Доведення король лір напружений драматичний сюжет.

помгите , это

Мені здається, що без друзів життя втрачає свій сенс, стає безрадісним, людина не може відчувати всієї повноти буття. по-перше, справжня дружба плекає інтерес до життя, виникаючи зі спільних зацікавлень чи захоплень. іноді вона з'являється ще в дитинстві як дар, цінності якого не усвідомлюєш. та поряд із другом почуваєшся по-справжньому щасливим: з ним ти ділиш горе навпіл, а радість примножуєш. яскравим художнім утіленням цієї думки є твір всеволода нестайка "тореадори з васюківки". життя яви й павлуші - чудовий приклад радісної підліткової дружби, яка не має ні зобов'язань, ні якогось тягара. невідомо, чи збережуть хлопці це світле почуття надалі. та прагнення мати й берегти друга, розуміння важливості дружби дивовижним чином залишається одним із найсильніших уражень від цієї книжки в читачів уже декількох поколінь. по-друге, дружба міцнішає з часом, якщо люди здатні на тонку й послідовну роботу душі, щоб плекати, розвивати ці взаємини, - шліфуючи скарб дружби, вони самі зростають душею. і навпаки, вражена іржею байдужості, нещирості або заздрості, дружба руйнується. прикладом справжньої, вірної дружби для мене є мама зі своєю подругою галиною. вони познайомилися й зблизилися, навчаючись разом в універсітеті, а згодом тітка галина переїхала зі свого міста жити до нас. ось тоді в моїх бабусі й дідуся з'явилася ніби ще одна донька. з часом дружба дівчат міцнішала, і, хоч обидві вже мають дорослих дітей, так і світяться молодістю, життєлюбством. вони завжди підтримують і одна одні, і людей навколо. отже, дружба - це найкращий скарб в житті.

Тема : Жаба и роза жили в одном и том же заброшенном цветнике. В саду раньше играл маленький мальчик, но теперь, когда роза расцвела, он лежал в постели и умирал. Противная жаба по ночам охотилась, а днем лежала среди цветов. Запах прекрасной розы ее раздражал, и она решила ее съесть. Роза ее сильно боялась, так как не хотела умирать такой смертью. И в тот момент, когда она почти уже добралась до цветка, сестра этого мальчика подошла срезать розу, чтобы дать ее больному ребенку. Девушка отшвырнула коварную жабу. Мальчик же, вдохнув аромат цветка, умер. Роза стояла у его гроба, а потом ее засушили в книге.
Смерть цветка принесла последнюю радость умирающему ребенку, она скрасила последние минуты его жизни. И сама роза была рада, что погибла, совершая добро, больше всего она боялась принять смерть от мерзкой жабы, ненавидящей ее всем своим нутром. И уже только за это мы можем быть благодарны прекрасному и благородному цветку.
Главная мысль : делающий добро - бессмертен, а безнравственный эгоизм обречён.
Или можно сказать словами Гаршина : «Добрые поступки, дела никогда не забываются, а остаются в памяти других людей на долгие годы».
Это произведение не только о розе и жабе, но и в более широком смысле о вечной борьбе добра и зла, о жизни и нравственных ценностях.