Рассказ «бирюк», включённый писателем в цикл рассказов под общим названием «записки охотника», написан и. с. тургеневым. повествование в рассказе идёт от лица автора. один из главных героев рассказа – лесник фома кузьмич по прозвищу бирюк. первое знакомство с бирюком происходит на лесной дороге во время грозы, в кромешной темноте, неожиданно перед автором возникает подобно призраку силуэт, озаряемый сполохами молний. от такой неожиданности автор растерян, встревожен: «…как вдруг, при блеске молнии, на дороге почудилась мне высокая фигура. я стал пристально глядеть в ту сторону — та же фигура словно выросла из земли подле моих дрожек». после приглашения лесника переждать ненастье в его доме, волнение уступило место любопытству, которое перерастает, при ближайшем знакомстве с бытом бирюка, в неподдельное сочувствие и глубокое сострадание. это прослеживается в описании жилища – одна комната закоптелая низкая и пустая, без полатей и перегородок, изорванный тулуп на стене, в углу груда тряпок. «на лавке лежало одноствольное ружье,…» - т.е. всегда под рукой на случай самообороны от не прошеных визитёров. всё это освещалось то вспыхивающей, то гаснущей лучиной. «я посмотрел кругом — сердце во мне заныло: не весело войти ночью в мужицкую избу», вот оно то - неподдельное от которого хочется рыдать. как можно в таких условиях жить? совсем другое отношение автора к леснику мы встречаем при описании героя: «он был высокого роста, плечист и сложен на славу. из-под мокрой замашной рубашки выпукло выставлялись его могучие мышцы. чёрная курчавая борода закрывала до половины его суровое и мужественное лицо; из-под сросшихся широких бровей смело глядели небольшие карие глаза». с восхищением и уважением рисует рассказчик натуру фомы кузьмича. разворачивающиеся в дальнейшем события только усиливают эти чувства. острый слух, знание наизусть охраняемой территории, принципиальность, атлетическое телосложение позволяют леснику выследить и поймать вора, самовольно занимающегося порубкой деревьев. а затем, несмотря на угрозы, бирюк из-за сострадания, с чувством собственного достоинства отпускает вора, возвращает ему топор, лошадь и при этом проявляет заботу, нахлобучивая на голову крестьянина шапку. фома кузьмич сочувствует другим мужикам. он понимает их. жалеет. но разрывается между принципами, долгом и этими чувствами. " ну, бирюк, удивил ты меня; ты, я вижу, славный малый", - с этими словами барин прощается с лесником и они звучат, словно гимн человеку из народа. несмотря на горе и страдания, унижения и обиды, в народе сохранились такие удивительные черты, как терпение и милосердие, сострадание и чувство долга за порученное , ответственность и достоинство, трудолюбие и бескорыстие, всеми этими качествами обладает фома кузьмич, что вызывает восхищение у тургенева. за то короткое время, проведённое в обществе лесника, автор испытал разный спектр чувств в отношении героя от настороженности и тревоги, до сочувствия и уважения. такое неординарное отношение к личности является свидетельством талантливости самого автора
1. Роберт Шеклі народився 16 липня 1928 в Нью-Йорку
2. Після закінчення середньої школи він їде в Каліфорнію: він пробує свої сили в якості розсильного, буфетника і навіть садівника. З 1946 по 1948 рік Шеклі служив в армії США в Кореї, де був редактор полкової газети.
3.У 1957 році Шеклі одружився з Зіве Вітней, і вони продовжують жити в Нью-Йорку до кінця 1960-х років, опісля переїжджають з дочкою Еліссою на острів Ібіца, який Шеклі описував як "недоторканий сучасною цивілізацією".
4.У квітні 2005 року письменник відвідав Україну на за організаторів конвенту "Портал-2005".
5.Проте в Києві знаменитому фантастові стало погано: його доправили в приватну лікарню. Письменник не зміг заплатити приватній клініці "Борис" за своє лікування та перебування, — його борг зріс до 50 тисяч гривень (за тодішнім курсом — 10 тисяч дол.). Утім було зібрано достатньо коштів, щоб погасити борги. Коли Робертові Шеклі покращало, його доправили на батьківщину.
6.Уже після повернення в США стан письменника стабілізувався, проте останнім часом йому знову стало гірше і 9 грудня 2005 в приватній лікарні в Поукіпсі (штат Нью-Йорк) він помер.
7.Роберт Шеклі — лауреат премій "Мандрівник-97" і "Малий Золотий Остап-97"
1. Роберт Шеклі народився 16 липня 1928 в Нью-Йорку
2. Після закінчення середньої школи він їде в Каліфорнію: він пробує свої сили в якості розсильного, буфетника і навіть садівника. З 1946 по 1948 рік Шеклі служив в армії США в Кореї, де був редактор полкової газети.
3.У 1957 році Шеклі одружився з Зіве Вітней, і вони продовжують жити в Нью-Йорку до кінця 1960-х років, опісля переїжджають з дочкою Еліссою на острів Ібіца, який Шеклі описував як "недоторканий сучасною цивілізацією".
4.У квітні 2005 року письменник відвідав Україну на за організаторів конвенту "Портал-2005".
5.Проте в Києві знаменитому фантастові стало погано: його доправили в приватну лікарню. Письменник не зміг заплатити приватній клініці "Борис" за своє лікування та перебування, — його борг зріс до 50 тисяч гривень (за тодішнім курсом — 10 тисяч дол.). Утім було зібрано достатньо коштів, щоб погасити борги. Коли Робертові Шеклі покращало, його доправили на батьківщину.
6.Уже після повернення в США стан письменника стабілізувався, проте останнім часом йому знову стало гірше і 9 грудня 2005 в приватній лікарні в Поукіпсі (штат Нью-Йорк) він помер.
7.Роберт Шеклі — лауреат премій "Мандрівник-97" і "Малий Золотий Остап-97"