Мцыри — герой поэмы м. ю. лермонтова «мцыри» (1839; в рукописи озаглавлена «бэ-ри» , что по-грузински — монах) . импульсом к сочинению поэмы послужила случайная встреча, произошедшая во время путешествия лермонтова по кавказу. в мухете поэт повстречал старого монастырского служку, из разговора с которым узнал, что тот был горцем, еще ребенком плененным генералом ермоловым, попал в монастырь, откуда несколько раз пытался бежать, но неизменно возвращался обратно. м. — это человек, готовящийся стать монахом, послушник, который не по своей воле в монастырских стенах. юноша — прирожденный воин, душа горячая и вольнолюбивая. ему чужда созерцательная жизнь монастыря. он совершает отчаянный побег, как будто из тюрьмы; долго блуждает, едва не погибнув. наконец в лесной чаще встречает могучего барса и красиво сражается с ним. это, разумеется, отголосок грузинского эпоса «витязь в барсовой шкуре» . лермонтов вряд ли знал шота руставели. но устное изложение самого поэтического эпизода великой поэмы вполне могло дойти до него. видимо, это настолько захватило воображение поэта, что в его передаче одинаково прекрасными кажутся и разъяренный барс, и отважный юноша. но гибель одного из них неизбежна. юноша побеждает, но, израненный, он найден и возвращен в обитель. он исповедуется старику-монаху и умирает, своей смертью выражая мечту о свободе, оставшуюся для него неосуществленной.
Провідний мотив: Патріотичні почуття відповідальності за батьківщину.
Тема “Мені однаково”: відтворення почуття громадянської мужності, духовної стійкості і незламності, відданості Батьківщині й народові, роздум поета над важкою долею власного рідного краю.
Ідея “Мені однаково”: віра письменника у неминучість повалення царського гніту, відродження України.
Основна думка: Т. Шевченко не байдужий до страждань українців, до їх майбутнього; осмислення своєї недолі як частки страждань уярмленого народу.
Епітети – люди злії, лукавії, славній Україні, окраденую (Україну), метафора – злії люди Україну присплять,
оксиморон – Малого сліду не покину // На нашій славній Україні, На нашій — не своїй землі
ответ:Рік написання: 1847
Літературний рід: Лірика.
Жанр “Мені однаково”: Ліричний вірш (медитація).
Вид лірики: Громадянська (медитативна).
Провідний мотив: Патріотичні почуття відповідальності за батьківщину.
Тема “Мені однаково”: відтворення почуття громадянської мужності, духовної стійкості і незламності, відданості Батьківщині й народові, роздум поета над важкою долею власного рідного краю.
Ідея “Мені однаково”: віра письменника у неминучість повалення царського гніту, відродження України.
Основна думка: Т. Шевченко не байдужий до страждань українців, до їх майбутнього; осмислення своєї недолі як частки страждань уярмленого народу.
Епітети – люди злії, лукавії, славній Україні, окраденую (Україну), метафора – злії люди Україну присплять,
оксиморон – Малого сліду не покину // На нашій славній Україні, На нашій — не своїй землі
Объяснение: