не зобов’язаний бути мудрецем і всезнайкою. Щоб ми пам’ятали його через віки, він повинен бути геніальним художником, не більше того. Скільки ж художників усіх часів і народів вводять нас в оману, поетизуючи свої хиби молодості!
Геніям давніх часів вторить і сучасна “попса” усіх жанрів, яка буде забута швидше, ніж висихають брудні калюжі в сонячну погоду. Але ми і цій піні довіряємо. А як не повірити, якщо всі співають одне і те ж?
Давайте розвіємо цей романтичний туман і поговоримо про любов тверезо і серйозно.
1.Однажды, в студеную зимнюю пору
Я из лесу вышел; был сильный мороз.
Гляжу, поднимается медленно в гору
Лошадка, везущая хворосту воз.
И шествуя важно, в спокойствии чинном,
Лошадку ведет под уздцы мужичок
В больших сапогах, в полушубке овчинном,
В больших рукавицах… а сам с ноготок!
«Здорово парнище!» — «Ступай себе мимо!»
— «Уж больно ты грозен, как я погляжу!
Откуда дровишки?» — «Из лесу, вестимо;
Отец, слышишь, рубит, а я отвожу».
(В лесу раздавался топор дровосека.)
«А что, у отца-то большая семья?»
— «Семья-то большая, да два человека
Всего мужиков-то: отец мой да я…»
— «Так вот оно что! А как звать тебя?» — «Власом».
— «А кой тебе годик?» — «Шестой миновал…
Ну, мертвая!» — крикнул малюточка басом,
Рванул под уздцы и быстрей зашагал.
2.Грибная пора отойти не успела,
Гляди - уж чернехоньки губы у всех,
Набили оскому: черница поспела!
А там и малина, брусника, орех!
Ребяческий крик, повторяемый эхом,
С утра и до ночи гремит по лесам.
Испугана пеньем, ауканьем, смехом,
Взлетит ли тетеря, закокав птенцам,
Зайчонок ли вскочит - содом, суматоха!
Вот старый глухарь с облинялым крылом
В кусту завозился... ну, бедному плохо!
Живого в деревню тащат с торжеством...