Ліс. Ніч. Люде. Убрання не має ознак нації й часу.
Група людей заблудилась у лісі. Вони не мають що їсти і розмірковують чи на почати їм харчуватись травою, щоб не вмерти з голоду. Вони втомлені і покалічені довгим і безплідним шуканням дороги.
Серед юрби є Він – молодий юнак, що закоханий в Дівчину. Дівчині шкода його, але вона на сприймає хлопця серйозно, бо Він дуже молодий, вразливий і не вміє постояти за себе, а днем раніше його навіть налякав борсук. Крім того, Дівчина має за нареченого Шевця, який пошив їй чудові міцні черевички, а Він не здібний ні до якої справи.
Самолюбство головного героя задівають слова Дівчини. Він говорить, що хоча він і слабкий, його душа летить в небо, немов орел, коли інші лежать на місці, немов камінь. Він заявляє, що піде шукати дорогу. Усі лише сміються, не вірячи його словам, але він таки йде. Хтось побіг за ним, щоб завернути назад, але безрезультатно: колюче гілля не пустило вперед.
Юрба обговорює чи справді Він пішов шукати чи лише заховався за сусіднім кущем і слухає їх розмову. Багато хто засуджує юнака, деякі кажуть, що розуміють його вчинок: адже те, як вони живуть зараз – нестерпно. Ті, хто раніше теж ходили шукати дорогу, критично ставляться до його вчинку: адже вони теж шукали, але нічого не знайшли. Однак обговоривши між собою свої спроби, вони приходять до висновку, що, можливо, Він щось таки знайде, бо вони по-суті відходили лише на кілька кроків.
Мне очень нравится древнегреческий миф о подвигах Геракла — самого популярного героя Греции.
Геракл был сыном Зевса и смертной женщины Алкмены. Всю жизнь его преследовала богиня Гера, жена Зевса: она была хранительницей брачных уз и поэтому возненавидела незаконнорожденного сына своего божественного супруга. Когда Геракл вырос, он выбрал путь служения богине мудрости Афине. В Дельфах оракул Аполлона устами жрицы Пифии предсказал герою, что он «обретёт великую славу и память в веках, если исполнит по повелению царя Эврисфея двенадцать великих подвигов». И Геракл решил исполнить волю богов.
Он убил немейского льва, уничтожил десятиглавое чудовище — лернейскую гидру, поймал и привел Эврисфею керинейскую лань, победил эриманфского вепря, выгнал «далеко за пределы Эллады» стимфальских птиц с острыми медными клювами, когтями и оперением. Геракл за один день очистил Авгиевы конюшни, укротил критского быка, увёл коней-людоедов у фракийского царя Диамеда и пригнал их в Микены, добыл пояс царицы амазонок Ипполиты и привёл Эврисфею стадо пурпурных коров трехголового великана Гериона. Последними подвигами Геракла стало добывание молодильных яблок Гесперид и укрощение пса Цербера, стража преисподней.
Так благодаря своей силе, ловкости, храбрости, смекалке, хитрости, а также поддержке богини Афины Геракл освободился от служения царю Эврисфею.
Подробнее - на -
Объяснение:
едо́вое побо́ище (нем. Schlacht auf dem Eise, лат. Prœlium glaciale — «Ледовая битва»), также битва на Чудском озере (нем. Schlacht auf dem Peipussee) — битва, произошедшая на льду Чудского озера в субботу 5 апреля по юлианскому календарю (12 апреля по пролептическому григорианскому календарю) 1242 года с участием новгородцев и владимирцев под предводительством Александра Невского, с одной стороны, и войсками Ливонского ордена — с другой.
Является одним из Дней воинской славы России — День победы русских воинов князя Александра Невского над немецкими рыцарями на Чудском озере (Ледовое побоище) (отмечается 5 (18) апреля).
Основні дійові особи:
Він — головний герой твору, Учитель;
Дівчина — дівчина, в яку закоханий Він;
Люде — юрба;
Швець — наречений Дівчини.
Перша картина
Ліс. Ніч. Люде. Убрання не має ознак нації й часу.
Група людей заблудилась у лісі. Вони не мають що їсти і розмірковують чи на почати їм харчуватись травою, щоб не вмерти з голоду. Вони втомлені і покалічені довгим і безплідним шуканням дороги.
Серед юрби є Він – молодий юнак, що закоханий в Дівчину. Дівчині шкода його, але вона на сприймає хлопця серйозно, бо Він дуже молодий, вразливий і не вміє постояти за себе, а днем раніше його навіть налякав борсук. Крім того, Дівчина має за нареченого Шевця, який пошив їй чудові міцні черевички, а Він не здібний ні до якої справи.
Самолюбство головного героя задівають слова Дівчини. Він говорить, що хоча він і слабкий, його душа летить в небо, немов орел, коли інші лежать на місці, немов камінь. Він заявляє, що піде шукати дорогу. Усі лише сміються, не вірячи його словам, але він таки йде. Хтось побіг за ним, щоб завернути назад, але безрезультатно: колюче гілля не пустило вперед.
Юрба обговорює чи справді Він пішов шукати чи лише заховався за сусіднім кущем і слухає їх розмову. Багато хто засуджує юнака, деякі кажуть, що розуміють його вчинок: адже те, як вони живуть зараз – нестерпно. Ті, хто раніше теж ходили шукати дорогу, критично ставляться до його вчинку: адже вони теж шукали, але нічого не знайшли. Однак обговоривши між собою свої спроби, вони приходять до висновку, що, можливо, Він щось таки знайде, бо вони по-суті відходили лише на кілька кроків.
Завіса.
Объяснение:
Мне очень нравится древнегреческий миф о подвигах Геракла — самого популярного героя Греции.
Геракл был сыном Зевса и смертной женщины Алкмены. Всю жизнь его преследовала богиня Гера, жена Зевса: она была хранительницей брачных уз и поэтому возненавидела незаконнорожденного сына своего божественного супруга. Когда Геракл вырос, он выбрал путь служения богине мудрости Афине. В Дельфах оракул Аполлона устами жрицы Пифии предсказал герою, что он «обретёт великую славу и память в веках, если исполнит по повелению царя Эврисфея двенадцать великих подвигов». И Геракл решил исполнить волю богов.
Он убил немейского льва, уничтожил десятиглавое чудовище — лернейскую гидру, поймал и привел Эврисфею керинейскую лань, победил эриманфского вепря, выгнал «далеко за пределы Эллады» стимфальских птиц с острыми медными клювами, когтями и оперением. Геракл за один день очистил Авгиевы конюшни, укротил критского быка, увёл коней-людоедов у фракийского царя Диамеда и пригнал их в Микены, добыл пояс царицы амазонок Ипполиты и привёл Эврисфею стадо пурпурных коров трехголового великана Гериона. Последними подвигами Геракла стало добывание молодильных яблок Гесперид и укрощение пса Цербера, стража преисподней.
Так благодаря своей силе, ловкости, храбрости, смекалке, хитрости, а также поддержке богини Афины Геракл освободился от служения царю Эврисфею.
Подробнее - на -
Объяснение:
едо́вое побо́ище (нем. Schlacht auf dem Eise, лат. Prœlium glaciale — «Ледовая битва»), также битва на Чудском озере (нем. Schlacht auf dem Peipussee) — битва, произошедшая на льду Чудского озера в субботу 5 апреля по юлианскому календарю (12 апреля по пролептическому григорианскому календарю) 1242 года с участием новгородцев и владимирцев под предводительством Александра Невского, с одной стороны, и войсками Ливонского ордена — с другой.
Является одним из Дней воинской славы России — День победы русских воинов князя Александра Невского над немецкими рыцарями на Чудском озере (Ледовое побоище) (отмечается 5 (18) апреля).