Журавлі, яких людина шукає все життя. (За твором Я.Кавабата "Тисяча журавлів")
Кавабата створює конфлікти, ясність яких неочевидна, і ситуації, в яких цінний погляд, а не підсумок – і в цьому його чарівність. Повість (або роман) «Тисяча журавель " - це щось на зразок етюду, що вийшов за межі полотна. Дію твору легко викласти в кількох абзацах, але автор виявляє багатобарвне людське життя в деталях побуту, оборотах мови, панорамах природи і рухах дівчат, що проводять чайну церемонію.
Ми гаємо за життям молодого японця Кікудзі Митани. Він досить забезпечений і має великий будинок з павільйоном для чайної церемонією. Він виявляється залученим в дивні відносини з різними жінками, серед яких як дівчата, так і жінки, зокрема, одна з коханок його померлого батька.
Мистецтво чайної церемонії в Японії являє собою метод пошуку сенсу в житті. Порцелянові піали і кухлик для японської чайної церемонії підпорядковані єдиному змістом і несуть в собі філософські погляди на життя. Чайна церемонія це буддистська філософія в своєму істинному прояві, яка налічує тисячі років.
"Чашка від пана Оота перейшла до його вдови, від неї – до батька Кікудзі, а від батька – до Тикако. З цих чотирьох людей двоє – чоловіки – вже померли, а двоє – жінки – присутні зараз на чайній церемонії. Хіба цього не досить, щоб назвати долю чашки незвичайною?"
"Напевно, ранковий туман омив зелені дерева. Напевно, потім він увійшов в його голову і теж все промив там дочиста. В голові не залишилося жодної думки".
"Тисяча журавлів" - роман, присвячений конфлікту душі. Кікудзі Мітані намагається прояснювати для себе ту ситуацію, в якій він опинився. Він оточений людьми і не може зрозуміти, в яких відносинах він знаходиться або повинен перебувати з ними. Ці відносини швидкоплинні і в той же час міцні. Сама назва "Тисяча журавлів" - це, здавалося б, всього лише малюнок, вишитий на дорожній хустці однієї з дівчат. В той же час коли Кікудзі бачить його, він навіть не здогадується, що його володарка пізніше стане його дружиною.
На подібному зв'язку подій побудована вся книга. "Тисяча журавлів" - це фігура умовчання перед обличчям метушливої сучасності, але таке умовчання може сказати дуже багато. Як говорив К'єркегор: «Мовчання – це чари демона, і чим більше замовчують про щось, тим жахливіше стає демон; проте мовчання є також взаєморозуміння божества з одиничним індивідом».
В 1831 году вышли из печати «Повести Белкина». Так А. С. Пушкин назвал свой новый сборник, написанный в Болдинскую осень 1830 года. Это были первые реалистические повести. Пушкин изобразил в них быт русских чиновников низшего разряда, ремесленников и провинциальных помещиков. Судьбы их ничем не примечательны. Но автор заставляет читателя увлечься историями его героев, волноваться, огорчаться вместе с ними, сочувствовать им. Повесть «Станционный смотритель» — это история одной человеческой жизни, в которую вторглись и которую безжалостно растоптали. Герой повести, Самсон Вырин, — «сущий мученик четырнадцатого класса, огражденный своим чином токмо от побоев, и то не всегда». Должность станционного смотрителя — «настоящая каторга», как пишет Пушкин. Днем и ночью, в дождь и крещенский мороз он должен бегать по дворам, чтобы найти лошадь проезжающим. Терпеть крики и толчки раздраженных постояльцев — тоже часть его службы. При этом станционные смотрители, как замечает автор, «люди смирные, от природы услужливые, склонные к общению и не слишком сребролюбивые». Доверчивость, простота, добродушие Самсона Вырина обернулись для него бедой. Проезжающий офицер Минский увез обманом его дочь Дуню, которая была единственной радостью в жизни Самсона. Горе потрясло старика, но не сломило, и он отправился в столицу за своей Дуней. Он отыскал своего обидчика, «сердце старика закипело». Но протест вылился в мольбу, в жалкую и смотрителя просто вытолкали из дома. Он уехал на свою почтовую станцию, с горя запил и вскоре умер. Вечное смирение и униженное положение чиновника четырнадцатого класса превратили Самсона Вырина в покорную ударам судьбы жертву, не на активный протест. Как чиновник низшего класса, он не защищен от посягательств на его жизнь со стороны тех, кто стоит выше по служебной лестнице. А сам он уже не может постоять за себя, приученный к смирению и повиновению. И автор, и рассказчик в повести сочувствуют Самсону Вырину. Пушкин не говорит о неравенстве, о несправедливости, но читатель не может не думать об этом, не чувствовать трагедии личности, лишенной достоинства и права на счастье.
Журавлі, яких людина шукає все життя. (За твором Я.Кавабата "Тисяча журавлів")
Кавабата створює конфлікти, ясність яких неочевидна, і ситуації, в яких цінний погляд, а не підсумок – і в цьому його чарівність. Повість (або роман) «Тисяча журавель " - це щось на зразок етюду, що вийшов за межі полотна. Дію твору легко викласти в кількох абзацах, але автор виявляє багатобарвне людське життя в деталях побуту, оборотах мови, панорамах природи і рухах дівчат, що проводять чайну церемонію.
Ми гаємо за життям молодого японця Кікудзі Митани. Він досить забезпечений і має великий будинок з павільйоном для чайної церемонією. Він виявляється залученим в дивні відносини з різними жінками, серед яких як дівчата, так і жінки, зокрема, одна з коханок його померлого батька.
Мистецтво чайної церемонії в Японії являє собою метод пошуку сенсу в житті. Порцелянові піали і кухлик для японської чайної церемонії підпорядковані єдиному змістом і несуть в собі філософські погляди на життя. Чайна церемонія це буддистська філософія в своєму істинному прояві, яка налічує тисячі років.
"Чашка від пана Оота перейшла до його вдови, від неї – до батька Кікудзі, а від батька – до Тикако. З цих чотирьох людей двоє – чоловіки – вже померли, а двоє – жінки – присутні зараз на чайній церемонії. Хіба цього не досить, щоб назвати долю чашки незвичайною?"
"Напевно, ранковий туман омив зелені дерева. Напевно, потім він увійшов в його голову і теж все промив там дочиста. В голові не залишилося жодної думки".
"Тисяча журавлів" - роман, присвячений конфлікту душі. Кікудзі Мітані намагається прояснювати для себе ту ситуацію, в якій він опинився. Він оточений людьми і не може зрозуміти, в яких відносинах він знаходиться або повинен перебувати з ними. Ці відносини швидкоплинні і в той же час міцні. Сама назва "Тисяча журавлів" - це, здавалося б, всього лише малюнок, вишитий на дорожній хустці однієї з дівчат. В той же час коли Кікудзі бачить його, він навіть не здогадується, що його володарка пізніше стане його дружиною.
На подібному зв'язку подій побудована вся книга. "Тисяча журавлів" - це фігура умовчання перед обличчям метушливої сучасності, але таке умовчання може сказати дуже багато. Як говорив К'єркегор: «Мовчання – це чари демона, і чим більше замовчують про щось, тим жахливіше стає демон; проте мовчання є також взаєморозуміння божества з одиничним індивідом».