19 жовтня 1811 був відкритий Царськосельський ліцей. Ліцеїсти першого випуску, до якого належав і Пушкін, через все життя пронесли особливий «ліцейський дух» – дух поваги до особистості, її гідності, дух честі і товариства, дружби і братерства. Саме в Ліцеї поет знайшов справжніх друзів. Крім того, Ліцей став для нього справжнім домом, і там же відбулося його посвячення в поети. У зв’язку з усім цим день відкриття Ліцею Пушкін незмінно відзначав віршами, зверненими до друзів юності (Пущину, Дельвигу, Кюхельбекеру). Закінчивши ліцей, випускники вирішили щорічно збиратися 19 жовтня. У ті роки, коли Пушкін був на засланні і не міг в день річниці бути разом з товаришами, він не раз надсилав присутнім своє вітання. Одне з таких дружніх послань і являє собою «19 жовтня». Жанр – дружнє послання. Сюжет. Вірш відкривається описом осіннього пейзажу і відразу ж виникає тема самотності. Поет з тугою згадує про своїх товаришів, які в цей день «бенкетують» «на берегах Неви», розмірковує про те, «ще кого не дорахувалися» його ліцейські друзі. У його спогадах друзі, яких він знайшов в Царськосільському ліцеї, постають як єдино надійні і вірні, а сам Ліцей – як «вітчизна», рідний дім: Міцний навік, о друзі, наш союз! Він, як душа, одвічний, неподільний; Незрушний він, прекрасний і свавільний, У затишку родився дружніх муз, І нас куди б не кидала година, І щастя теж куди б не привело, Незмінні ми: весь світ для нас чужина. Вітчизна нам — лиш Царськеє Село! Потім поет згадує про тих, хто не залишив опального поета і на засланні. Так, він пише про відвідини його в Михайлівському Пущино: … Поета дім опальний, О, Пущин мій, ти перший навістив; Ти звеселив вигнання день печальний, В ліцея день його перетворив. Закінчується вірш сумними роздумами про те, що з кожним днем коло друзів рідшає. Але поет висловлює надію на те, що наступного року він буде відзначати цей день разом з усіма: Промчиться рік, і знову я між вас. І прийде строк надій моїх завітних, Промчиться рік, я буду знову ваш! Центральна тема вірша “19 жовтня” – тема дружби. Тут Пушкін з серцевою теплотою звертається до друзів, згадує дні ліцею. Він говорить про дружбу ліцеїстів, що згуртувала їх у єдину сім’ю. Не випадково в одній із строф поет підкреслює, що істинних друзів він знайшов саме в Ліцеї, «інші» ж «друзі» глибоко розчарували його: Із краю в край грозою гнаний я, Серед тенет недолі грозової, Схвильований я дружбою новою, І голова схиляється моя… З благаннями печальними бентежно, З надією юнацьких світлих літ, Віддавсь другим я друзям безбережно. Та був гіркий небратній їх привіт. Все послання зігріте великою і справжньою ніжністю, глибоким щирим почуттям любові до друзів.
«Кладова́я со́лнца» — повесть (по определению автора, «сказка-быль») русского писателя Михаила Пришвина, написанная и опубликованная в 1945 году. В повести рассказывается об опасном походе брата и сестры в лес за клюквой, в результате которого мальчик чуть не тонет в болоте, но благодаря охотничьей собаке. Это последнее крупное произведение писателя, опубликованное при его жизни.
Повесть стала одним из наиболее известных произведений Пришвина и долгие годы входила в обязательную школьную программу для чтения. Как продолжение повести было задумано самое последнее произведение писателя, повесть-сказка «Корабельная чаща» (1953), в которой действуют некоторые из персонажей «Кладовой солнца» (Настя, Митраша, Антипыч).
«Бурый волк», анализ рассказа Джека Лондона
История создания
Рассказ Джека Лондона «Бурый Волк» был издан в 1907 г. в сборнике «Любовь к жизни».
Литературное направление и жанр
Реалистический рассказ о судьбе собаки, потерявшей первого хозяина и нашедшей других, ласковых и заботливых, удивительно напоминает «Каштанку» Чехова, изданную за 10 лет до «Бурого Волка». Вряд ли Джек Лондон знал о существовании Каштанки, а если это и так, то данный факт не умаляет достоинств рассказа. Писателю удалось передать ситуацию встречи собаки, старых и новых хозяев как будто со всех точек зрения сразу. У каждого героя своя правда, но люди смиряются с выбором собаки. Сам факт неожиданной встречи первого хозяина собаки с ней самой в Калифорнии сближает рассказ с новеллой. Но всё-таки произведение не выходит за жанровые рамки рассказа, все неожиданности его закономерны и правдоподобны.
Тема, основная мысль и проблематика
Тема рассказа – преданность и верность собаки. Основная проблема рассказа – проблема выбора. Джек Лондон мастерски показывает, что для человека и собаки выбор состоит в разном. Медж рассуждает о том, где собаке будет лучше: веселее, теплее, сытнее, спокойнее. Скиф Миллер хочет восстановить статус кво. Но собака не руководствуется понятиями выгоды или справедливости, удобства и сытости или тяжёлого труда и голода. Собакой движут чувства любви, верности, преданности. Этому Бурый Волк учит своих хозяев, и первого, и вторых.
Художественное своеобразие
У Джека Лондона, выбирающего сюжеты, связанные с суровой правдой жизни, мало рассказов, над которыми читатель может посмеяться или хотя бы улыбнуться. «Бурый Волк» - один из них. Хотя перед собакой стоит нелёгкий выбор, хотя она пережила вынужденную разлуку с хозяином (очевидно, кражу), хотя её ждут нелёгкие приключения на Севере, её жизнь можно назвать счастливой и благополучной. Попытки Волка убежать из рая над ручьём, где его кормят и любят, веселят читателя.
В рассказе много тёплой иронии, связанной с Ирвином и Медж. Так иронично описание шуршащих юбок Медж, которых боялся Волк, споров супругов о том, кто хозяин Волка (оказалось, что никто) и которыми супруги завоёвывали его доверие.
Иронично описание трудов Ирвина. Видно, что Джек Лондон завидует коллеге по перу, который за свои стихи получает неплохие деньги. Автор иронизирует по поводу хозяйственных умений супругов, купивших недойную корову, над Ирвином, истратившим целый гонорар на возвраты собаки.
В рассказе важны идиллические пейзажи тёплой калифорнийской природы. На их фоне особенно страшным и безжизненным кажется далёкий Север, похожий в сознании супругов на призрак, угрожающий их спокойствию.
“19 жовтня” Пушкін аналіз
19 жовтня 1811 був відкритий Царськосельський ліцей. Ліцеїсти першого випуску, до якого належав і Пушкін, через все життя пронесли особливий «ліцейський дух» – дух поваги до особистості, її гідності, дух честі і товариства, дружби і братерства. Саме в Ліцеї поет знайшов справжніх друзів. Крім того, Ліцей став для нього справжнім домом, і там же відбулося його посвячення в поети. У зв’язку з усім цим день відкриття Ліцею Пушкін незмінно відзначав віршами, зверненими до друзів юності (Пущину, Дельвигу, Кюхельбекеру). Закінчивши ліцей, випускники вирішили щорічно збиратися 19 жовтня. У ті роки, коли Пушкін був на засланні і не міг в день річниці бути разом з товаришами, він не раз надсилав присутнім своє вітання. Одне з таких дружніх послань і являє собою «19 жовтня». Жанр – дружнє послання. Сюжет. Вірш відкривається описом осіннього пейзажу і відразу ж виникає тема самотності. Поет з тугою згадує про своїх товаришів, які в цей день «бенкетують» «на берегах Неви», розмірковує про те, «ще кого не дорахувалися» його ліцейські друзі. У його спогадах друзі, яких він знайшов в Царськосільському ліцеї, постають як єдино надійні і вірні, а сам Ліцей – як «вітчизна», рідний дім: Міцний навік, о друзі, наш союз! Він, як душа, одвічний, неподільний; Незрушний він, прекрасний і свавільний, У затишку родився дружніх муз, І нас куди б не кидала година, І щастя теж куди б не привело, Незмінні ми: весь світ для нас чужина. Вітчизна нам — лиш Царськеє Село! Потім поет згадує про тих, хто не залишив опального поета і на засланні. Так, він пише про відвідини його в Михайлівському Пущино: … Поета дім опальний, О, Пущин мій, ти перший навістив; Ти звеселив вигнання день печальний, В ліцея день його перетворив. Закінчується вірш сумними роздумами про те, що з кожним днем коло друзів рідшає. Але поет висловлює надію на те, що наступного року він буде відзначати цей день разом з усіма: Промчиться рік, і знову я між вас. І прийде строк надій моїх завітних, Промчиться рік, я буду знову ваш! Центральна тема вірша “19 жовтня” – тема дружби. Тут Пушкін з серцевою теплотою звертається до друзів, згадує дні ліцею. Він говорить про дружбу ліцеїстів, що згуртувала їх у єдину сім’ю. Не випадково в одній із строф поет підкреслює, що істинних друзів він знайшов саме в Ліцеї, «інші» ж «друзі» глибоко розчарували його: Із краю в край грозою гнаний я, Серед тенет недолі грозової, Схвильований я дружбою новою, І голова схиляється моя… З благаннями печальними бентежно, З надією юнацьких світлих літ, Віддавсь другим я друзям безбережно. Та був гіркий небратній їх привіт. Все послання зігріте великою і справжньою ніжністю, глибоким щирим почуттям любові до друзів.
«Кладова́я со́лнца» — повесть (по определению автора, «сказка-быль») русского писателя Михаила Пришвина, написанная и опубликованная в 1945 году. В повести рассказывается об опасном походе брата и сестры в лес за клюквой, в результате которого мальчик чуть не тонет в болоте, но благодаря охотничьей собаке. Это последнее крупное произведение писателя, опубликованное при его жизни.
Повесть стала одним из наиболее известных произведений Пришвина и долгие годы входила в обязательную школьную программу для чтения. Как продолжение повести было задумано самое последнее произведение писателя, повесть-сказка «Корабельная чаща» (1953), в которой действуют некоторые из персонажей «Кладовой солнца» (Настя, Митраша, Антипыч).
«Бурый волк», анализ рассказа Джека Лондона
История создания
Рассказ Джека Лондона «Бурый Волк» был издан в 1907 г. в сборнике «Любовь к жизни».
Литературное направление и жанр
Реалистический рассказ о судьбе собаки, потерявшей первого хозяина и нашедшей других, ласковых и заботливых, удивительно напоминает «Каштанку» Чехова, изданную за 10 лет до «Бурого Волка». Вряд ли Джек Лондон знал о существовании Каштанки, а если это и так, то данный факт не умаляет достоинств рассказа. Писателю удалось передать ситуацию встречи собаки, старых и новых хозяев как будто со всех точек зрения сразу. У каждого героя своя правда, но люди смиряются с выбором собаки. Сам факт неожиданной встречи первого хозяина собаки с ней самой в Калифорнии сближает рассказ с новеллой. Но всё-таки произведение не выходит за жанровые рамки рассказа, все неожиданности его закономерны и правдоподобны.
Тема, основная мысль и проблематика
Тема рассказа – преданность и верность собаки. Основная проблема рассказа – проблема выбора. Джек Лондон мастерски показывает, что для человека и собаки выбор состоит в разном. Медж рассуждает о том, где собаке будет лучше: веселее, теплее, сытнее, спокойнее. Скиф Миллер хочет восстановить статус кво. Но собака не руководствуется понятиями выгоды или справедливости, удобства и сытости или тяжёлого труда и голода. Собакой движут чувства любви, верности, преданности. Этому Бурый Волк учит своих хозяев, и первого, и вторых.
Художественное своеобразие
У Джека Лондона, выбирающего сюжеты, связанные с суровой правдой жизни, мало рассказов, над которыми читатель может посмеяться или хотя бы улыбнуться. «Бурый Волк» - один из них. Хотя перед собакой стоит нелёгкий выбор, хотя она пережила вынужденную разлуку с хозяином (очевидно, кражу), хотя её ждут нелёгкие приключения на Севере, её жизнь можно назвать счастливой и благополучной. Попытки Волка убежать из рая над ручьём, где его кормят и любят, веселят читателя.
В рассказе много тёплой иронии, связанной с Ирвином и Медж. Так иронично описание шуршащих юбок Медж, которых боялся Волк, споров супругов о том, кто хозяин Волка (оказалось, что никто) и которыми супруги завоёвывали его доверие.
Иронично описание трудов Ирвина. Видно, что Джек Лондон завидует коллеге по перу, который за свои стихи получает неплохие деньги. Автор иронизирует по поводу хозяйственных умений супругов, купивших недойную корову, над Ирвином, истратившим целый гонорар на возвраты собаки.
В рассказе важны идиллические пейзажи тёплой калифорнийской природы. На их фоне особенно страшным и безжизненным кажется далёкий Север, похожий в сознании супругов на призрак, угрожающий их спокойствию.
Объяснение: