в рассказе а.и. «чудесный доктор» действие происходит перед рождеством. на это указывают несколько деталей. во-первых, это зима. под ногами скрипит снег. мерцалов, сидя на лавочке в парке, смотрит на заснеженные деревья и думает о самоубийстве. во-вторых, гриша с володей рассматривают в окнах домов наряженные елки. это говорит о том, что новый год еще не наступил. в-третьих, когда мерцалов встречает чудесного доктора, профессор пирогов говорит, что он купил несколько подарков знакомым . поэтому чудо, которое происходит в семье мерцаловых, — это рождественское чудо.
в рождество случается много странного, необычного, чудесного. мы уже читали произведения, в которых действие происходит в рождество. это и чудесные приключения кузнеца вакулы из рассказа н.в. гоголя «ночь перед рождеством». это и печальный рассказ ф.м. достоевского «мальчик у христа на елке», в котором маленький мальчик замерзает, потому что он никому не нужен, кроме христа. но во всех этих рассказах происходит чудо. такое чудо произошло и в семье мерцаловых.
это была бедная семья. у них не было денег на дрова, чтобы согреть свою комнату. они голодали. одна девочка у них уже умерла, вторая сильно болела. однажды, когда все уже перестали надеяться на лучшую жизнь, мерцалов встречает в парке одного пожилого человека. он рассказывает ему свою , и старик тут же отправляется к ним домой. оказывается, он был врачом.
доктор выписал маленькой машутке лекарство, дал деньги на лекарство, дрова и еду. он посоветовал, к какому врачу потом лучше обратиться. чудесный доктор мерцаловых даже не сказал, как его зовут. ему это было не надо. мне кажется, что он хотел, чтобы о нем помнили как о человеке, совершившем доброе дело. ведь не важно, как зовут человека, бескорыстно протянувшего тебе руку . но для мерцалова важно было знать своего спасителя. им оказался известный хирург н.и. пирогов.
профессор пирогов сумел вылечить душу старшего мерцалова, он подарил ему надежду на будущее. для профессора это обычное дело, а для мерцалова — спасение всей его семьи. я думаю, что рождественское чудо получилось. но такое чудо не должно быть только в рождество. нельзя быть добрым только несколько дней в году. чудо сострадания, человеку должно стать «обыкновенным чудом» для каждого совестливого человека. главное — никогда не падать духом. при первой же возможиости нужно протянуть руку тому, кому сейчас хуже, чем вам.
Одна з найвідоміших комедій Мольєра — комедія «Міщанин-шляхтич». Її герой — такий собі пан Журден, який нажив немало грошей, але був не аристократичного роду. Йому дуже хотілося стати одним із представників вищого світу. Це бажання настільки заволоділо думками пана Журдена і всім його єством, що в очах людей навколо герой став виглядати часом кумедно, часом наївно, а часом виставляв себе справжнім дурнем.
Щоб хоч якось зрівнятися з дворянами, пан Журден винайняв для себе вчителів фехтування, танців і музики. Вчителі швидко зрозуміли недолугість свого наймача і почали цим користуватися. Розмовляючи між собою, вони визнавали, що хоча пан Журден і вдавав із себе галантного шляхтича, але сам абсолютно нічого не тямив у мистецтві та інших науках. Проте він добре платив, а це для них було найголовнішим.
Більшість людей повністю влаштовувало, що пан Журден був «темною» людиною і аплодував кожній нісенітниці, а за його гроші вони були готові прощати пану Журдену будь-яку дурість. Наприклад, вчитель музики наголошував на тому, що пан Журден х серед вельможного товариства: «він нам плататиме за інших, а вони нас вихвалятимуть за нього».
Не дивно, то такі недолугі багатії, як міщанин Журден, що прагнули будь-якою ціною зрівнятися з шляхтичами, були найлегшою наживою для шахраїв. Тому світському пройдисвіту графу Доранту, який видавав себе за друга пана Журдена, дуже легко було грати на почуттях міщанина, на його захопленні маркізою Доріменою, у яку і сам був закоханий. Граф видурював у пана Журдена гроші і подарунки, які потім дарував маркізі від свого імені.
За законами жанру, у п’єси «Міщанин-шляхтич» щасливий фінал. Вона закінчилася весіллям дочки пана Журдена та її нареченого, а також весіллям маркізи та графа. Турки, які танцювали на весіллі, жартівливо били пана Журдена шаблями і разом з муфтієм промовляли: «Бийте, бийте, не жалійте!», а потім били міщанина ще і ціпками, а муфтій промовляв: «Не стидатись, не кричати, — коли хочеш паном стати».
Отже, Мольєр не тільки висміяв прагнення героя своєї п’єси, а й фізично покарав недолугого Журдена. Коментуючи свій твір, одного разу оптиміст Мольєр висловив такий афоризм: «Що б не говорили, є в людині щось незвичайне – таке, що ніякі вчені не можуть пояснити». І з цією надзвичайно мудрою думкою неможливо не погодитись.
ответ:
в рассказе а.и. «чудесный доктор» действие происходит перед рождеством. на это указывают несколько деталей. во-первых, это зима. под ногами скрипит снег. мерцалов, сидя на лавочке в парке, смотрит на заснеженные деревья и думает о самоубийстве. во-вторых, гриша с володей рассматривают в окнах домов наряженные елки. это говорит о том, что новый год еще не наступил. в-третьих, когда мерцалов встречает чудесного доктора, профессор пирогов говорит, что он купил несколько подарков знакомым . поэтому чудо, которое происходит в семье мерцаловых, — это рождественское чудо.
в рождество случается много странного, необычного, чудесного. мы уже читали произведения, в которых действие происходит в рождество. это и чудесные приключения кузнеца вакулы из рассказа н.в. гоголя «ночь перед рождеством». это и печальный рассказ ф.м. достоевского «мальчик у христа на елке», в котором маленький мальчик замерзает, потому что он никому не нужен, кроме христа. но во всех этих рассказах происходит чудо. такое чудо произошло и в семье мерцаловых.
это была бедная семья. у них не было денег на дрова, чтобы согреть свою комнату. они голодали. одна девочка у них уже умерла, вторая сильно болела. однажды, когда все уже перестали надеяться на лучшую жизнь, мерцалов встречает в парке одного пожилого человека. он рассказывает ему свою , и старик тут же отправляется к ним домой. оказывается, он был врачом.
доктор выписал маленькой машутке лекарство, дал деньги на лекарство, дрова и еду. он посоветовал, к какому врачу потом лучше обратиться. чудесный доктор мерцаловых даже не сказал, как его зовут. ему это было не надо. мне кажется, что он хотел, чтобы о нем помнили как о человеке, совершившем доброе дело. ведь не важно, как зовут человека, бескорыстно протянувшего тебе руку . но для мерцалова важно было знать своего спасителя. им оказался известный хирург н.и. пирогов.
профессор пирогов сумел вылечить душу старшего мерцалова, он подарил ему надежду на будущее. для профессора это обычное дело, а для мерцалова — спасение всей его семьи. я думаю, что рождественское чудо получилось. но такое чудо не должно быть только в рождество. нельзя быть добрым только несколько дней в году. чудо сострадания, человеку должно стать «обыкновенным чудом» для каждого совестливого человека. главное — никогда не падать духом. при первой же возможиости нужно протянуть руку тому, кому сейчас хуже, чем вам.
объяснение:
Одна з найвідоміших комедій Мольєра — комедія «Міщанин-шляхтич». Її герой — такий собі пан Журден, який нажив немало грошей, але був не аристократичного роду. Йому дуже хотілося стати одним із представників вищого світу. Це бажання настільки заволоділо думками пана Журдена і всім його єством, що в очах людей навколо герой став виглядати часом кумедно, часом наївно, а часом виставляв себе справжнім дурнем.
Щоб хоч якось зрівнятися з дворянами, пан Журден винайняв для себе вчителів фехтування, танців і музики. Вчителі швидко зрозуміли недолугість свого наймача і почали цим користуватися. Розмовляючи між собою, вони визнавали, що хоча пан Журден і вдавав із себе галантного шляхтича, але сам абсолютно нічого не тямив у мистецтві та інших науках. Проте він добре платив, а це для них було найголовнішим.
Більшість людей повністю влаштовувало, що пан Журден був «темною» людиною і аплодував кожній нісенітниці, а за його гроші вони були готові прощати пану Журдену будь-яку дурість. Наприклад, вчитель музики наголошував на тому, що пан Журден х серед вельможного товариства: «він нам плататиме за інших, а вони нас вихвалятимуть за нього».
Не дивно, то такі недолугі багатії, як міщанин Журден, що прагнули будь-якою ціною зрівнятися з шляхтичами, були найлегшою наживою для шахраїв. Тому світському пройдисвіту графу Доранту, який видавав себе за друга пана Журдена, дуже легко було грати на почуттях міщанина, на його захопленні маркізою Доріменою, у яку і сам був закоханий. Граф видурював у пана Журдена гроші і подарунки, які потім дарував маркізі від свого імені.
За законами жанру, у п’єси «Міщанин-шляхтич» щасливий фінал. Вона закінчилася весіллям дочки пана Журдена та її нареченого, а також весіллям маркізи та графа. Турки, які танцювали на весіллі, жартівливо били пана Журдена шаблями і разом з муфтієм промовляли: «Бийте, бийте, не жалійте!», а потім били міщанина ще і ціпками, а муфтій промовляв: «Не стидатись, не кричати, — коли хочеш паном стати».
Отже, Мольєр не тільки висміяв прагнення героя своєї п’єси, а й фізично покарав недолугого Журдена. Коментуючи свій твір, одного разу оптиміст Мольєр висловив такий афоризм: «Що б не говорили, є в людині щось незвичайне – таке, що ніякі вчені не можуть пояснити». І з цією надзвичайно мудрою думкою неможливо не погодитись.
Объяснение: