Сказка о потерянном времени - это история о школьниках, которые превратились в стариков, потому что везде опаздывали и отставали в учебе. Автор так назвал свое произведение, потому что ребята не ценили свое время, тратили и теряли, поэтому они были наказаны злыми волшебниками. Мне больше всего понравился главный герой - Петя Зубов, потому что он осознал свои ошибки, что опаздывал на занятия и вовремя не выполнял задания. И мальчик решил найти таких же детей-старичков, чтобы все исправить. Очень удивило, что ребята превратились в стариков, а злые волшебники превратились в школьников третьего класса. Я думаю, что нужно всегда вовремя приходить на уроки, успевать по всем предметам и не терять время зря. Но иногда лучше потратить немножко времени, чтобы потом его сберечь, например можно в очередной раз потренироваться в чем-то, чтобы в следующий раз выполнить какое-то задание, не теряя времени.
російський та французький письменник, поет, перекладач, почесний академік петербурзької академії наук (1909), лауреат нобелівської премії з літератури (1933 писав російською мовою. найвідоміші твори: «суходіл», «село», «пан із сан-франциско», «легке дихання». сумарно більше 14 років і. бунін прожив безпосередньо на території сучасної україни. окрім того, суттєву частину свого російського життя письменник провів на українських етнічних землях північної слобожанщини (зокрема, дитячі роки — у родинному маєтку в м. богучар воронезької губернії). відчував безперервний зв'язок з україною та її мешканцями, про що неодноразово зазначав. перекладав твори з інших мов, зокрема з української.
російський та французький письменник, поет, перекладач, почесний академік петербурзької академії наук (1909), лауреат нобелівської премії з літератури (1933 писав російською мовою. найвідоміші твори: «суходіл», «село», «пан із сан-франциско», «легке дихання». сумарно більше 14 років і. бунін прожив безпосередньо на території сучасної україни. окрім того, суттєву частину свого російського життя письменник провів на українських етнічних землях північної слобожанщини (зокрема, дитячі роки — у родинному маєтку в м. богучар воронезької губернії). відчував безперервний зв'язок з україною та її мешканцями, про що неодноразово зазначав. перекладав твори з інших мов, зокрема з української.