Повість-казка Марини Павленко «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських» — це твір про дитячу фантазію й дружбу, про дорослі проблеми і віру в диво, про сучасність і далеке минуле. Софійка — звичайна школярка, яку, як і інших, змушують допомагати батькам, доглядати молодших братиків або сестричок. Як і кожна дівчинка, Софійка довго підбирає одяг, щоб привернути увагу хлопця. Вона щирий друг, готовий прийти на до ризикуючи власним життя, дещо авантюристична, щира, відверта, співчуває чужому горю, смілива, відповідальна, розумна. Дівчинку Софійку зовсім замучили нічні жахіття, що відбуваються у квартирі знизу. Хазяї цієї квартири поїхали, а за кімнатними квітами доглядає сусідка бабця Валя. Дівчинку трішки лякає і сама бабця, і її чорнющий кіт Фантик, та найбільше її бентежать крики й тупіт, що в ніч на повний місяць чи грозу чуються з пустої квартири внизу. Ще Софійка страшенно переживає через те, що однокласник Вадим Кулаківський майже не звертає на неї уваги. Дівчинку бентежить новина, що рід Кулаківських протягом багатьох поколінь переслідує якесь прокляття. Понад усе Софійці хочеться до родині, щоб Вадик жив у нормальнім сім’ї, не страждав, бо батьки далеко, а стара бабуся не може впоратися з вибриками онука-підлітка. Правда, самому Вадику його життя подобається, адже він робить усе, що заманеться: почав палити цигарки, водиться з якимись непевними людьми, краде й перепродує крадене. Щоб вирятувати однокласника з життєвих негараздів, Софійка відважилася подолати час. Дізнавшись, що стара шафа – це портал, через який можна повернутися в минуле і змінити щось на краще, дівчинка не побоялася використати таку можливість. Дивним чином Софійка завади опиняється у вирі подій. Вона загубила чудові корали, і це завадило тітоньці Оксані вийти заміж за чоловіка, який мав сім’ю і двох дітей, але приховував це. Софійка втрутилася в минуле, врятувала Катрю Кулаківську, її нареченого Семена та його батьків від страшної смерті, а себе привидів загиблих у пустій квартирі.
Звичайно, твір наповнений казковими пригодами, мандрами в часі, але, як і в кожній казці, у творі Марини Павленко багато реального. Усе це робить його цікавим не тільки для дітей, а й для дорослих, які, прочитавши «Русалоньку…», зможуть згадати своє дитинство і краще зрозуміти власних дітей-підлітків.
ответ
Объяснение:
1.важное место принадлежит особо интонированному юмору.
Ирония автора заключается даже в самом названии
рассказа "Аристократка",
поскольку поведение героини на самом деле расходится с подлинным
понятием об аристократизме.
Для героя признаки аристократизма - это шляпка,
чулочки фильдекосовые, мопсик, зуб золотой.
Между тем, наделенная всем этим, его подруга демонстрирует отнюдь не аристократические манеры.
2. Первая ипостась рассказчика-посредник.
Это лицо, совершенно нейтральное по отношению к
действию рассказа, а также к его персонажам.
Именно в этой роли его роль как посредника между автором и
читателем наиболее важна.
Рассказчик просто пересказывает некую историю,
сценку, разговор, свидетелем которой он стал.
Ярчайший пример-"Аристократка".
3.Факты, которые автор описывает, встречаются в жизни
(В "Бане"высмеиваются порядки в городском коммунальном хозяйстве, пренебрежительное отношение к простому человеку)
4,Речь героев.
Для создания комического эффекта Зощенко использует в своих
рассказах специальные языковые средства.
Рассказ идет от лица героя на его специфически "неправильном"
языке. Это сочетание просторечия и бюрократически-идеологических
штампов эпохи.
Речь персонажей рассказов изобилует фразеологизмами,
сниженной лексикой, канцеляризмами,
нелепым косноязычием, неправильным словоупотреблением.
В лексике героев большое количество вводных слов,
они употребляют несложные предложения.
Чего стоит только выражение "аристократка мне и не баба вовсе,
а гладкое место"!
Про то, как главный герой "выгуливал" даму, он сам говорит так:
"Приму ее под руку и волочусь, что щука".
Даму он называет "этакая фря", себя сравнивает с "буржуем нерезаным".
По мере развития действия рассказа герой уже не стесняется
в выражениях-велит даме положить пирожное " к чертовой матери",
а хозяин, по словам Григория Ивановича, "перед рожей кулаками крутит".
Дама же напыщенно говорит иноязычными словами, типа: мерси, нот…
Но совсем не как воспитанный и культурный человек,
принадлежащий к аристократии, она говорит в финале рассказа
Григорию Ивановичу: "Довольно свинство с вашей стороны.
Которые без денег-не ездют с дамами".
5.Сатирические новеллы М. Зощенко строятся не на
неожиданных поворотах фабулы, а на раскрытии непредвиденных
сторон характера героев.
6.сюжет разворачивается от меньшего к большему,
от детали к целому картины.
Даже когда за деталями мы не видим целого, мы догадываемся,
что на самом деле проблема гораздо глобальнее и
серьезнее, чем изображено.
7,Круг действующих лиц максимально сужено, темп развития
сюжета замедлен, но после кульминации события развертываются
лавинообразно,
вовлекая в свою орбиту все больше действующих лиц.
Как правило, в первой половине рассказа представлены один-два,
очень много - три персонажа.
И только когда развитие сюжета проходит высшую точку,
когда возникает необходимость типизировать изображаемое явление,
сделать его сатирически подчеркнутым, появляется
группа людей, иногда толпа (Аристократка).
Повість-казка Марини Павленко «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських» — це твір про дитячу фантазію й дружбу, про дорослі проблеми і віру в диво, про сучасність і далеке минуле. Софійка — звичайна школярка, яку, як і інших, змушують допомагати батькам, доглядати молодших братиків або сестричок. Як і кожна дівчинка, Софійка довго підбирає одяг, щоб привернути увагу хлопця. Вона щирий друг, готовий прийти на до ризикуючи власним життя, дещо авантюристична, щира, відверта, співчуває чужому горю, смілива, відповідальна, розумна. Дівчинку Софійку зовсім замучили нічні жахіття, що відбуваються у квартирі знизу. Хазяї цієї квартири поїхали, а за кімнатними квітами доглядає сусідка бабця Валя. Дівчинку трішки лякає і сама бабця, і її чорнющий кіт Фантик, та найбільше її бентежать крики й тупіт, що в ніч на повний місяць чи грозу чуються з пустої квартири внизу. Ще Софійка страшенно переживає через те, що однокласник Вадим Кулаківський майже не звертає на неї уваги. Дівчинку бентежить новина, що рід Кулаківських протягом багатьох поколінь переслідує якесь прокляття. Понад усе Софійці хочеться до родині, щоб Вадик жив у нормальнім сім’ї, не страждав, бо батьки далеко, а стара бабуся не може впоратися з вибриками онука-підлітка. Правда, самому Вадику його життя подобається, адже він робить усе, що заманеться: почав палити цигарки, водиться з якимись непевними людьми, краде й перепродує крадене. Щоб вирятувати однокласника з життєвих негараздів, Софійка відважилася подолати час. Дізнавшись, що стара шафа – це портал, через який можна повернутися в минуле і змінити щось на краще, дівчинка не побоялася використати таку можливість. Дивним чином Софійка завади опиняється у вирі подій. Вона загубила чудові корали, і це завадило тітоньці Оксані вийти заміж за чоловіка, який мав сім’ю і двох дітей, але приховував це. Софійка втрутилася в минуле, врятувала Катрю Кулаківську, її нареченого Семена та його батьків від страшної смерті, а себе привидів загиблих у пустій квартирі.
Звичайно, твір наповнений казковими пригодами, мандрами в часі, але, як і в кожній казці, у творі Марини Павленко багато реального. Усе це робить його цікавим не тільки для дітей, а й для дорослих, які, прочитавши «Русалоньку…», зможуть згадати своє дитинство і краще зрозуміти власних дітей-підлітків.