Я прочитала у творі, як ти живеш. Це для мене якось дивно. Нас батьки виховують так, щоб ми виросли працьовитими, дружніми, допомагали іншим. А ти навіть лінувався ходити на прогулянку; так жити неможна. Неможна надіятись на те, що Бог тобі щось пошле, і при цьому не старатися та не добиватися цілі. Так, тобі пощастило, коли кинули у вікно дохлого хорта, а він розсипався у дукати. Але ж потрібно щось робити, а не ледарювати! Тобі пощастило в житті, адже на все воля Божа. Якщо Бог не захотів би тебе зробити щасливим, то лише тоді б ти відчув, як погано лінуватися! Але, як то кажуть, Бог дав - Бог взяв. Зміни своє життя в кращу сторону!
Внешность четырёхлетней девочки автор описывает трогательно, с любовью: “грязное личико, обрамленное белокурыми волосами и сверкавшее на меня детски‑любопытными голубыми глазами…”. Подробно описывая грустный недетский взгляд Маруси, автор отмечает блеск в глазах, нездоровый румянец, бледность. Маруся больна, она похожа на цветок, которому не хватает солнца. По словам брата, “серый камень высасывает жизнь” из Маруси. Подземелье – дом, в котором вынуждены жить дети, действительно, лишает девочку здоровья, а постоянный голод – не даёт шанса на выздоровление.
Привіт, Павлусе!
Я прочитала у творі, як ти живеш. Це для мене якось дивно. Нас батьки виховують так, щоб ми виросли працьовитими, дружніми, допомагали іншим. А ти навіть лінувався ходити на прогулянку; так жити неможна. Неможна надіятись на те, що Бог тобі щось пошле, і при цьому не старатися та не добиватися цілі. Так, тобі пощастило, коли кинули у вікно дохлого хорта, а він розсипався у дукати. Але ж потрібно щось робити, а не ледарювати! Тобі пощастило в житті, адже на все воля Божа. Якщо Бог не захотів би тебе зробити щасливим, то лише тоді б ти відчув, як погано лінуватися! Але, як то кажуть, Бог дав - Бог взяв. Зміни своє життя в кращу сторону!
З повагою до тебе, (своє ім’я)
Объяснение:
Внешность четырёхлетней девочки автор описывает трогательно, с любовью: “грязное личико, обрамленное белокурыми волосами и сверкавшее на меня детски‑любопытными голубыми глазами…”. Подробно описывая грустный недетский взгляд Маруси, автор отмечает блеск в глазах, нездоровый румянец, бледность. Маруся больна, она похожа на цветок, которому не хватает солнца. По словам брата, “серый камень высасывает жизнь” из Маруси. Подземелье – дом, в котором вынуждены жить дети, действительно, лишает девочку здоровья, а постоянный голод – не даёт шанса на выздоровление.