Марья Волконская очень близка Толстому.Она тайно мечтает о замужестве, о собственной семье, о детях. Ее любовь к Николаю Ростову , высокое, духовное чувство. В эпилоге романа Толстой рисует картины семейного счастья Ростовых, подчеркивая этим, что именно в семье обрела княжна Марья подлинный смысл жизни. Толстой делает этот образ, несмотря на сложность и противоречивость, необыкновенно поэтическим, цельным, законченным, обаятельным. Княгиня Марья - художественное воплощение идеала женственности в глазах Толстова. Княжна Марья пленяет Николая духовным богатством, которое не дано его несложной натуре. Под влиянием жены смягчается его необузданный нрав, впервые он осознает свою грубость по отношению к мужикам. Марья не понимает хозяйственных забот Николая, даже ревнует к ним мужа. Но гармония семейной жизни и заключается в том, что муж и жена как бы дополняют и обогащают друг друга, составляют одно целое. Временное непонимание, легкие конфликты разрешаются здесь примирением. Марья - прекрасная мать. Марья удивительно проникает в характер ребенка, заботится о духовном и нравственном воспитании.
Дівчинку Софійку зовсім замучили нічні жахіття, що відбуваються у квартирі знизу. Хазяї цієї квартири поїхали, а за кімнатними квітами доглядає сусідка бабця Валя. Дівчинку трішки лякає і сама бабця, і її чорнющий кіт Фантик, та найбільше її бентежать крики й тупіт, що в ніч на повний місяць чи грозу чуються з пустої квартири внизу. Ще Софійка страшенно переживає через те, що однокласник Вадим Кулаківський майже не звертає на неї уваги. Дівчинку бентежить новина, що рід Кулаківських протягом багатьох поколінь переслідує якесь прокляття. Понад усе Софійці хочеться до родині, щоб Вадик жив у нормальнім сім’ї, не страждав, бо батьки далеко, а стара бабуся не може впоратися з вибриками онука-підлітка. Правда, самому Вадику його життя подобається, адже він робить усе, що заманеться: почав палити цигарки, водиться з якимись непевними людьми, краде й перепродує крадене. Щоб вирятувати однокласника з життєвих негараздів, Софійка відважилася подолати час. Дізнавшись, що стара шафа – це портал, через який можна повернутися в минуле і змінити щось на краще, дівчинка не побоялася використати таку можливість. Дивним чином Софійка завади опиняється у вирі подій. Вона загубила чудові корали, і це завадило тітоньці Оксані вийти заміж за чоловіка, який мав сім’ю і двох дітей, але приховував це. Софійка втрутилася в минуле, врятувала Катрю Кулаківську, її нареченого Семена та його батьків від страшної смерті, а себе привидів загиблих у пустій квартирі.
Марья Волконская очень близка Толстому.Она тайно мечтает о замужестве, о собственной семье, о детях. Ее любовь к Николаю Ростову , высокое, духовное чувство. В эпилоге романа Толстой рисует картины семейного счастья Ростовых, подчеркивая этим, что именно в семье обрела княжна Марья подлинный смысл жизни. Толстой делает этот образ, несмотря на сложность и противоречивость, необыкновенно поэтическим, цельным, законченным, обаятельным. Княгиня Марья - художественное воплощение идеала женственности в глазах Толстова. Княжна Марья пленяет Николая духовным богатством, которое не дано его несложной натуре. Под влиянием жены смягчается его необузданный нрав, впервые он осознает свою грубость по отношению к мужикам. Марья не понимает хозяйственных забот Николая, даже ревнует к ним мужа. Но гармония семейной жизни и заключается в том, что муж и жена как бы дополняют и обогащают друг друга, составляют одно целое. Временное непонимание, легкие конфликты разрешаются здесь примирением. Марья - прекрасная мать. Марья удивительно проникает в характер ребенка, заботится о духовном и нравственном воспитании.
Объяснение:
Дівчинку Софійку зовсім замучили нічні жахіття, що відбуваються у квартирі знизу. Хазяї цієї квартири поїхали, а за кімнатними квітами доглядає сусідка бабця Валя. Дівчинку трішки лякає і сама бабця, і її чорнющий кіт Фантик, та найбільше її бентежать крики й тупіт, що в ніч на повний місяць чи грозу чуються з пустої квартири внизу. Ще Софійка страшенно переживає через те, що однокласник Вадим Кулаківський майже не звертає на неї уваги. Дівчинку бентежить новина, що рід Кулаківських протягом багатьох поколінь переслідує якесь прокляття. Понад усе Софійці хочеться до родині, щоб Вадик жив у нормальнім сім’ї, не страждав, бо батьки далеко, а стара бабуся не може впоратися з вибриками онука-підлітка. Правда, самому Вадику його життя подобається, адже він робить усе, що заманеться: почав палити цигарки, водиться з якимись непевними людьми, краде й перепродує крадене. Щоб вирятувати однокласника з життєвих негараздів, Софійка відважилася подолати час. Дізнавшись, що стара шафа – це портал, через який можна повернутися в минуле і змінити щось на краще, дівчинка не побоялася використати таку можливість. Дивним чином Софійка завади опиняється у вирі подій. Вона загубила чудові корали, і це завадило тітоньці Оксані вийти заміж за чоловіка, який мав сім’ю і двох дітей, але приховував це. Софійка втрутилася в минуле, врятувала Катрю Кулаківську, її нареченого Семена та його батьків від страшної смерті, а себе привидів загиблих у пустій квартирі.