Есенин - письмо к женщине.разобрать по схеме, указанной ниже: 1) о стихотворение и его авторе.кем и когда написано стихотворение, кому оно посвящено, как было воспринято читателями и критиками, особенности эпохи - вся та информация, которая относится к стихотворению вообще.2) жанровое своеобразие стихотворения (ода, гимн, романс, 3) структура образов и развитие конфликта.а) тема и основная мысль произведения.б) как развивается в тексте мысль и чувство автора (с чего стихотворение начинается и чем заканчивается, как вы думаете, почему автор выбирает именно такую композицию)в) система художественных образов стихотворения (как эти образы соотносятся с жизнью человека и его чувствами).4) черты лирического героя.5) основные особенности поэтического языка.а) тропы и фигуры (сравнение, эпитет, метафора, метонимия, олицетворение, символ, гипербола, инверсия).б) языковой поуровневый анализ*поэтическая фонетика (ассонанс, .)*поэтическая лексика (синонимы, антонимы, архаизмы, неологизмы).*использование явлений морфологии и синтаксиса.6) ритм. стихотворный размер. рифма.7) мое восприятие произведения.
1. Що було найголовнішим для Джонатана?
б) польоти
2. Як батьки реагували на заняття сина?
а) сердилися
3. Якої гранічної для чайки швидкості добився Джонатан?
б) 214 миль на годину
4. Що, за Джонатана, скорочує життя чайок?
а) злість б) страх в) нудьга - все вірно
5. Позначте ознаки притчі, які наявні в творі «Чайка Джонатан Лівінгстон»:
а) алегоричність образів в) повчальність
6. Скільки спроб зробив Джонатан, щоб здолати підйом 1000 футів на великій швидкості?
б) 10
7. «Усе, що мені треба – це…» Про які крила мріє Джонатан?
а) сокола
8. Які знання здобув Джонатан, коли Зграя вигнала його?
в) мандрувати із сильним вітром
9. Що, за думкою Чіанга, повинен дізнатися Джонатан?
в) що таке любов
10. Хто був найкращим учнем Джонатана?
б) Флетчер
11. Як чайки називали Джонатана?
а) вигнанцем
12. Що символізує образ Джонатана Лівінгстона?
б) безмежні можливості того, хто вміє мріяти
Объяснение:
Військовий хірург розповідає своєму другові про те, як він рятував людей на війні, що бачив. Найважливіше, вважає він, це воля людини до життя.
...Боєць зупинився тільки тоді, коли з його пораненої руки випав автомат. Він готовий був роздирати фашистів хоч би зубами, але руки зовсім не чув. З надзвичайним напруженням вийшов він з небезпечної зони, виповз із неї і тільки тоді впав. Втратив багато крові й зовсім знесилився.
Коли його знайшли санітари, крові в ньому майже зовсім не було. Спочатку прийняли бійця за мертвого, але він в:
— Живу.
...Хірург стомився. Він не спав багато ночей разом зі своїми медсестрами. Двох з них вже винесли непритомними, а бійці все прибували.
Перед лікарем лежав Кармалюк, а біля нього лежала розпухла, охоплена гангреною рука.
— Ріжте! — рішуче вимагав боєць.
Та це його не врятувало — гангрена охопила плече, підбиралася до шиї, пульсу майже не було. Лікар бачив, що залишилося всього кілька хвилин, але підбадьорив Кармалюка, пообіцявши, що він буде жити. Однак перев’язки не призначив. Після обходу лікар присів у своєму кабінеті. Раптом почувся стукіт і на порозі з’явився Кармалюк. Він вимагав перев’язки... Боєць хотів жити заради помсти ворогам.
"Хірург працював з надзвичайним натхненням і любов’ю. Школи ще не хотілося йому так палко врятувати життя людини, як нараз. Іван лежав перед ним у глибокій нестямі, але його воля до життя передалася лікареві і сповнила його вщерть. Він забув свою втому, свої безсонні ночі і працював, як після живодайного сну і свіжої ванни, працював легко й радісно..."
Коли Кармалюка виносили з операційної на койку, йому аплодувала вся палата. Людям передалася його воля до життя.