Охота: Наташа явно нестандартная девушка: любит охоту, («это самое большое мое удовольствие», - говорит она), в седле сидит «ловко и уверенно», «смело», «хоть бы мужчине впору». Сосед Ростовых, помещик Илагин, даже называет ее Дианой (та была древнегреческой богиней охоты). При этом Наташа закутана в платки и не принимает в охоте прямого участия, смотрит на все происходящее со стороны, поэтому в сцене охоты о ней говорится мало. После того, как «дядюшка» («дальний родственник, небогатый сосед Ростовых») убивает зайца, Наташа «не переводя дух, радостно и восторженно визжала так пронзительно, что только в ушах звенело. Она этим визгом выражала все то, что выражали и другие охотники своим единовременным разговором. И визг этот был так странен, что она и сама должна была стыдиться этого дикого визга и все бы должны были удивиться ему, ежели бы это было в другое время». Здесь видна такая характерная для романа идея, как единение человека с природой: визг показывает, что на тот момент над чуткой и доброй девушкой берет власть животное, стихийное начало. Наташа этого не стыдится, так как в ту секунду это состояние для нее естественней всего.
3 року». Перший варіант роману (1846 р.) не був вчасно опублікований через арешт письменника. Нова редакція «Чорної ради» побачила світ 1857 р. Використавши історичні свідчення з літописів Самовидця та Григорія Грабянки, осмисливши матеріал козацьких записок, письменник на основі українського історичного матеріалу створив роман вальтер-скоттівського типу. В основу сюжетної канви покладено мотив подорожі. Події в романі зображено в двох планах - історичному та особистісному. Центральним епізодом твору є Ніжинська рада 1663 р., в ході якої фатальну роль відіграв простолюд. Для автора чорний колір позначає не лише соціальну приналежність учасників ради. Він виступає символом руїни та анархії, що зводить нанівець державотворчі задуми козацької еліти.
Куліш є автором поетичних збірок «Досвітки», «Хуторна поезія», «Дзвін». Значний інтерес становлять його переклади зі світової поезії, що увійшли до посмертної збірки «Позичена кобза».
Велике історико-літературне значення мають критичні праці Кулі-ша, позначені аналітичною глибиною та масштабністю філософських узагальнень.
Як щирий патріот України П. О. Куліш мав усвідомлене почуття відповідальності за долю нації. Він шукав шляхи виходу з колоніального рабства, тому звернувся до історії, насамперед її трагічних сторінок, які б могли вказати на причини втрати Україною державності. Письменника глибоко вражали зневага його сучасниками національних святинь, він намагався дошукатися причин національного лиха. Так поступово заро-джується в нього задум написати історичний роман із часів козаччини, але звернувся не до її перемог, а до епохи анархії та чвар, що стояли на шляху до національного об’єднання.
Охота:
Наташа явно нестандартная девушка: любит охоту, («это самое большое мое удовольствие», - говорит она), в седле сидит «ловко и уверенно», «смело», «хоть бы мужчине впору». Сосед Ростовых, помещик Илагин, даже называет ее Дианой (та была древнегреческой богиней охоты). При этом Наташа закутана в платки и не принимает в охоте прямого участия, смотрит на все происходящее со стороны, поэтому в сцене охоты о ней говорится мало.
После того, как «дядюшка» («дальний родственник, небогатый сосед Ростовых») убивает зайца, Наташа «не переводя дух, радостно и восторженно визжала так пронзительно, что только в ушах звенело. Она этим визгом выражала все то, что выражали и другие охотники своим единовременным разговором. И визг этот был так странен, что она и сама должна была стыдиться этого дикого визга и все бы должны были удивиться ему, ежели бы это было в другое время». Здесь видна такая характерная для романа идея, как единение человека с природой: визг показывает, что на тот момент над чуткой и доброй девушкой берет власть животное, стихийное начало. Наташа этого не стыдится, так как в ту секунду это состояние для нее естественней всего.
3 року». Перший варіант роману (1846 р.) не був вчасно опублікований через арешт письменника. Нова редакція «Чорної ради» побачила світ 1857 р. Використавши історичні свідчення з літописів Самовидця та Григорія Грабянки, осмисливши матеріал козацьких записок, письменник на основі українського історичного матеріалу створив роман вальтер-скоттівського типу. В основу сюжетної канви покладено мотив подорожі. Події в романі зображено в двох планах - історичному та особистісному. Центральним епізодом твору є Ніжинська рада 1663 р., в ході якої фатальну роль відіграв простолюд. Для автора чорний колір позначає не лише соціальну приналежність учасників ради. Він виступає символом руїни та анархії, що зводить нанівець державотворчі задуми козацької еліти.
Куліш є автором поетичних збірок «Досвітки», «Хуторна поезія», «Дзвін». Значний інтерес становлять його переклади зі світової поезії, що увійшли до посмертної збірки «Позичена кобза».
Велике історико-літературне значення мають критичні праці Кулі-ша, позначені аналітичною глибиною та масштабністю філософських узагальнень.
Як щирий патріот України П. О. Куліш мав усвідомлене почуття відповідальності за долю нації. Він шукав шляхи виходу з колоніального рабства, тому звернувся до історії, насамперед її трагічних сторінок, які б могли вказати на причини втрати Україною державності. Письменника глибоко вражали зневага його сучасниками національних святинь, він намагався дошукатися причин національного лиха. Так поступово заро-джується в нього задум написати історичний роман із часів козаччини, але звернувся не до її перемог, а до епохи анархії та чвар, що стояли на шляху до національного об’єднання.
шматочком