До умоляю 1.Розкажіть, як Славко оцінює свого друга. Які вміння він вважає позитивними, а що в Юлькові йому не подобається? Свою відповідь обгрунтуйте.
2. Славко не раз наводить фразу, з якою Юлько до нього звертається: «Чого ти
завжди до мене чіпляєшся, Беркута?». Чи були у Ващука підстави так казати?
Що не влаштовувало Славка в другові? Відповідаючи, цитуйте уривки.
3. Славко хотів, щоб Юлько «був ось таким, а не іншим, не таким, як він є на-
справді». Що він мав на увазі, адже Ващук вчився найкраще в класі? Відповідь
підтверджуйте цитатами.
4. Прочитайте розділ «Сорока з перебитим крилом». Як ставлення до птаха ха-
рактеризує обох друзів? З якою інтонацією Юлько вимовив фразу «ати не тіль-
ки спортсмен, спелеолог і таке інше, ти ще й друг живої природи»? Як вона
розкриває ставлення Юлька до Славка?
5. Розкажіть про стосунки між членами Юлькової родини. Як він ставиться до ма-
тері, а вона до нього? Як сім'я впливала на формування характеру Юлька?
6. Прокоментуйте епізоди-спогади Юлька про стосунки зі Славком у дитинстві.
Як Беркута ставився до свого друга? Чи оцінив Юлько підтримку друга? Як ці
вчинки характеризують кожного з героїв? Відповідь підтверджуйте цитатами.
В ранней лирике Лермонтова звучат гражданские мотивы неприятия рабства (“Жалобы турка”), прославление революционного подвига (“10 июля 1830”), возвеличение былого могущества России (“Новгород”, “Приветствую тебя, воинственных славян...”). Социальные проблемы Лермонтов связывает с какими-то глубинными, историческими процессами.
В стихотворении “Монолог” поэт приходит к неожиданному и трагическому выводу — сама Родина обрекает своих детей на бездействие, на жалкое прозябание, на гибель талантов:
Поверь, ничтожество есть благо в здешнем свете...
К чему глубокие познанья, жажда славы,
Когда мы их употребить не можем?
И душно кажется на родине,
И сердцу тяжко, и душа тоскует...
Поэтому так силен в лирике Лермонтова мотив противопоставления современного, ущербного существования былому могуществу свободной России. Одно из высших проявлений силы русского духа Лермонтов находит в недавнем в войне 1812 года. Победу России над Наполеоном Лермонтов воспринимает как символ торжества справедливости, огромной духовной силы нации. В стихотворении “Бородино” противопоставлены “нынешнее время” и время “былинных” богатырей:
Да, были люди в наше время,
Не то, что нынешнее племя:
Богатыри — не вы!