Это конечно не вопрос про школу, но всё же.как называется лего мультик про роботов, где они залазят под землю и сражаются со злыми насекомыми? (я просто забыл) ​p.s. я пытался найти.

Думаю, потому что вопрос о сохранности природы стал актуален именно тогда, когда ее ресурсы стали не то, чтобы просто активно, я бы сказал(-а), беспечно истощать, а атмосферу загрязнять. Конечно, и раньше люди использовали природу, но в конце 20 века  истощение стало масштабнее, теперь то, что до этого периода могли  позволить немногие, стало нормой и основной потребностью человека. Иными словами, когда спрос был невелик, тема не так затрагивалась, т.к. нарушения в сохранности природы были не так критичны. Что касается  решения этой проблемы, то людям  нужно научиться контролировать свои потребности и нести ответственность за причинение вреда сохранности природы, иными словами должны наказываться. (как-то так)

Тлумачний словник говорить нам, що "Поезія — художньо-образна словесна творчість, це твори, написані віршами". Ось таке сухе, безбарвне пояснення. Та чи пояснює воно суть явища? Напевне, що - ні. Адже поезія, це, перш за все ( хоч як не банально це звучить)- музика душі. Це жива, непідробна емоція, що зачіпає в душі найпотаємніші струни, змушує людскі душі звучати в унісон. Лише пезія передасть смуток і відчай, біль і радість, все те для чого недостатньо простих слів.
    Нажаль, в сучасному, прагматичному світі лишаєтся так мало місця для поезії. Саме тому, люди, закохані в поетичне слово об'єднуются в клуби люителів поезії. Існує такий клуб і при вільшанській бібліотеці. Третій рік ( від самого заснування) керує клубом любителів поезії та поетів-початківців Слатіна Олена Михайлівна.Пенсіонерка, культпросвітпрацівник в минулому і на заслуженому відпочинку не покладає рук- пише вірші, приймає участь у художній самодіяльності, являєтся позаштатним кореспондентом "Вістей Дергачівщини", гуртує наколо себе таких же не байдужих людей. Різні люди зібралися в клубі- і пенсіонери і школярі і учителі і робітники. Та всіх їх об'єднує любов до поетичного слова.
    Серед учасників клубу є і такі, що вже мають в своєму доробку видані книги, так наприклад Людмила Федорівна Кійко, що вже видала свою першу книгу для дітей "Золотий онучок". А також є й самвидавчі книги- "Ранкова кава та шум дощу" Сашка мовчана та "Під знаком Діви" Олени Слатіної.
     Можна ще згадати Олексія Гичку, Грицай Яну, Олену Чорнобай, Анну Мовчан, Надію Федьо,Чепку Альону та інших. І хоч вірші дуже різні за рівнем і, подекуди, ще далекі до досконалості, та є в них головне- справжні, непідробні емоції, жива музика душі. Пропоную читачам ознайомитись з творчість клубчан: