Ще кілька десятків років тому мало хто в нашій країні міг уявити, наскільки доступними та зручними можуть бути досягнення новітніх високих технологій. сьогодні майже в усіх родинах із середнім та високим достатком є ій персональний комп'ютер, найчастіше підключений до мережі інтернет. із великим задоволенням ми користуємося маленьким кишеньковим комп'ютером — мобільним телефоном, який дає можливість у будь-який момент зв'язатися з потрібною людиною. новий час змінює свідомість, прискорюються процеси ізації. проте кожне наукове відкриття, кожна технічна новація призводить до наслідків печальних. особливо коли ультрасучасна технологія стає заручником недобрих людських намірів або просто потрапляє до рук неуків, бездарностей, , невідповідальних людей. наприклад, наприкінці xx ст. в україні "мирний" атом став причиною радіаційного забруднення великої території родючої землі, тяжких захворювань та смертей людей. наслідки чорнобильської катастрофи остаточно не зникнуть із поколінням її очевидців, а будуть проявлятися у вигляді генетичних мутацій та погіршення стану здоров'я онуків тих, хто вважав пожежу на атомній станції не таким уже й великим лихом та свято вірив у всемогутність радянського уряду. у середині xx ст. над японськими містами хіросімою та нагасакі було проведено жахливий за своїми наслідками експеримент. кожна людська смерть — це страшна трагедія. ці дві події пов'язані між собою багато чим, хоча схематично цей зв'язок можна зобразити так: наукове відкриття — людське страждання і смерть. постає одвічне питання: хто винен? безперечно, винні ті, хто ухвалив рішення та здійснив атомне бомбардування, ті, хто своєчасно не зреагував на пожежу в атомному реакторі. але найбільша провина і відповідальність лежить на тих, хто "подарував" людству можливість користуватися тим самим атомом. талановитий науковець завжди дивиться на світ не так, як інші: він здатен побачити невидимі іншим закономірності, маніпулювати найрізноманітнішою інформацією, проводити досліди, експерименти. результатом цієї діяльності є відкриття, які, у свою чергу, можуть принести людству користь або шкоду. проблема відповідальності вчених за свої наукові відкриття своєрідно розкривається у п'єсі б. брехта "життя галілея".
Талант лескова силою и красотой своей немногим уступает таланту таких творцов , как л. н. толстой, н. в. гоголь, и. с. тургенев, и. а. гончаров, творцов священного писания о земле, а широтою охвата явлений жизни, глубиною понимания ее бытовых загадок и тонким знанием языка он нередко превышает названных предшественников. лесков обладал редким художественным кругозором, имел свой взгляд на россии, на путь ее движения, развития. пытливый исследователь национального характера, лесков отобразил не только его «очарованность», но и порывы к движению, постоянную готовность к подвигу. в прозе лескова описываются людские натуры, несущие в себе столько оригинальности, даровитости, неожиданности, что самая яркая пестроцветность бытия «чудаков», «антиков», «богатырей» характеризует россию как землю неисчерпаемых возможностей ее необъятного будущего. основой творчества лескова был органический, впитанный с детских лет демократизм, позволивший наносить ощутимые «удары» устаревшему режиму романовской империи и восславить простолюдина. в рассказе «левша», как и во многих других его произведениях, лесков обращается к , изображает жизнь дореформенной, крепостнической россии. в «левше» автор использует «вымышленный мемуарный жанр», «мемуарность» является лишь художественным средством, у большинства его героев не было живых прототипов. создавая колорит достоверности, упоминает подлинные имена (император александр павлович, жена его – елизавета алексеевна, брат императора – николай павлович, дочь николая – александра николаевна), события (великий совет, поездка александра павловича по европе). этот «» фон также один из приемов художественного изображения в творчестве лескова. оба императора и атаман платов в «левше» действуют как вымышленные персонажи в соответствии с сюжетным планом
