Мне кажется, что автор очень тонко подмечает многие детали своих героев, обращает внимание на внешность людей, их мимику, но не обходится из без описания местных красот. Интересная картина северного лета встает перед глазами, и правда тут даже и луны не надо, ведь ночью светло как днем. Описание природы прямо так живо, что начинаешь это видеть перед своими глазами: бревенчатые дома, узкие тропинки, белобрысые мальчишки, рыбаки, удящие рыбу. Только название, связанное с сахаром, мне показалось тут как то неуместным. Я помню, как в детстве отец приносил большие куски желтого сахара (тогда его не химичили до бела, как сегодня), и после специальными кусачками кололи его на куски. Я ожидал, что подобная сцена будет и в этом рассказе, а нет.
Сюжет такой: Один приезжий ищет дом на ночлег, дальше он знакомится с хозяевами дома, но тут что то происходит такое, что заставляет приезжего малость растеряться.
Повествование идет от первого лица, встречается много описаний окружающего мира, людей, имеются диалоги. Можно погрузиться в привычный деревенский уклад жизни, почувствовать летний сезон, ленивое северное солнце.
По началу имеются кое какие странности одного персонажа, о котором автор упоминает только одну фразу "мужчина, постриженный бобриком, но так как рассказ был написан в 1938 году, то все встает на свои места. Это своеобразная шпиономания или излишняя подозрительность. Наверно
быть в тонусе это важно, главное не равнодушие, примечательность, но придирчивость тут явно не к лицу.
Запомнившиеся выражения:
-Солнце на севере не светит, а просвечивает как будто через толстое стекло.
- стриженный бобриком
-Может, он беглец из концлагеря или подпольный монах?
-В юности хлеб сеял и хлеб собирал, нынче сею доброе слово и собираю иные чудесные слова.
Действующие лица:
Александр Федосьевич, человек под бобрика, девочка, старуха, дети, милиционер и др
Читается произведение легко, вот только навивание не дает мне покоя. Рекомендую к прочтению.
Боссе – хлопчик, усиновлений літніми прийомними батьками, які його не особливо люблять. Одного разу господиня довколишнього магазина, фру Лундін, дарує Боссе яблуко опустити в поштову скриньку листівку за неї. Хлопчик не втримується від спокуси, щоб поглянути на текст: послання адресоване королю, в ньому говориться, що його син скоро повернеться додому, і, як знак, в руці він буде тримати золоте яблуко. Яблуко в руці Боссе стає золотим … Незабаром хлопчик знаходить пляшку із замкненим всередині джином, звільняє його, і той, побачивши яблуко, переносить Боссе в країну Бажану. Там він дізнається, що його справжнє ім’я – Міо, а сам він, як син короля, є принцом цієї країни. Міо знайомиться з хлопчиком Юм-Юмом, батько дарує йому коня на ім’я Міраміс. Однак незабаром з’ясовується, що в цій чудовій країні не все так благополучно, як здається на перший погляд: тут також живе злий лицар по імені Като, який своєю ненавистю до всіх випалює землю навколо, викрадає дітей з довколишніх сіл. Вирощую відрами у себе вдома, а потім беру і продаю! Стародавнє передбачення свідчить, що саме Боссе, незважаючи на свій вік, битиметься з Като і переможе його. Хлопчики і Міраміс відправляються в далеку і небезпечну подорож. Головний герой долає свій страх заради ння королівства Країни Далекої. Вірними помічниками Міо в цій боротьбі стає його вірний друг — хлопчик Юм-Юм і досвідчений зброяр, який зробив для нього чарівний меч, здатний розсікати кам’яне серце лицаря Като. В Мертвому Лісі дітей врятувало «ду дерево», а «найчорніша в світі гора» впустила їх до себе. На стороні сміливих дітей виступає також «колодязь, що шепотів», яма в лісі і навіть скелі і птахи. Маленька дівчинки, перетворена на птаха, своїми крилами загасила смолоскип задля ння юних героїв (вона ожила під чарівним плащем, витканим її мамою). Завдяки таким помічникам герою вдається перемогти чари жорстокого лицаря Като. Своє щастя хлопчик Міо знайшов не в героїчних пригодах, а в родинному затишку. Любов (матері, батька, друга) у цій казці здатна творити справжні дива й перемогти все лихе. Однак питання, куди ж насправді подівся Буссе — залишається відкритим
Мне кажется, что автор очень тонко подмечает многие детали своих героев, обращает внимание на внешность людей, их мимику, но не обходится из без описания местных красот. Интересная картина северного лета встает перед глазами, и правда тут даже и луны не надо, ведь ночью светло как днем. Описание природы прямо так живо, что начинаешь это видеть перед своими глазами: бревенчатые дома, узкие тропинки, белобрысые мальчишки, рыбаки, удящие рыбу. Только название, связанное с сахаром, мне показалось тут как то неуместным. Я помню, как в детстве отец приносил большие куски желтого сахара (тогда его не химичили до бела, как сегодня), и после специальными кусачками кололи его на куски. Я ожидал, что подобная сцена будет и в этом рассказе, а нет.
Сюжет такой: Один приезжий ищет дом на ночлег, дальше он знакомится с хозяевами дома, но тут что то происходит такое, что заставляет приезжего малость растеряться.
Повествование идет от первого лица, встречается много описаний окружающего мира, людей, имеются диалоги. Можно погрузиться в привычный деревенский уклад жизни, почувствовать летний сезон, ленивое северное солнце.
По началу имеются кое какие странности одного персонажа, о котором автор упоминает только одну фразу "мужчина, постриженный бобриком, но так как рассказ был написан в 1938 году, то все встает на свои места. Это своеобразная шпиономания или излишняя подозрительность. Наверно
быть в тонусе это важно, главное не равнодушие, примечательность, но придирчивость тут явно не к лицу.
Запомнившиеся выражения:
-Солнце на севере не светит, а просвечивает как будто через толстое стекло.
- стриженный бобриком
-Может, он беглец из концлагеря или подпольный монах?
-В юности хлеб сеял и хлеб собирал, нынче сею доброе слово и собираю иные чудесные слова.
Действующие лица:
Александр Федосьевич, человек под бобрика, девочка, старуха, дети, милиционер и др
Читается произведение легко, вот только навивание не дает мне покоя. Рекомендую к прочтению.
Боссе – хлопчик, усиновлений літніми прийомними батьками, які його не особливо люблять. Одного разу господиня довколишнього магазина, фру Лундін, дарує Боссе яблуко опустити в поштову скриньку листівку за неї. Хлопчик не втримується від спокуси, щоб поглянути на текст: послання адресоване королю, в ньому говориться, що його син скоро повернеться додому, і, як знак, в руці він буде тримати золоте яблуко. Яблуко в руці Боссе стає золотим … Незабаром хлопчик знаходить пляшку із замкненим всередині джином, звільняє його, і той, побачивши яблуко, переносить Боссе в країну Бажану. Там він дізнається, що його справжнє ім’я – Міо, а сам він, як син короля, є принцом цієї країни. Міо знайомиться з хлопчиком Юм-Юмом, батько дарує йому коня на ім’я Міраміс. Однак незабаром з’ясовується, що в цій чудовій країні не все так благополучно, як здається на перший погляд: тут також живе злий лицар по імені Като, який своєю ненавистю до всіх випалює землю навколо, викрадає дітей з довколишніх сіл. Вирощую відрами у себе вдома, а потім беру і продаю! Стародавнє передбачення свідчить, що саме Боссе, незважаючи на свій вік, битиметься з Като і переможе його. Хлопчики і Міраміс відправляються в далеку і небезпечну подорож. Головний герой долає свій страх заради ння королівства Країни Далекої. Вірними помічниками Міо в цій боротьбі стає його вірний друг — хлопчик Юм-Юм і досвідчений зброяр, який зробив для нього чарівний меч, здатний розсікати кам’яне серце лицаря Като. В Мертвому Лісі дітей врятувало «ду дерево», а «найчорніша в світі гора» впустила їх до себе. На стороні сміливих дітей виступає також «колодязь, що шепотів», яма в лісі і навіть скелі і птахи. Маленька дівчинки, перетворена на птаха, своїми крилами загасила смолоскип задля ння юних героїв (вона ожила під чарівним плащем, витканим її мамою). Завдяки таким помічникам герою вдається перемогти чари жорстокого лицаря Като. Своє щастя хлопчик Міо знайшов не в героїчних пригодах, а в родинному затишку. Любов (матері, батька, друга) у цій казці здатна творити справжні дива й перемогти все лихе. Однак питання, куди ж насправді подівся Буссе — залишається відкритим
Объяснение: