Дорогой шла девица;
с ней друг ее младой;
болезненны их лица;
наполнен взор тоской.
друг друга лобызают
и в очи и в уста —
и снова расцветают
в них жизнь и красота.
минутное веселье!
двух колоколов звон:
она проснулась в келье;
в тюрьме проснулся он
анализ стихотворения
полный
средства выразительности
метафоры
эпитеты
и прочее
1. Його «холодне» ставлення до Тетяни має своє пояснення. Під впливом подій, зображених у романі, у його душі відбувається еволюція — в останній главі він не розбещений і манірний юнак, з яким ми познайомились на перших сторінках твору. Але, тікаючи від світу, Онєгін не зміг утекти від самого себе.
2. Між Ленським і Онєгіним була приязнь. Але це не була та сама чоловіча дружба, за яку люди готові в вогонь і в воду. В душі Онєгіна не народилося таке почуття прихильності до Ленського. Лише після смерті Ленського, він розуміє, що накоїв, але вже пізно. Він "вражений". Однак потрясінням для Онєгіна стає не смерть Ленського, а розуміння того, що почуття переваги, яким він так пишався, раптом зникло, залишивши його беззахисним. Тут не можна з упевненістю сказати, хто винен у дуелі і її трагічний кінець. Онєгін? Так, він хотів лише дошкулити Ленскому, помститися незрозуміло за що.
3...русские близко подошли, и боятся татары, как бы в аул не зашли. 4.Обрадовался Жилин, схватил рукой, спустил — шест здоровый. 5.Ухватился за шест, велел Дине держать и полез. Раза два он обрывался, — колодка мешала. 6.Перекрестился Жилин, подхватил рукой замок на колодке, чтобы не бренчал, пошел по дороге. 7.Дошел до лесу — никто не попался. 8.Всю ночь шёл. 9.Вгляделся — видит: ружья блестят: казаки, солдаты. 10.И подбежал Жилин к казакам. 11.Рассказал Жилин, как с ним всё дело было. 12.И остался служить на Кавказе. 13.А Костылина только еще через месяц выкупили за пять тысяч. Еле живого привезли.