На уроці учителька
каже до Онися:
- Куди, дурню, ти дивишся?
На дошку дивися!
Слухай, що я розказую,
Бо не будеш знати,
То батьків твоїх до школи
Будем викликати!
Викликали, і сварилась,
і плакала мати -
Доки буду через
Тебе я сором терпіти?
Дочекалася й вчителька
Лихої напасти -
Припадає їй череду
із Ониськом пасти,
А він радий, підскакує,
Дручечком махає,
та во вчительки своєї
Сердито гукає -
Не дивіться ви в ту книжку,
Слідкуйте за стадом,
Он Ряба уже додому
Тікає городом,
Всі буряки випополола
У баби Улити,
Буде баба позивати,
Будете платити!
та чого ж ви стовпом слали,
Завертайте Лису!
За Квасолею дивітьсяч,
Бо втече до лісу!
Це в школі на уроці -
Сісти, ручки скласти,
Не навчили в інституті
Вас череду пасти!
Світлана Бортнюк
Дивний школяр
Двох онуків дід старий
Посадив на руки
Та й розказує казки,
Слухають онуки.
Раптом менший запитав:
— А скажіть, дідусю,
Ви ходили в перший клас?
— Та ходив, Павлусю.
— От був номер! — малюки
Сміхом залилися,
— Як до школи ви прийшли
З бородою й лисі.
ГУСЯЧЕ ПЕРО
Діда Ялисея
Запитав хлопчак:
— Поясніть, будь ласка,
Чом це воно так?
Бачив я в музеї
Пушкіна портрет:
Білою пір’їною
Пише щось поет.
Через це я й думаю:
А чому ж тепер
У поетів гусячих
Не буває пер?
— Пір’я всім
не вистачить, —
Мовив Ялисей, —
Бо тепер писателів
Більше, ніж гусей.
НАЙВИЩА НАГОРОДА
В школі хлопчик ясноокий
Ручку підійма:
— Чом в Шевченка
у Тараса
Орденів нема?
Вчитель мовив:
— Як поета
Полюбив народ,
То йому уже не треба
Інших нагород.
НАМОРДНИК
Третій рік в селі будують
Школу невелику.
Там не стільки того діла,
Скільки мату й крику.
Бігли мимо школярчата.
— А скажіть, будь ласка, —
Запитали виконроба, —
Навіщо вам каска?
— Щоб не грюкнуло по лобі
Цеглою твердою.
— А навіщо вам ремінчик –
Той, під бородою?
— Це щоб каска не спадала. –
Діти засміялись:
— А ми думали для того,
Щоб не матюкались...
ВЛАСНИЙ ДОСВІД
Вихваляється у сквері
Чадом своїм тато:
— Ще й п’яти немає років,
А почав читати!
— Юринда, —
промовив дядько,
Схожий на барило. –
Забивають баки змалку,
То й росте дурило.
Що ви крутите носами?
Раз кажу, то знаю.
Я з п’яти писать навчився,
З чотирьох читаю.
Объяснение:
На уроці учителька
каже до Онися:
- Куди, дурню, ти дивишся?
На дошку дивися!
Слухай, що я розказую,
Бо не будеш знати,
То батьків твоїх до школи
Будем викликати!
Викликали, і сварилась,
і плакала мати -
Доки буду через
Тебе я сором терпіти?
Дочекалася й вчителька
Лихої напасти -
Припадає їй череду
із Ониськом пасти,
А він радий, підскакує,
Дручечком махає,
та во вчительки своєї
Сердито гукає -
Не дивіться ви в ту книжку,
Слідкуйте за стадом,
Он Ряба уже додому
Тікає городом,
Всі буряки випополола
У баби Улити,
Буде баба позивати,
Будете платити!
та чого ж ви стовпом слали,
Завертайте Лису!
За Квасолею дивітьсяч,
Бо втече до лісу!
Це в школі на уроці -
Сісти, ручки скласти,
Не навчили в інституті
Вас череду пасти!
Світлана Бортнюк
Дивний школяр
Двох онуків дід старий
Посадив на руки
Та й розказує казки,
Слухають онуки.
Раптом менший запитав:
— А скажіть, дідусю,
Ви ходили в перший клас?
— Та ходив, Павлусю.
— От був номер! — малюки
Сміхом залилися,
— Як до школи ви прийшли
З бородою й лисі.
ГУСЯЧЕ ПЕРО
Діда Ялисея
Запитав хлопчак:
— Поясніть, будь ласка,
Чом це воно так?
Бачив я в музеї
Пушкіна портрет:
Білою пір’їною
Пише щось поет.
Через це я й думаю:
А чому ж тепер
У поетів гусячих
Не буває пер?
— Пір’я всім
не вистачить, —
Мовив Ялисей, —
Бо тепер писателів
Більше, ніж гусей.
НАЙВИЩА НАГОРОДА
В школі хлопчик ясноокий
Ручку підійма:
— Чом в Шевченка
у Тараса
Орденів нема?
Вчитель мовив:
— Як поета
Полюбив народ,
То йому уже не треба
Інших нагород.
НАМОРДНИК
Третій рік в селі будують
Школу невелику.
Там не стільки того діла,
Скільки мату й крику.
Бігли мимо школярчата.
— А скажіть, будь ласка, —
Запитали виконроба, —
Навіщо вам каска?
— Щоб не грюкнуло по лобі
Цеглою твердою.
— А навіщо вам ремінчик –
Той, під бородою?
— Це щоб каска не спадала. –
Діти засміялись:
— А ми думали для того,
Щоб не матюкались...
ВЛАСНИЙ ДОСВІД
Вихваляється у сквері
Чадом своїм тато:
— Ще й п’яти немає років,
А почав читати!
— Юринда, —
промовив дядько,
Схожий на барило. –
Забивають баки змалку,
То й росте дурило.
Що ви крутите носами?
Раз кажу, то знаю.
Я з п’яти писать навчився,
З чотирьох читаю.
Объяснение:
На уроці учителька
каже до Онися:
- Куди, дурню, ти дивишся?
На дошку дивися!
Слухай, що я розказую,
Бо не будеш знати,
То батьків твоїх до школи
Будем викликати!
Викликали, і сварилась,
і плакала мати -
Доки буду через
Тебе я сором терпіти?
Дочекалася й вчителька
Лихої напасти -
Припадає їй череду
із Ониськом пасти,
А він радий, підскакує,
Дручечком махає,
та во вчительки своєї
Сердито гукає -
Не дивіться ви в ту книжку,
Слідкуйте за стадом,
Он Ряба уже додому
Тікає городом,
Всі буряки випополола
У баби Улити,
Буде баба позивати,
Будете платити!
та чого ж ви стовпом слали,
Завертайте Лису!
За Квасолею дивітьсяч,
Бо втече до лісу!
Це в школі на уроці -
Сісти, ручки скласти,
Не навчили в інституті
Вас череду пасти!
Світлана Бортнюк
Дивний школяр
Двох онуків дід старий
Посадив на руки
Та й розказує казки,
Слухають онуки.
Раптом менший запитав:
— А скажіть, дідусю,
Ви ходили в перший клас?
— Та ходив, Павлусю.
— От був номер! — малюки
Сміхом залилися,
— Як до школи ви прийшли
З бородою й лисі.
ГУСЯЧЕ ПЕРО
Діда Ялисея
Запитав хлопчак:
— Поясніть, будь ласка,
Чом це воно так?
Бачив я в музеї
Пушкіна портрет:
Білою пір’їною
Пише щось поет.
Через це я й думаю:
А чому ж тепер
У поетів гусячих
Не буває пер?
— Пір’я всім
не вистачить, —
Мовив Ялисей, —
Бо тепер писателів
Більше, ніж гусей.
НАЙВИЩА НАГОРОДА
В школі хлопчик ясноокий
Ручку підійма:
— Чом в Шевченка
у Тараса
Орденів нема?
Вчитель мовив:
— Як поета
Полюбив народ,
То йому уже не треба
Інших нагород.
НАМОРДНИК
Третій рік в селі будують
Школу невелику.
Там не стільки того діла,
Скільки мату й крику.
Бігли мимо школярчата.
— А скажіть, будь ласка, —
Запитали виконроба, —
Навіщо вам каска?
— Щоб не грюкнуло по лобі
Цеглою твердою.
— А навіщо вам ремінчик –
Той, під бородою?
— Це щоб каска не спадала. –
Діти засміялись:
— А ми думали для того,
Щоб не матюкались...
ВЛАСНИЙ ДОСВІД
Вихваляється у сквері
Чадом своїм тато:
— Ще й п’яти немає років,
А почав читати!
— Юринда, —
промовив дядько,
Схожий на барило. –
Забивають баки змалку,
То й росте дурило.
Що ви крутите носами?
Раз кажу, то знаю.
Я з п’яти писать навчився,
З чотирьох читаю.
Объяснение: