Всі події , які відбуваються з людиною, багато в чому обумовлені тим місцем, де вони відбуваються. сприйняття реальності людиною сильно відрізняється в залежності від місця, де людина знаходиться. у сучасному світі велика частина людей проживає далеко від красивої і надихаючої природи – в задушливому місті. але не можна забувати, що природним місцем існування людини є зовсім не місто, а природа. для свого щасливого існування людина повинна жити на природі, а не поза нею. одразу, ще з перших рядків твору видно, що митько – людина дії, адже це саме він має найбільше розвинуту фантазію, яка проявилася у його «демосфенській» промові перед від’їздом. також він дуже рухливий та непосидючий, адже ну ніяк не міг всидіти над студіюванням «книжкової скарбниці». сергійко набагато спокійніший за свого друга, і довго вагається над прийняттям серйозних рішень. водночас митько – не боягуз. можливо, навіть відважніший за свого приятеля, адже оселитися біля озера було його ідеєю, та й рятувати василя кинувся саме він. але, на мою думку, це також свідчить про його великодушність та, звісно, вміння прощати помилки. скоріше за все, саме ці чесноти роблять образ митька привабливим та по-своєму оригінальним. мені здається, що він може стати хорошим прикладом хоча б для мене, а тоді – й для моїх однолітків та наступних поколінь. повість «химера лісового озера, або митькозавр із юрківки» розповідає про веселі, незвичайні, таємничі пригоди сергія та митька. історія розпочинається з того, що учні п'ятого класу отримали від учительки ботаніки завдання на літо — зібрати колекцію а замість цього почали полювати на страшного митькозавра. наприкінці твору той виявився простим хлопцем василем, який вирішив розіграти двох друзів. за веселим, пригодницьким характером оповіді і бажанням оспівати справжню дружбу ця повість нагадує трилогію в. нестайка «тореадори з васюківки». подробнее - на -
У якому якому віці ми б не були, ми завжди впевнені що ми вже достатньо самостійні, дорослі, кваліфіковані у тих чи інших речах. Достатньо щоб пройшло 2-3 роки, ми згадуємо себе такого, який був тоді, порівнюємо з тим що є зараз, і думаємо , якими ж ми були ще дітьми.
Напевне кожна людина і в 30,40,50 і навіть більше років буде відчувати себе тою юною дівчинкою чи хлопчиком, безтурботними, азартними, веселими, зовсім без ніяких складних проблем.
У життя немає таких мірок, воно не дивлячись на вік: чи ми юні, чи вже зрілі, готує для нас свої випробування. які ми гідно маємо проходити, щоб не втратити самого себе.
Ці випробування треба не лише проходити чи переживати, їх потрібно ще й засвоювати як досвід, тому що досвід - це найцінніше, те чим ми можемо пишатись, ділитись з іншими, передавати іншим поколінням.
І навіть немає нічого поганого в помилках. Помилки -це також досвід.
Я не можу прогнозувати якою я справді буду. За останній рік моє життя змінилось докорінно. Подумати б , лише один рік. В порівнянні з 20-ма це лише піщинка в пустелі.
Я вважаю, що не розумно говорити якою я буду, час не бере до уваги наші погляди і думки. Ми можемо лише співпрацювати з ним. Тому б я хотіла б залишитись такою азартною, активною, веселою, відкритою для людей, якою є зараз.
За 20 років я хочу досягти своєї вершини, того піку свого кар'єрного розвитку, використовувати свої можливості по максимуму.
Я впевнена , що моя професія все ж таки буде у сфері психології ,спілкування з людьми, і я б хотіла стати справжнім майстром своєї справи.
Я бачу себе успішною, щасливою разом зі своїм чоловіком, впевненою, забезпеченою, щасливою матусею, і просто щасливою жінкою. Разом з чоловіком я хочу виховувати діточок, яким ми будемо віддавати тільки все найкраще від себе.
Оскільки ми будемо достатньо забезпеченими, ми не викидатимемо гроші на різні дурниці, а будемо багато подорожувати у вільний від роботи час , це розширює погляди на життя,збагачує внутрішній світ, розвиває , дає неабиякий досвід.
У якому якому віці ми б не були, ми завжди впевнені що ми вже достатньо самостійні, дорослі, кваліфіковані у тих чи інших речах. Достатньо щоб пройшло 2-3 роки, ми згадуємо себе такого, який був тоді, порівнюємо з тим що є зараз, і думаємо , якими ж ми були ще дітьми.
Напевне кожна людина і в 30,40,50 і навіть більше років буде відчувати себе тою юною дівчинкою чи хлопчиком, безтурботними, азартними, веселими, зовсім без ніяких складних проблем.
У життя немає таких мірок, воно не дивлячись на вік: чи ми юні, чи вже зрілі, готує для нас свої випробування. які ми гідно маємо проходити, щоб не втратити самого себе.
Ці випробування треба не лише проходити чи переживати, їх потрібно ще й засвоювати як досвід, тому що досвід - це найцінніше, те чим ми можемо пишатись, ділитись з іншими, передавати іншим поколінням.
І навіть немає нічого поганого в помилках. Помилки -це також досвід.
Я не можу прогнозувати якою я справді буду. За останній рік моє життя змінилось докорінно. Подумати б , лише один рік. В порівнянні з 20-ма це лише піщинка в пустелі.
Я вважаю, що не розумно говорити якою я буду, час не бере до уваги наші погляди і думки. Ми можемо лише співпрацювати з ним. Тому б я хотіла б залишитись такою азартною, активною, веселою, відкритою для людей, якою є зараз.
За 20 років я хочу досягти своєї вершини, того піку свого кар'єрного розвитку, використовувати свої можливості по максимуму.
Я впевнена , що моя професія все ж таки буде у сфері психології ,спілкування з людьми, і я б хотіла стати справжнім майстром своєї справи.
Я бачу себе успішною, щасливою разом зі своїм чоловіком, впевненою, забезпеченою, щасливою матусею, і просто щасливою жінкою. Разом з чоловіком я хочу виховувати діточок, яким ми будемо віддавати тільки все найкраще від себе.
Оскільки ми будемо достатньо забезпеченими, ми не викидатимемо гроші на різні дурниці, а будемо багато подорожувати у вільний від роботи час , це розширює погляди на життя,збагачує внутрішній світ, розвиває , дає неабиякий досвід.