С этим человеком мы знакомы уже давно по его произведениям. Имя его – Лев Николаевич Толстой Сегодня на уроке мы подробнее поговорим о его жизни и творчестве, познакомимся с отрывком из его повести.– Лев Николаевич Толстой родился 28 августа (9 сентября по новому стилю) в 1828 году в имении Ясная Поляна, близ Тулы. Большую часть своей жизни провёл писатель в этом местечке. (рассказ ученика)
По своему происхождению Лев Николаевич принадлежал к знаменитым дворянским фамилиям. В семье, кроме Льва Николаевича, было ещё трое сыновей: Николай, Сергей, Дмитрий и дочь Мария, сестра писателя. К сожалению, дети рано осиротели: Мария Николаевна, их мать, умерла в 1830 году, Николай Ильич, их отец, – в 1837 году.
Воспитательницей детей стала их дальняя родственница Татьяна Александровна Ергольская. Она сохранила детские сочинения Л.Н.Толстого.
С 1841 года дети толстые жили в Казани у тётушки-опекунши Пелагеи Ильиничны Юшковой. В 1844 году Лев Николаевич поступил в Казанский университет. Но существующее преподавание не удовлетворяло его пытливый ум, и в 1847 году Толстой подал об увольнении его из числа слушателей.
В 1851 году Толстой с братом Николаем (к тому времени офицером-артиллеристом) отправился на Кавказ, чтобы поступить на военную службу. На Кавказе Л.Н.Толстой написал свою первую повесть “Детство”. Под названием “История моего детства” повесть была напечатана в журнале “Современник” и по желанию автора была подписана только его инициалами: “Л.Н.”.
В 1859 году он открыл в Ясной Поляне школу для крестьянских детей. Вслед за тем при деятельном участии Толстого было открыто ещё 26 школ. Толстой сам обучал ребят грамоте. В 1870-х годах он создал “Азбуку” и первоначальные книги для чтения. Эти короткие рассказы и басни знают все с раннего детства.
Філософсько-етичний сенс зустрічі янгола з людьми в оповіданні Габріеля Гарсіа Маркеса "Стариган із крилами"
Хто може однозначно розрізнити, де закінчується абсурд реальності, а де починається фантазія будь-якого письменника? З одного боку, життя настільки різноманітне, що в ньому можуть бути надзвичайні збіги обставин, чи ситуації, що не вкладаються у звичні рамки, а з іншого — хіба свідомі письменники-реалісти завжди дотримувалися лише фактів? Художнє слово тим і відрізняється від документу, що там завжди можна знайти певне узагальнення, реалістичні твори спокій-но можуть містити в собі символічний зміст, але є ще питання, що саме вважає реальністю митець. Для атеїста Бог — вигадка, для віруючого — частина дійсності. Крім того, не слід плутати реалізм зображуваного факту з реалізмом ідеї: вони часто-густо не співпадають. Стовідсотково символічні твори можуть напрочуд влучно відобразити реальні тенденції та сутність явищ, або навпаки: зовні реалістичні можуть виявитися відвертою брехнею.
"Я реаліст, — казав про себе Габріель Гарсіа Маркес, — бо вірю, що в Латинській Америці все можливе, все реальне... і вважаю, що завдання письменника полягає в тому, щоб домогтися відповідності між літературою та дійсністю". Хоча ці слова стосуються роману "Сто років самотності", вони є справедливими для усієї творчості цього письменника, стиль якого був названий "магічною літературою".
Реалізм Маркеса — у внутрішній правдивості. А от щодо фантастичного компонента... Краще розглянути це на конкретному прикладі.
Кожна віруюча людина впевнена в існуванні янголів. Принаймні теоретично. Чому б янголу не завітати на землю? У Біблії ми неодноразово чули про такі випадки. То фантастична ця історія, чи ні? Вже важко стверджувати однозначно. А те, що відбувається в оповіданні "Стариган із крилами" навколо цієї надзвичайної, але не такої вже фантастичної для віруючих події — цілком реальне.
Як сучасна людина реагуватиме на диво? Беззаперечно саме так, як це робили люди, що побачили цього старигана із крилами: хтось бачить лише видовище, таке саме, як жінка, що перетворилася на паука, хтось не вірить своїм очам, хоча ніби й не дивується і шукає відповідні пояснення, а в цілому диво виявляється чимось зайвим у буденному житті.
С этим человеком мы знакомы уже давно по его произведениям. Имя его – Лев Николаевич Толстой Сегодня на уроке мы подробнее поговорим о его жизни и творчестве, познакомимся с отрывком из его повести.– Лев Николаевич Толстой родился 28 августа (9 сентября по новому стилю) в 1828 году в имении Ясная Поляна, близ Тулы. Большую часть своей жизни провёл писатель в этом местечке. (рассказ ученика)
По своему происхождению Лев Николаевич принадлежал к знаменитым дворянским фамилиям. В семье, кроме Льва Николаевича, было ещё трое сыновей: Николай, Сергей, Дмитрий и дочь Мария, сестра писателя. К сожалению, дети рано осиротели: Мария Николаевна, их мать, умерла в 1830 году, Николай Ильич, их отец, – в 1837 году.
Воспитательницей детей стала их дальняя родственница Татьяна Александровна Ергольская. Она сохранила детские сочинения Л.Н.Толстого.
С 1841 года дети толстые жили в Казани у тётушки-опекунши Пелагеи Ильиничны Юшковой. В 1844 году Лев Николаевич поступил в Казанский университет. Но существующее преподавание не удовлетворяло его пытливый ум, и в 1847 году Толстой подал об увольнении его из числа слушателей.
В 1851 году Толстой с братом Николаем (к тому времени офицером-артиллеристом) отправился на Кавказ, чтобы поступить на военную службу. На Кавказе Л.Н.Толстой написал свою первую повесть “Детство”. Под названием “История моего детства” повесть была напечатана в журнале “Современник” и по желанию автора была подписана только его инициалами: “Л.Н.”.
В 1859 году он открыл в Ясной Поляне школу для крестьянских детей. Вслед за тем при деятельном участии Толстого было открыто ещё 26 школ. Толстой сам обучал ребят грамоте. В 1870-х годах он создал “Азбуку” и первоначальные книги для чтения. Эти короткие рассказы и басни знают все с раннего детства.
Объяснение:
Філософсько-етичний сенс зустрічі янгола з людьми в оповіданні Габріеля Гарсіа Маркеса "Стариган із крилами"
Хто може однозначно розрізнити, де закінчується абсурд реальності, а де починається фантазія будь-якого письменника? З одного боку, життя настільки різноманітне, що в ньому можуть бути надзвичайні збіги обставин, чи ситуації, що не вкладаються у звичні рамки, а з іншого — хіба свідомі письменники-реалісти завжди дотримувалися лише фактів? Художнє слово тим і відрізняється від документу, що там завжди можна знайти певне узагальнення, реалістичні твори спокій-но можуть містити в собі символічний зміст, але є ще питання, що саме вважає реальністю митець. Для атеїста Бог — вигадка, для віруючого — частина дійсності. Крім того, не слід плутати реалізм зображуваного факту з реалізмом ідеї: вони часто-густо не співпадають. Стовідсотково символічні твори можуть напрочуд влучно відобразити реальні тенденції та сутність явищ, або навпаки: зовні реалістичні можуть виявитися відвертою брехнею.
"Я реаліст, — казав про себе Габріель Гарсіа Маркес, — бо вірю, що в Латинській Америці все можливе, все реальне... і вважаю, що завдання письменника полягає в тому, щоб домогтися відповідності між літературою та дійсністю". Хоча ці слова стосуються роману "Сто років самотності", вони є справедливими для усієї творчості цього письменника, стиль якого був названий "магічною літературою".
Реалізм Маркеса — у внутрішній правдивості. А от щодо фантастичного компонента... Краще розглянути це на конкретному прикладі.
Кожна віруюча людина впевнена в існуванні янголів. Принаймні теоретично. Чому б янголу не завітати на землю? У Біблії ми неодноразово чули про такі випадки. То фантастична ця історія, чи ні? Вже важко стверджувати однозначно. А те, що відбувається в оповіданні "Стариган із крилами" навколо цієї надзвичайної, але не такої вже фантастичної для віруючих події — цілком реальне.
Як сучасна людина реагуватиме на диво? Беззаперечно саме так, як це робили люди, що побачили цього старигана із крилами: хтось бачить лише видовище, таке саме, як жінка, що перетворилася на паука, хтось не вірить своїм очам, хоча ніби й не дивується і шукає відповідні пояснення, а в цілому диво виявляється чимось зайвим у буденному житті.
Объяснение: